«Школа» ≠ «безпека»: як охороняють полтавські школи

Шкільний рік 2021-2022 у Полтаві розпочався гаряче. Так, ще у перший тиждень, 6 вересня, екс-учениця 11 школи на території закладу відкрила стрілянину з арбалета. Поранила двох вчителів. Школи №2 та №38 вже «мінували» учні, у школі №33 дитина померла на уроці, а у навчальному закладі №29 на перерві один із батьків нам’яв вуха п’ятикласнику. І не просто трошки поскуб а до струсу мозку.

Учителі скаржаться, що не почуваються в безпеці, директори звинувачують міську раду, а батьки здають кошти на охорону шкіл, сподіваючись, що це дійсно вихід.

«Полтавська Хвиля» розібралася у цьому питанні аби знайти відповідь: хто має охороняти наші школи?

«У школі не почуваю себе безпечно»

6 вересня у приміщенні школи №11, що на вул. Маршала Бірюзова, 19-річна Таїсія Петрова поранила двох педагогів з арбалета. Одній потерпілій нападниця поцілила у спину, другій — в руку.

Після цього питання охорони школи гостро постало перед полтавцями: особливо перед вчителями, учнями та їх батьками.

Ситуація у більшості закладів освіти невтішна: є лише працівник школи на вході, який, раптом що, лише викличе поліцію, та і, можливе встановлення кількох камер. Чи досить цього?

Одразу після вищезгаданого випадку щодо нападу стрілкині у 11-ій школі, директорка школи Валентина Олійниченко повідомила про заходи безпеки, які функціонують у школі.

«Щодо нових заходів безпеки, то у нас зараз вже встановлені камери, і, моя особиста думка, має бути створене комунальне підприємство, фахівці якого охоронятимуть заклади навчання», — зазначила керівниця.

А ще за декілька тижнів після того, що сталося, батькам запропонували ще один додатковий варіант: платити по 600 гривень у рік на охорону. Потім, коли всі відмовилися: пропонували вже 200-300 гривень в рік. Щодо охорони: то це, як стверджують представники батьківського комітету, будуть молоді хлопці, які прибуватимуть на місце виклику протягом однієї хвилини. Також охоронна фірма пропонує чергового охоронця, який патрулюватиме приміщення, та встановлення монітору, який підключать до камер. Назву охоронної фірми не називають.

Про такі ініціативи з боку батьківського комітету 11-ої школи нам повідомила пані Світлана, чия дитина ходить до цього закладу.

Також ми опитали працівників шкіл, як працює у їхніх школах охорона та чи почуваються вони у безпеці. На що відповідь була категорична: «школа» не дорівнює «безпека».

«Школа — це місце, де ніколи не знаєш, чого очікувати. Охорони немає ніякої, бо у нас батьки на неї не хочуть здавати, кажуть, що скоро на карантин все одно. Кожен може увійти, бабка-прибиральниця, яку посадили слідкувати за тими, хто приходить, нічого не зможе зробити, та і в дітей іноді «планка западає», — ділиться вчителька школи №29, на її прохання ім’я не називаємо.
«Я з самого початку роботи в школі не відчуваю себе у безпеці. Спочатку на території школи ловили маньяка, який дівчатам показував причинне місце, потім тут були бійки якихось угрупувань, потім побили дівчинку, аж на 1+1 потрапили, а тепер стрілянина. Школа у центрі — по суті, у нас завжди небезпечно, — розповідає полтавка, яка вчителює у школі №38, — Охорона є, але вона номінальна. Поставили камери з трьох вулиць після того, як розбили табличку меморіальну з Мочаловим, який в Іловайську загинув, він був випускником нашої школи. Є ще і тривожна кнопка, але це лише пожежна охорона».

Приєдналися до цих відповідей і матері Полтави. За їх розповідями, більшість здають щороку по 80 гривень на охорону, яку забезпечує у їхній школі техпрацівник.

Е-ключі, охорона, камери і тривожна кнопка: досвід приватної полтавської школи

«На всіх дверях у нас встановлений електронний ключ, тобто не маючи картки, потрапити у приміщення школи неможливо. Для того, аби ми відчинили двері, людина повинна подзвонити у домофон, а чергові мають побачити через камеру спостереження, хто це прийшов. Якщо ми розуміємо, що це хтось із наших батьків, то впускаємо всередину. Якщо ж ні, підходимо до домофону, питаємося: хто ви, яка ціль візиту. І лише після відповіді можемо або вийти надвір до відвідувача, або впустити його у тамбур. У посадових інструкціях у нас вказано, що нікого окрім мене і працівників не можна впускати всередину. Усі чекають, доки я приїду у заклад і вирішу, впускати чи ні. Камери підключені до всіх гаджетів та є монітори у кімнаті директора та управляючої. Окрім цього, ми уклали договір з охоронною компанією», — повідомила Юлія, директорка однієї із приватних шкіл Полтави.

За її словами, у закладу є тривожна кнопка. Опісля натиснення її, охоронці мають приїхати протягом 5 хвилин. Також у закладі працює система сигналізації: після опущення ролетів, якщо хтось буде проникати у заклад, охоронці також мають приїхати протягом 5 хвилин.

Охорона шкіл: як все має бути насправді

Як повідомила «Полтавській Хвилі» Олена Бондаренко, співорганізаторка громадської організації «Батьки SOS», керівництво шкіл та місто має посилатися на Закон України «Про охорону праці» і «Про охоронну діяльність».

«Згідно з цими законами, винаймати охорону для приміщення має право виключно його власник. Це логічно. Ми не можемо поставити свою охорону в мерію, наприклад, аби вона там вирішувала, кого впускати, кого ні. Так само, не можуть укладати договори з охоронними фірмами і батьки, чи-то батьківські комітети, які до слова, не мають жодної юридичної сили. У свою чергу, на фірму, яка укладає договір не з власником приміщення, можна подати до суду. І її позбавлять ліцензії. Якщо люди беруться підписувати такі договори, то обидві сторони профани. А договір такий є нікчемним», — повідомляє пані Олена.

Додає, що за роки діяльності громадської організації «Батьки SOS», її юристи проаналізували сотні таких договорів. І в кожному випадку зауважують батькам: такі договори з охоронними фірмами не забезпечують фізичну охорону.

«Один охоронець, який сидітиме на вході школи не зможе прослідкувати за всім, що відбувається на трьох-чотирьох поверхах. Саме тому у договорі прописується лише те, що охоронець спостерігатиме за діями третіх осіб. Договір щодо фізичної охорони має укладатися окремо, особисто для людини, яку треба охороняти», — зауважує пані Олена.

Саме тому треба організувати діяльність всіх учасників освітнього процесу: учителі мають звертати увагу на всіх сторонніх, хто опинився на території закладу, дітей треба навчити правильно реагувати теж — а не керуватися принципом: «це дорослий, його треба поважати».

«Хочеться завжди знайти найпростіше рішення, бажано, щоб за 30 гривень з людини, і все. Але ні — за 30 гривень ви зможете купити своїй дитині захисний амулет, користь приблизно однакова. Справжня охорона — це комплекс дій, серед яких, передовсім, навчання педагогів та дітей, співпраця з батьками, аби їм не доводилося ходити посеред дня у школу, записи і контроль відвідування — хто прийшов, коли і навіщо», — розповідає громадська діячка.

Щодо доцільності створення комунального підприємства, яке б опікувалося охороною школи, вона каже:

«Це абсолютно логічне, нормальне рішення. Є школи, які знаходяться у сумнівних районах, поблизу вокзалів, криміногенних місць. У таких школах варто подумати про посилені заходи безпеки, якими й має займатися таке комунальне підприємство. Добре, коли міська влада має на нього кошти, зможе контролювати його діяльність, надати спеціальне навчання, яке б якраз враховувало специфіку шкіл, взаємодії з дітьми. Але це не вирішує проблему в перспективі. Необхідно все ж таки навчати ще й педпрацівників та дітей».

Охорона школи: реакція влади

«Полтавська Хвиля» спробувала зв'язатися із директоркою Департаменту освіти Полтавської міської ради Оксаною Трибрат. Проте та не відповідала — ні на робочий, ні на особистий номер. Після цього, була спроба отримати відповідь щодо охорони школи і за контактним номером приймальні Департаменту. Там спеціалістка пообіцяла перетелефонувати одразу як отримає відповідь від пані Оксани чи її заступниці, проте на зворотній зв'язок наша редакція чекає й досі.

Ще з рубрики: "Соціум"