Чи залишаться таємницями військові дані еліти? Законопроєкт, який може змінити правила гри

Уявіть, що ви могли б перевірити, чи ухиляється від військової служби якийсь народний депутат чи голова СБУ або суддя Конституційного Суду. Звучить досить нереалістично, правда? А якщо я скажу, що відповідний законопроєкт вже був поданий до Верховної ради? Давайте його проаналізуємо.

«Полтавська хвиля» продовжує цикл блогів, які для нас готує помічниця адвоката, спеціалістка у сфері адміністративного права Ксенія Надтока.

11 листопада цього року до Верховної ради надійшов проєкт закону № 12197, ініціатором якого є нардеп від «Слуги народу» Максим Бужанський, відомий своїми проросійськими поглядами.

Проєкт передбачає внесення змін до Закону України «Про захист персональних даних». В одній зі статей цього закону є перелік інформації, яка не належить до інформації з обмеженим доступом.

Тут потрібно трішки теорії. Кожна людина має персональні дані, такі як прізвище, ім'я та по батькові, національність, етнічне походження, паспортні дані, освіта, сімейний/майновий стан і так далі. Ця інформація належить тільки вам і лише ви можете давати згоду на її обробку чи передачу. Відповідно, у відкритому доступі цієї інформації немає, оскільки держава гарантує невтручання в особисте та сімейне життя. Тобто, така ваша інформація має обмежений доступ.

Повернімося до законопроєкту. Він пропонує внести зміни до статті 5 Закону про захист персональних даних та вказати, що не належать до інформації з обмеженим доступом персональні та службові дані призовників, військовозобов’язаних та резервістів, які є:

• національними публічними діячами;
• керівниками чи членами громадських об’єднань, благодійних організацій;
• членами сімей зазначених осіб.

Лишити закритими пропонують тільки деякі відомості, як от місце проживання, мобільні номери та адреси електронної пошти, відомості про сімейний стан та відомості про членів її сім’ї.

З якою ж метою пропонуються внести такі зміни? Відкриваємо пояснювальну записку до цього законопроєкту і читаємо:

«Війна загострила увагу українського суспільства до безумовного виконання кожним громадянином України свого військового обов’язку, а тому будь-які публікації чи висловлювання щодо ухилення особи від виконання цього обов’язку негативно сприймаються у суспільстві, призводять до його поляризації та підривають віру громадян у тому, що військовий обов’язок є дійсно єдиним та безумовним для всіх.

Особливо небезпечними є такі публікації та звинувачення в ухиленні від виконання військового обов’язку у тих випадках, коли їх суб’єктами стають національні публічні діячі (наприклад, вищі посадові особи, політики тощо) чи представники громадських організацій, благодійних фондів.

Такі категорії осіб, особливо громадські активісти, сприймаються українським суспільством як його краща частина, як актив нації, як приклад для наслідування, а тому неправдиві твердження на їхню адресу не лише порушують їх права та свободи, але й спрямовані на те, щоб посіяти недовіру до них, посіяти паніку та критику суспільством процесів мобілізації, оскільки формують стереотип, що якщо вже й ці моральні авторитети ухиляються від військового обов’язку, то звісно можна і звичайним громадянам.

Крім того, аналіз повідомлень у засобах масової інформації дає підстави стверджувати, що звинувачення в ухиленні від виконання військового обов’язку стали способом своєрідного цькування та переслідування, зокрема національних публічних діячів та членів їх сімей, а також громадських активістів, яких всіляко намагаються дискредитувати та поширити неправдиву інформацію про їх ухилення від виконання військового обов’язку.

Одним із таких загальних механізмів, який дозволить уникнути неправдивих звинувачень та переслідувань еліти українського суспільства щодо невиконання військового обов’язку і має бути забезпечення відкритості окремих військово-облікових даних зазначених категорій осіб. Такий крок дозволить будь-якій зацікавленій особі перевірити чи дійсно має місце ухилення від виконання військового обов’язку або ж відбувається спроба неправдивого звинувачення та дискредитації».

Що ж, цікавий підхід до зняття напруги та розв'язання проблем в суспільстві.

То чиї ж дані нардеп пропонує відкрити? Законопроєкт зазначає, що це стосуватиметься тільки національних публічних діячів, керівників чи членів органів управління громадських об’єднань, благодійних організацій, а також членів сімей зазначених осіб.

Якщо з керівниками громадських об’єднань та благодійних організацій все загалом зрозуміло, то питання виникають до «національних публічних діячів». В цьому випадку термін вживається у значенні, наведеному у Законі України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Читаємо в цьому законі: національні публічні діячі — фізичні особи, які виконують або виконували в Україні визначні публічні функції, а саме: Президент України, Прем’єр-міністр України, члени Кабінету Міністрів України та їх заступники, народні депутати України; голови та судді Конституційного Суду України, Верховного Суду, вищих спеціалізованих судів, Голова Служби безпеки України та його заступники й так далі. Загалом цей список налічує аж 21 пункт.

Яку ж цікаву інформацію про цих осіб ми зможемо побачити, якщо законопроєкт все-таки приймуть?

• Відомості про дату виїзду за межі України та дату повернення;
• Відомості про переміщення особи на тимчасово окуповану територію,
• Відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов’язку;
• Відомості про притягнення до кримінальної відповідальності та адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 КУпАП.
• Тощо.

Якщо мета цього законопроєкту дати відповідь на питання звичайних громадян України чи ухиляються від виконання військового обовʼязку «моральні авторитети нашого суспільства», то слід згадати про презумпцію невинуватості, яка говорить що особа не може бути визнана винною, поки її вина не буде доведена.

Тобто, фактично запит суспільства може бути закритий одним лише одним пунктом з 25, які пропонується відкрити для загального доступу. В такому випадку виникає питання щодо доцільності відкриття значного масиву персональних даних зазначених категорій осіб.

Залишайте в коментарях вашу думку чи вирішить цей законопроєкт гострі проблеми, які є на цей момент в нашому суспільстві.