У середмісті Полтави відкрили виставку героя Святослава Пашинського

Сьогодні, 5 квітня, у виставковій залі Художнього салону відкрилась виставка творів полтавського скульптора, кераміста, члена Національної спілки художників України, викладача Полтавської дитячої художньої школи Святослава Пашинського, який загинув 26 березня від рук російських воїнів.

Офіційне відкриття виставки планувалося на 15:00, але гості, котрі прийшли подивитися на мистецькі витвори скульптора-героя, почали сходитися заздалегідь. За чверть третя виставкова зала вже вщент забита людьми та утворилася черга з охочих зайти на вулиці.

Вшанувати пам'ять скульптора-героя та помилуватися його творами прийшло понад півсотні людей. Серед них люди старшого віку: викладачі, друзі, колеги та дуже багато молоді.

Біля персональної виставки пана Святослава, яка розташована з правого боку від входу, згуртувалися гості. Серед них директорка Полтавської дитячої художньої школи Ірина Конопля, де працював полтавський митець:

«Святослав Іванович був нашим викладачем. Дуже шкода, що ми говоримо слово «був». Це дійсно була людина з великої літери: з великої літери викладач, з великої літери друг, людина, яка не цуралася жодної роботи. Всі виставки, які ми робили в школі, Святослав Іванович завжди допомагав їх робити. Дуже його поважали і колеги і батьки. Учні його дуже любили. І взагалі ми зараз не уявляємо хто може бути краще ніж він».

Також пані Ірина розповідає про те, що майже все доросле життя Святослав Пашинський пропрацював у дитячій школі, адже на роботу прийшов практично після закінчення університету.

Митець відомий був не тільки в межах школи. У нього була власна майстерня, де він і проводив багато вільного часу створюючи шедеври, розповідає пані Ірина:

«У нього була власна майстерня. В ній він виробляв саме оці вироби (що представлені на виставці. — ред.). В школу він приходив і завжди казав, що майстерня — це робота, а школа — відпочинок. За його ініціативи у нас в школі з'явилась керамічна майстерня».

Вшанувати пам'ять свого вчителя та наставника до виставкової зали прийшло дуже багато молоді. Багато хто з квітами. Осторонь від усіх з похиленою головою стоїть молодий чоловік, як виявилося — випускник майстра Артем. Він прийшов віддати данину своєму вчителю та наставнику і ділиться теплими спогадами про нього:

«6-7 років я у нього навчався. Дуже добродушна людина. Гарний викладач, який завжди допомагав, який завжди підтримував, якщо щось не виходило. Завжди жартував. Два дні тому я з новин дізнався про цю трагедію, яка трапилася і вирішив прийти на оцю виставку, присвячену йому».

Артем також, як і пані Ірина, розповідає про те, що школа була для нього відрадою, роботу в школі Святослав вважав відпочинком:

«У нього була своя майстерня. Поруч з кабінетом, де займалися учні, у нього був ще один кабінет, де він доробляв свої роботи та створював нові».

Серед людей, які прийшли на відкриття виставки, виділяється статний високий чоловік. Впізнаємо Миколу Івановича Степаненка, — професора, доктора філологічних наук:

«Я дуже люблю бувати в цьому храмі (Художньому салоні, — ред.) і намагаюся не пропустити жодного дійства. Сьогодні воно для мене знакове, бо збирає митець, який передчасно відлетів засвіти. Тому така з журбою радість обнялися і я тут. Дещо із доробку його знав, але мене вабив його світ пташок: орнітонімний світ у нього оригінальний. І взагалі треба пам'ятати, що двоє людей послані Богом на цю землю: це той, хто любить бджіл, та той, хто любить глину. Бо вони ліплять дійство і рятують його. Тому цей митець належить саме до них».

Микола Іванович також поділився з нами тим, що знав Святослава Пашинського як дуже скромну людину:

«Про нього ми готували матеріали, прославляли його як митця. Він виходив на такі широкі видноколи. Бо він був очевидно скромною людиною, десь себе не рекламував. Можливо варто було і раніше це зробити. Одначе він йшов покроково не за славою, а слава йшла за ним. Він не дбав про неї сам».

Після офіційної частини відкриття виставки гості потроху розходяться залою, хто не йде на вулицю. Але ніхто не поспішає розходитись. Ті, хто знав Святослава Пашинського особисто, тихенько згадують його як людину, згадують голини, проведені поруч з ним. Інші, хто прийшов саме на виставку, з зацікавленістю розглядають витвори рук загиблого майстра, детально вглядаються у кожну деталь та милуються роботою талановитих рук.

Війна забирає найкращих. Світла пам'ять герою!

Нагадуємо, що в інформаційному потоці, важливо не розпорошуватись на сотні джерел, аби зберігати спокій. Ми замість вас моніторимо всі офіційні джерела та оперативно збираємо в одному місці всю найсвіжішу та перевірену інформацію:

Не забудьте також підписатись на наш телеграм-канал, у якому ми даємо тільки важливу інформацію про перебіг війни.