Вийшло розслідування про палац Кочубеїв у Диканьці: розмова з автором YouTube-каналу «Реальна історія»

На початку січня на українському YouTube-каналі «Реальна історія» вийшов випуск про палац роду Кочубеїв у Диканьці, який вже набрав понад 200 тисяч переглядів. У відео йдеться зокрема про вкрадений родинний архів, який може пролити світло на трагічні сторінки нашої історії.

Ми поговорили з автором каналу Акімом Галімовим про розкіш палацу на Полтавщині, процес зйомок, враження від нашого регіону й плани на майбутнє.

Чому вас привабили саме замки, а не, скажімо, реліквії чи визначні постаті? Чому саме цей аспект історичної спадщини ви висвітлюєте?

Замки та палаци – це наочне свідчення епохи. Споруди одразу переносять тебе у минуле, в той період, коли вони були зведені. Палаци роблять історію живою. Це ніби точка входу, своєрідні «двері» в історію.

Але насправді, коли ми розповідаємо про замки, ми завжди передусім розповідаємо про постаті та реліквії. У наших проєктах, про що б вони не були, ми завжди розповідаємо про людей, історичних героїв, тому що саме людські історії є найцікавішим матеріалом. Архітектурні обʼєкти, інтерʼєри, екстерʼєри палаців та замків допомагають зрозуміти, якими були їхні власники. Тому що ці обʼєкти відображають характер, думки, почуття. Все це дуже цікаво.

В одному з епізодів проєкту ви розповідаєте про історію могутнього козацького роду Кочубеїв, що побудували на Полтавщині, у Диканьці, один із найрозкішніших маєтків в Україні. Чому ви вирішили розповісти глядачам саме про цей палац? В чому полягає його унікальність? Чим цікава його історія?

Це історія козацької аристократії. Як би це не було відомим у колі науковців і людей, які цікавляться історією, але для широко загалу козацькі аристократи, сам факт їхнього існування – маловідома історія. Або взагалі невідома.

Через радянську традицію козаків частіше сприймали як бідних селян, що на конях бігали в степах і постійно воювали. Але насправді в часи Мазепи сформувався величезний прошарок козацької еліти. Ці люди мали великі статки, розбудовували території, займали вищі посади в імперії, а пізніше багато з них чимало докладалися до розвитку української культури й навіть рухів за незалежність, як приміром родина Ґалаґанів, які мали палац на Чернігівщині.

Пізніше їх представляли російською аристократією, але вони ніколи не були нею. Вони зберігали нашу українську ідентичність. Зокрема, це можна прослідкувати й в їхніх палацах. Просто подивіться на фотографії родини Кочубеїв на рубежі XIX і XX століть, де вони всі вбрані в український одяг, вишиванки. Вони відчували себе частиною цієї землі.

Сам палац у Диканьці унікальний тим, що, фактично, це була величезна агрокорпорація. Тут виробляли пиво, різну продукцію. Вже в кінці XIX століття там були побудовані тенісні корти, багато інших речей, яких більше в Україні ніде не було. Це просто неймовірна історія!

Скільки тривало виробництво цієї серії? З якими труднощами довелося зіткнутися в процесі?

Кожна серія цього проєкту розробляється дуже довго. Три-чотири місяці ми працюємо тільки над сценарієм. Руслан Шаріпов, шеф-сценарист і креативний продюсер, разом з режисеркою Дашею Саричевою та редакторською командою проєкту провели цього разу просто фантастичну роботу. Ми зустрічалися з істориками, їздили на освоєння, в ознайомчі експедиції, по крупицях збирали факти.

Окрема величезна робота ведеться паралельно архітекторами та дизайнерами, які відтворюють споруду у 3D. Нам було важко зрозуміти, як саме цей величезний палац розташовувався на ділянці. Річ у тім, що за 100 років ті території змінилися до невпізнання. Зараз в цій частині Диканьки знаходиться приватна забудова і просто переоране поле. Я був шокований, коли на цьому полі просто з переораної землі ми почали діставати шматки цегли, з якої був побудований палац. У такі моменти просто хочеться кричати.

За радянських часів садиба Кочубеїв була зруйнована і розграбована. Але використовуючи плани маєтку, ваша команда відтворила 3D-модель палацу у період його найбільшого розквіту. Опишіть, який вигляд мав цей маєток. Що особливого було в його архітектурі?

Це була розкішна двоповерхова будівля, яка не поступалася за розмахом подібним маєткам у столиці імперії. Понад 50 кімнат, домова церква, кімната-музей зі зброєю, але найголовніше – в цьому маєтку Кочубеї зберігали свій архів, який є найціннішим для нашої історії.

Саме там, найімовірніше, зберігалися важливі відомості про часи Івана Мазепи, про те, що відбувалося в середині козацької верхівки під час війни проти Петра І. Нам відомо, що цей архів розташовувався в спеціальній потаємній кімнаті, двері, що вели до неї, були замасковані. Після більшовицької революції цей архів вивезли до росії, і в наших істориків немає доступу до нього.

Яку роль рід Кочубеїв, зокрема їхній Палац у Диканьці, зіграли в нашій історії?

З одного боку, трагічну. Тому що, як ми знаємо, Василь Кочубей виступив проти Мазепи, фактично, поїхав і доніс на нього царю, а перед тим, очевидно, налаштовував козацьку верхівку проти Мазепи, і це не могло не вплинути на єдність козаків під час подальших подій, коли Мазепа обʼєднався з Карлом 12 і виступив проти Петра І.

З іншого боку, нащадки цього роду розбудовували українські землі, вони вкладалися в них, підтримували культуру та інші сфери. Очевидно, без них було б набагато складніше зберегти українську ідентичність.

Розкажіть детальніше про знімання епізоду на Полтавщині. Чим вам запам’ятався наш регіон? Чи плануєте робити відео про інші замки Полтавщини, приміром, Муравйових-Апостолів чи садибу Закревських?

Це були захопливі зйомки. Я сам багато разів перед тим був у Диканьці, але мало знав про маєток Кочубеїв. Переважно, в Диканьці розповідають про Гоголя. Ця історія розкрила іншу сторону краю. Звісно, дуже сумно, що доводиться лазити по чагарниках, коли розповідаєш про палац, а не ходити його розкішними кімнатами, але така наша історія.

Ми маємо памʼятати про те, що було на наших землях, але водночас розуміти й аналізувати, чому нічого не збереглося, чому так багато памʼяток зруйновано. Маємо розповідати, що під час радянського домінування на наших територіях українська історія систематично стиралася.

Загалом, які ідеї маєте на майбутнє? Анонсуйте наступний епізод або серію епізодів.

Якщо ми зможемо запустити третій сезон, обовʼязково повернемося на Полтавщину, адже вона дійсно зберігає чимало унікальної спадщини, яку потрібно популяризувати.

Наразі ж працюємо над фільмом про справжню історію Криму, Донбасу та Одеси. Якраз цими днями я лечу до Стамбулу, потім у Швецію, а після цього до Парижу та Уельсу. У закордонних архівах зберігається величезна кількість унікальної інформації, яка розповідає абсолютно іншу історію України. Приміром, у Туреччині ми покажемо оригінал договору, який став початком першого захоплення півострова росіянами. Так би мовити, з чого все почалося. Покажемо, як цинічно Катерина II обдурила всіх і незаконно заграбастала Крим.

Також продовжуємо наш YouTube-проєкт «Реальна історія». Цього року ми оновлюємо формат, у нас буде більше ексклюзивних, неймовірних історій про нашу країну.

Слідкуйте за оновленнями YouTube-проєкту «Реальна історія» за посиланням.