Паркова зона Полтави: дощові сади та опен-ейри на «Співочому». Частина II

Нині у Полтаві майже сотня парків, бульварів і скверів. Більшість із них потребують оновлення чи нового підходу до їх догляду. Тож «Полтавська хвиля» продовжує серію матеріалів про розвиток парків міста за допомогою закордонних практик.

Ми поспілкувалися з керівником Полтавського міського парку Максимом Макухою, який і розповів про відновлення «Співочого поля», дощові сади в місті та створення магістрального веломаршруту регіоном через Прирічковий парк.

Опен-ейри в парку «Перемога»

«Співоче поле» перебуває на балансі парку «Перемога». Раніше там вже проводили безліч так званих опен-ейрів, можливо, і не здогадуючись про це на той момент, адже:

Опен-ейри — це розважальні заходи, які проводять просто неба.

«Тут багато фантазувати не потрібно, — розпочинає Максим, — адже свого часу "Співоче поле" було спроєктоване для проведення масових заходів та музичних виступів. Все, що для цього потрібно — відновити його».

За словами чоловіка, для того, аби цю місцину відвідували більше людей, необхідно там створити зелену галявину: посадити траву, створити більше простору для відпочинку містян, полагодити огорожу.

Максим запевняє, аби люди приходили до «Співочого поля», не обов'язково ставити чи будувати лави. Важливо саме відновити його конструкцію, привести поле до ладу. Тоді містяни зможуть приходити зі своїми шезлонгами чи карематами й відвідувати різні заходи просто неба.

Нині ж «Співоче поле» в аварійному стані. У парку розповіли, що коштів на огородження його території, не кажучи вже про відновлення, немає, тож за допомогою планують звертатися до влади.

Як проводять опен-ейри за кордоном

У світі існує безліч популярних опен-ейрів, які можуть стати прикладом для Полтави. Одним із таких є театр просто неба у Ріджентс-парку в Лондоні. Показувати свої вистави актори розпочинають ранньої весни, а завершують вже восени. Тривалість кожного їхнього шоу — близько трьох годин.

Наприклад, у США організовують Ночі зоряного неба в Національному парку Гранд-Каньйон. Екскурсії передбачають прогулянки дорогами до відомих пам'яток, подорожі мальовничими стежками парку. Тривають вони також по кілька годин.

А от у Національному парку Торрес-дель-Пайне в Чилі організовують фототури. Вони тривають по вісім днів, під час яких люди можуть відвідати місто Пунта-Аренас, печеру Мілдон, льодовик Грей, підніжжя Торрес, місто Пуерто-Наталес, музей Нао-Вікторію та інші місця.

Відновлене «Співоче поле» також може стати потужною «платформою» для проведення опен-ейрів у місті й регіоні. Його майданчик спроєктований на сім тисяч людей.

Саме неправильний менеджмент призвів до занепаду поля, однак, нова стратегія його просування та реконструкції можуть допомогти його розвитку.

Дощові парки

Дощові парки — це своєрідні «парки в парках». Ними вважають заглиблені частини скверів, площ і майданів, які зазвичай виконують роль громадських просторів, а в період інтенсивних злив виступають тимчасовими басейнами для накопичення дощової води.

За словами Максима, нині в місті набуває резонансу історія про підтоплення. Жителі певних мікрорайонів періодично потерпають від підтоплень будинків, підвалів та інших приміщень. Чоловік додає, що, звісно, проблема також полягає в тому, що зливова каналізація у місті не в найкращому стані, тож і, відповідно, дренажна інфраструктура не працює належним чином.

Однак, дощові парки можуть стати міськими «рятівниками». Максим розповів, що і для Європи ця історія не нова:

«Європейські країни теж із цим зіткнулися, оскільки в них в центрах міст кам'яне мощення і менше поверхонь, що можуть вбирати в себе вологу».

Як виглядають «Rain waters park»

Чоловік розповів, що дощові парки — це умовні «ями» з місцями для аварійного збирання дощової води. У таких парках навіть доріжки й лавочки можуть облаштовувати на кілька десятків сантиметрів вище за основний рівень газонів.

«Таким містком люди переміщаються на пів метра вище (навіть коли сухо), аніж земля, тому що якщо буде багато води, в це ложе, як у басейн, набиратиметься вода, і за рахунок таких піднятих доріжок можна рухатися цим парком, сидіти на лавочках. У нас у Полтаві теж можна над цим подумати, подивитися, де найбільша така проблема (підтоплення територій, — авт.). Можливо десь у районі Прирічкового», — говорить Максим.

Подібні «Rain waters park» можна створювати як у міських парках, скверах чи бульварах, так і окремо.

Кліматичний тренд

Нині створення «Rain waters park» вважають трендом у боротьбі зі змінами клімату.

«Улітку в нас стає не так і багато дощів, втім, коли вони йдуть, то інколи перетворюються на бурі, інтенсивні, з купою опадів, а, умовно, місячна чи кількамісячна норма опадів може випасти за пів дня. Навіть минулого року таке було. І от для того, аби зберігати цю дощову воду, поки воно все мине, потрібні ці дощові парки», — додає Максим.

Такі парки також можна включити до блакитної мережі міста, оскільки вони теж є частиною планування міського дизайну, яка об'єднує блакитну й зелену інфраструктури.

Дощовий парк у Копенгагені

Подібний парк створюють у столиці Данії — Копенгагені. Нині міський парк Ханса Тавсенса адаптовують під сучасні кліматичні реалії. Основною функцією оновленого парку стане утримання та уповільнення дощового потоку в період великих злив.

На його території проєктують великі басейни, які утримуватимуть дощову воду таким чином, що після кінця зливи вони знову перетворюватимуться на зони відпочинку.

Туристичні веломаршрути через Прирічковий парк

«У Полтаві давно говорили, що в місті немає набережної. На цю роль, так сказати, хотіли визначити Прирічковий парк», — розпочинає Максим.

«Звичайно там є купа проблем: питання по землі, там і межі довго виборювали, щоб встановити. Але було б кльово, аби у нас в Полтаві була своя набережна, аби люди могли просто прогулюватися вздовж води, адже це цікаво», — додає чоловік.

Магістральний веломаршрут

Максим зауважив, що більш масштабним проєктом для Полтавської громади могло б стати створення великої та довгої набережної. Аби облаштувавши поряд велодоріжки можна було від, умовно, Терешків, доїхати до Патлаївки, Кротенок чи Сем'янівки велосипедом.

«Прибрати б там всі оці забори, все, що там поставили. Місцями там просто не можна пройти вздовж річки весь час, бо там щось нагороджено. Потрібно також якусь частину (наприклад, біля мосту і готелю Турист) Прирічкового оформити більш красиво, як нормальну набережну, з мощенням, різними розважальними історіями чи спортивними майданчиками, але, в принципі, можна зробити через парк магістральний веломаршрут», — говорить чоловік.

За ідеєю Максима, веломаршрут можна прокласти вздовж Ворскли, у районі Левади, аби можна було їхати від Климівки до Коломака, тобто, об'єднати ці річки.

«Ідея "максимум" — якщо в нас вже буде наша велодоріжка, то потім можна "тягнути" доріжку в умовний Кременчук, вздовж річки, через Нові Санжари, Собківку тощо, а от вже іншу велодоріжку — в Зіньків, чи, хоча б до Опішні, аби розвивати велотуризм», — додав чоловік.

У Європі досить розповсюджене явище, коли люди від однієї європейської країни до іншої їздять саме велосипедами. Вздовж таких маршрутів будують різні готелі чи бари, де подорожувальники можуть зупинятися для відпочинку. Тож Максим зауважує, що саме для розвитку регіонального туризму було б корисно, аби ці велодоріжки від парку стали туристичним маршрутом області:

Миргород, Полтава, Нові Санжари, Кременчук, Собківка, Опішня, Диканька, Решетилівка і так далі.

Міжконтинентальні подорожі світом

Веломаршрути на довгі дистанції досить популярні за кордоном. Більшість людей вважають Туреччину, США, Таджикистан, Китай, Іран, Австралію, Індію, Мексику, Чилі та Киргизстан найкращими країнами для велотуризму.

Саме такі маршрути популярні в інших країнах не лише завдяки тому, що розвивають місцевий туризм, а і є екологічними, різноманітними та дають змогу певним чином об'єднати різні природні системи єдиним маршрутом.

Парки Полтави також можуть посприяти розвитку велотуризму не лише в громаді, а й в області загалом.

Раніше ми розповідали, чого бракує полтавському парку «Перемога», а також дізналися про актуальні проблеми полтавського Дендропарку.