Ніколи не кажіть цього дітям: фрази, які руйнують життя

У психології існує термін «директиви». Це установки, які батьки дають своїм дітям впродовж життя. Звісно, не всі директиви впливають негативно, і деякі навпаки –мають позитивний вплив на дитину. Але є і такі , що можуть призвести до катастрофи.

Як вважає психологиня Інна Радченко (І.Р.), через трагедії, які пережив наш народ (це і війни, і голодомори тощо), негативних директив значно більше.

Кореспондентка «Полтавської Хвилі» Ярослава Фоніна поспілкувалася із пані Інною і виявила, які директиви найчастіше використовують в українських родинах. І якими словами батьки зазвичай руйнують дитині життя.

Директива слухняності

І.Р.: Є така директива «якщо мама сказала щось зробити, то треба все покинути і зробити». Непокора вважається у багатьох батьків актом неповаги. При цьому, вони забувають, що такий наказ теж є неповагою до дитини. І таким чином виховують у дитини біполярність. Тобто, з одного боку ми вимагаємо повної покори, типу «сказали – піди і зроби». А з іншого – чекаємо свободи і самостійності у спілкуванні з однолітками.

Такі батьки дивуються, коли, наприклад, їхня дитина починає палити. Сварять її і кажуть, чому не відмовився. Але самі ж виховують надмірну слухняність, а потім вимагають усвідомлення своїх дій та незалежності.

Директива «не живи»

І.Р.: Є ще одна директива «не живи». Її часто застосовують матері, у яких дитина була небажаною. Лунають фрази «краще б я тебе не народжувала», або ж у спілкуванні з подругою матір може допустити фрази на кшталт «якби не ця дитина, я була б гендиректором» тощо.

У таких ситуаціях у дитині може закладатися програма самознищення. Такі діти часто гризуть нігті до м’яса, видирають собі волосся, дряпають свою шкіру. Потім такі невротичні розлади можуть закінчитися автоімунним захворюванням.

Довідково: автоімунні захворювання — хвороби, при яких імунітет організму мобілізується не проти сторонньої сполуки, біологічного організму (вірусів, мікроорганізмів тощо) (антигену), а проти клітин, тканин власного організму. Внаслідок вироблення автоімунних антитіл, які з'єднуються із автоантигеном і комплементом, виникає запалення.

Директива «ти ж дівчинка»

І.Р.: У нас такий світ, коли від жінок дуже багато вимагають. Бути успішною в кар’єрі, виховувати дітей, все встигати тощо. Окрім цього, потрібно «боротися за своє місце під сонцем», що можливо тільки завдяки прояву маскулінних рис, здорової агресії.

І коли дівчатам кажуть «ти ж така принцеса, не стрибай, не бігай, будь чемною», а потім вимагають від неї відстоювання прав, то як вона це має робити? Вона звикла бути спокійною і слухняною, «очима у підлогу», тож це буде розповсюджуватися на всі сфери життя.

Директива «не плач, ти ж мужик»

І.Р.: Мій особистий біль – це коли чоловіку кажуть не плакати, бо «ти ж мужик!». Взагалі, будь-які негативні емоції мають вийти з організму, бо це стресові гормони. А стресові гормони виходять з організму через рідини: сльози, піт, сечу. Але найбільше через сльози. Тому, якщо дитина відчуває сильні емоції, але в силу свого віку не здатна стриматися, вона має плакати. І не варто ділити на хлопців і дівчат – плаче дитина. Бо потім хлопчики, яких постійно «прихлопують», у подальшому звикнуть стримувати емоції. І це призведе до виникнення психосоматичних хвороб. Часто з’являються дерматити.

Шляхи розвитку з директивами

Перший шлях. Ігнорування дитиною директив.

Насправді директиви спрацьовують не на всіх. Є діти, у яких настільки сформований внутрішній стержень, що на них такі слова зовсім не діють. Але це велика рідкість.

Другий шлях. Сценарій або наслідування.

У дитини в дорослому віці спрацьовуватиме сценарій поведінки батьків. Тобто «Мене били – і я тебе битиму», «мене сварили – і тебе буду» тощо.

Третій шлях. Антисценарій або супротив.

Насправді антисценарій часто буває ще гіршим за сценарій. Оскільки тут людина поводитиметься навпаки. Не підвищуватиме голос, не сваритиме дитину, не вказуватиме їй, як правильно тощо. І потім отримає повністю некеровану і неадаптовану для життя у суспільстві людину.

Найкраще виховувати дітей із критичним мисленням. Аби дитина усвідомлювала свої вчинки і вміла думати над тим, що їй кажуть інші.

Як визначити, чи мали на тебе вплив батьківські директиви

Ці директиви спрямовані на збереження роду. Саме тому зруйнувати їх буде важко. Буде супротив по всіх фронтах: на фізіологічному, психологічному рівні.

Тому найефективніше працювати з психотерапевтом.

Якщо немає такої можливості, то визначити директиви буде значно складніше. Але все одно це можна зробити. Необхідно добре розвинути саморефлексію та самоспостереження.

Особисто за собою простежила таку штуку. У мене існували фінансові блоки. Якщо в руки потрапляла якась велика сума, то швидко знаходилися на неї цілі. І так постійно. Після цього, я вирішила відслідкувати свої думки, бо, думала, що це неспроста. Заодно і почала звертати увагу на те, що кажуть мої родичі та друзі.

І в один момент від мами почула фразу «Не були багатими, нема чого і починать». З тієї пори почала ретельніше відслідковувати те, що мені кажуть, і стільки установок зібрала… До слова, дуже часто установки чую від мам і тат на дитячому майданчику. Коли дітей називають «мій мужчина» чи «моя женщіна», а їм по два роки. Виходить, що ти береш і замість свого чоловіка чи дружини ставиш дитину. Це неправильно і з точки зору ієрархії в родині, і з точки зору відповідальності, яку начебто звалюють на дитину.

Що робити з такими директивами, які ти почала чи почав помічати? Єдиний шлях – перетворювати їх на позитивні.

До слова, директиви бувають не тільки негативними, а й позитивними.

Наприклад, якщо мати каже донці: «У нас всі народжують легко» або «У нас у родині народжуються тільки красунчики», або «У нас в родині всім вдається торгівля». То всі будуть переконані, що це дійсно так.