Забутий українцями: історія полтавця, що вигадав трамвай

Уявіть Київ позаминулого століття. Багатолюдні вулиці. На них трамваї, що їздять за допомогою коней. Останні залишають по місту свій послід. Запах... Самі розумієте. Аж ось, у один із днів на вулиці гуляє чоловік. Спостерігає за тим, як багато коней на дорогах, як тісно стає у місті, бо ж людей тільки збільшується.

І тоді до чоловіка приходить ідея. Він знає як це покращити. Він готовий за власний кошт проводити експерименти, аби змінити все. Однак, ще не знає, з якою бюрократичною системою та корупційними махінаціями зіткнеться.

Тим чоловіком був Федір Піроцький. Той, хто першим у світі вигадав електричний трамвай.

«Якщо цивілізація розвиватиметься так як зараз, у містах неможливо буде жити. Подивіться, карет потрібно все більше. За кіньми не встигають прибирати. З мостовими проблеми – навіть гранітне покриття стирається підковами... Думаю, порятунок в електриці, точніше в електричній тязі…».

Так у Федора Піроцького з'явилася ідея створити трамвай на електричній тязі. Великих грошей це не потребувало: потрібно було gровести струм на кілометрову ділянку, аби побачити, як все працюватиме. Це коштувало до 100 рублів. Уже у 1876 році, через шість років після народження? ідеї Піроцький провів експерименти та налагодив першу в світі електричну трамвайну лінію.

Однак поки його проєкт успішно реалізовували в Європі, на території тогочасної Російської імперії продовжували користуватися конками.

Але про все по порядку.

Приречений стати військовим

Федір Піроцький народився 1845 року в містечку Сенча на Лохвиччині. Його батько був штабс-лікарем і мріяв про військову кар'єру для сина. Навіть іграшки у малого Федора були відповідні. Сама ж родина з діда-прадіда була козача.

Козаки Піроцькі служили в государевому війську.

18-річним Федір опинився у спеціальних класах Костянтинівського кадетського військового училища. Через два роки портупей-юнкер Піроцький навчався у старшому класі Михайлівського артилерійського училища в Петербурзі. А уже потім підпоручик Піроцький (із перекрученим прізвищем Пероцький) був направлений у Київську фортечну артилерію для проходження служби. Там Федір знайшов товариша – молодого саперного підпоручика Павла Яблочкова, майбутнього винахідника електричної «свічі».

Саме Яблочков який розпалив у Піроцькому інтерес до електротехніки. Таке собі хобі для військового.

Забанений олігархами

Після ідеї електричного трамваю Піроцький починає працювати над втіленням проєкту в життя. У 1876 р. він удосконалює свої досліди по запуску вагона на електричній тязі на покинутій залізничній гілці біля станції Сестрорецьк.

Свій досвід винахідник описує в «Інженерному журналі» та піклуючись про поширення своїх ідей, розсилає його зацікавленим особам і фірмам. Так він потрпляє до рук і представнику фірми «Сіменс», який негайно доставив журнал в Берлін.

Поки Піроцький змушений був відволіктися від дослідницької роботи через тривале службове відрядження до чорноморських фортець, на Берлінській виставці 1879 р. фірма «Сіменс» продемонструвала невеликий потяг з електричним локомотивом і кількома причіпними платформами, на яких могли сісти спинами один до одного, звісивши ноги, кілька пасажирів. Екіпаж використовувався як атракціон. Це був ще далеко не електромоторний трамвай, але важливо те, що енергія у двигун локомотива подавалася за схемою Піроцького з «Інженерного журналу».

Того ж року Федір Піроцький надав владі Петербурга проект розробки міського трамвая, який має рухати електрична енергія, а не кінська сила.

«Електрична конка сильна, швидка та надійна. Їй не потрібні конюшні і вона не залишає навозу на вулицях. А головне – електрика буде коштувати дешевше ніж овес та сіно».

До речі, задля того аби втілити проєкт в життя Піроцький за власні кошти купив найважчий двоярусний вагон кінної залізниці на 40 пасажирів, вагою у 6 550 кг і переобладнав його на електротягу.

22 серпня 1880 р. рушив перший у світі електромоторний трамвай. Він робив крутий поворот, зупинявся і рухався назад. Показ успішно проводився до 16 вересня. Для демонстрації винаходу Піроцький обрав найважчий двоярусний вагон кінної залізниці на 40 пасажирів. Швидкість його становила 12 км/год.

Зарясніли захоплені відгуки в газетах, про успіх писали науково-технічні журнали. Однак на цьому все завершилося.

Владі було не вигідно припиняти роботу конок. Бо вони приносили немалі кошти власникам. Місцеві олігархи, які вклали великі капітали в конку, які ще не окупилися, стіною стали перед трамваєм.

На Заході ж протягом п’яти наступних років усі трамвайні лінії будували за схемою Піроцького.

Перша в світі трамвайна лінія за схемами Піроцького була відкрита в 1881 році в передмісті Берліна. Зрештою, брати Сіменс стали мільйонерами на винаході українця.

У наступні роки Європа масово переходила на дешевий громадський транспорт, причому всі лінії будувала за принципом Піроцького. Тоді як на батьківщини Піроцького ідею не реалізовували.

Все ж, всупереч перепонам монополістів і власників кіннозалізної дороги в Санкт-Петербурзі все ж знайшли спосіб запустити трамвай на електричній тязі до закінчення контракту з містом. Такі вагони почали возити пасажирів в 90-ті роки XIX століття … льодом Неви.

Аж у 1892 році перший трамвай з'явився у Києві. Конка не справлялася на Володимирському узвозі. Тому там з'явився трамвай. Вагон був розрахований на 20 людей. Вартував проїзд не дешево – 5 копійок.

А вже згодом почався справжнісінький трамвайний бум – за 9 років електричні трамваї з’явились у 15 містах імперії.

І тільки через 27 років після опублікування винаходу Піроцьким трамвай з’явився в Петербурзі.

Однак не трамваєм єдиним. Федір Піроцький придумав доменну піч, удосконалив домашню піч, печі для випічки хліба, різні варіанти побудови гідроелектростанцій, проект з розподілу струму для освітлення Петербурга.

Однак ні поваги, ні визнання Піроцький не отримав. Керівництво ганяло його на службу всією росією, а потім і взагалі відправило на пенсію на п'ять місяців раніше офіційного терміну. Здавалося б, нічого страшного. Однак саме серез це полковник замість пенсії на рівні найбільшого окладу отримував мінімальні виплати.

Самотній, без дружини та дітей, сповнений ідей, на реалізацію яких витрачав власні кошти, Федір Піроцький їде на Херсонщину. Там, у селі Маслівка, Олешківського повіту йому в спадок лишився дім

Але після довгих судових розглядів він так і не отримав житла. Справа в тому, що ще під час навчання його прізвище понівечили і замість Піроцький в документах записали Пероцький. Російські бюрократи скористалися перекрученням українських прізвищ і виселили Піроцького.

Винахідник перейшов жити до готелю «Афіни» в Олешках, хоч йому ледве вистачило пенсії на їжу й оплату номера. Однак навіть в таких умовах Федір продовжував проводити експерименти, купувати книги, які були потрібні для винайдення майбутніх розробок.

А 28 лютого 1898 р. Федора Піроцького знайшли мертвим. 22 травня в газеті «Юг» надрукували замітку, що не потребувала коментарів:

«Жодних грошей при ньому не знайшли, і знайомі влаштували йому похорон у кредит, за рахунок описаного і пізніше проданого майна... На площі з молотка продавалися різні старі речі, позначені в описі під номерами, і за всі більш-менш придатні речі вартістю від 1 коп. до 4,65 руб. виручено всього 65 рублів.

Непроданими залишилися 16 номерів нікому не потрібних речей, таких як, наприклад, різні книги, папери тощо. Залишилося 5 скринь, 4 валізи і 3 ящики: усе це наповнене діловими паперами, картинами, книгам».

Видатного, але невизнаного винахідника, полковника, поховали в кредит, за рахунок описаного та пізніше проданого майна.

Лише 19 травня 2023 року Полтавська міська рада перейменувала вулицю Чкалова на вулицю Федора Піроцького. Ото і вся пам'ять про винахідника.