«Знайомство» із одягом і «синдром понеділка»: які труднощі чекають на батьків першокласників

«Першу доньку ми віддали у школу у 6 років. Їй було дуже важко вчитися, постійно плакала вечорами. І вже через місяць пожалкували, що рано відправили на навчання. Краще б ще рік пересиділа вдома, — розповідає полтавка Анна, — Тепер меншій доньці виповнилося шість, і ми дуже боїмося, аби історія не повторилася».

Пані Анна — не одна у своїх переживаннях. Мабуть, всі батьки задумувалися про те, чи не зарано вони віддають дитину в школу.

Тож як визначити, чи готова твоя дитина до навчання? І як підготувати майбутнього школярика до уроків? Про це кореспондентці (далі - К) «Полтавської Хвилі» розповіла психологиня Інна Радченко.

К: Як визначити, що дитина готова стати школярем?

І.Р.: Перш за все, слід переконатися у фізіологічній, психоемоційній і пізнавальній готовності дитини до школи.

Наприклад, я часто спілкуюся з мамами, для яких «готовність до школи» — це вміння писати, читати і рахувати. Але це далеко не все.

Готовність до школи має діагностувати дитячий психолог у садочку. Це відбувається до травня, у старших групах. Після цього психолог має дати рекомендації для батьків: чи варто віддавати дитину в школу чи краще хай ще рік побуде у садочку. Але, як правило, батьки навіть до діагностики у психолога вже триста разів вирішили самі.

Треба усвідомлювати, що на уроках від вчорашнього дошкільняти вимагатимуть висидіти цілий урок між перервами. А це для дитини величезна напруга. Оскільки дітям треба рухатися, особливо маленьким, висидіти в умовах якихось правил, за партою, стає неймовірно складно. І тоді страждає тіло. Дитина на етапі адаптації може проявляти ознаки соматичного неблагополуччя: ставати плаксивою, нервовою, дратівливою. Тому важливо попрацювати над посидючістю. Також можна за півроку до школи привчати дитину до більш спокійних ігор. Ну а після уроків слід дати дитині побігати.

Діти, які фізично не доросли до школи, не зможуть проявляти цю посидючість. До слова, визначити, чи готова твоя дитина до школи фізіологічно, можна і вдома. Для цього застосовують «філіппінський тест». Треба попросити дитину доторкнутися правою рукою до лівого вушка, через голову. Якщо ж вона змогла це зробити, це означає, що довжина кінцівок певним чином пропорційна обхвату голови та довжині тулуба. Це говорить про те, що фізіологічна система дитини дозріла до того, аби витримувати фізичну бездіяльність під час уроків. Наприклад, чотирирічка цього зробити не зможе, а от семирічка - легко.

Більше того, якщо дитина, яка не дозріла фізично, піде у школу, у неї буде підвищена втомлюваність, нервовість. Або ж навпаки — буде аж надто збудженою та активною.

Ще однією ознакою того, що дитині пора в школу, називають зміну молочних зубів на корінні. Але це досить сумнівно. Оскільки, у когось можуть випадати в п’ять, а в когось в сім.

Слід ще сказати за мотивацію. Якщо дитина йде до школи, начебто гратися, то це теж яскрава ознака того, що вона ще замала. Вона буде більш дратівлива, оскільки очікує, що все буде як у садочку. А у школі її змусять щось писати та читати.

К.: Якщо говорити про вік, то який найоптимальніший для того, аби йти в школу?

І.Р.: Зараз йде тенденція до того, що у школу віддають дітей з семирічного віку. І це прекрасно. Як психолог, який працював у школі, я скажу, що шестирічок видно зразу. Є, звісно, ньюанси, які ламають систему, але більшості з них дуже важко.

Я чула від одного психолога російського таку фразу:

«Коли ти віддаєш дитину в школу, треба керуватися двома питаннями: коли і куди. Коли — якомога пізніше, куди — якомога ближче до дому».

К.: Якщо із віком тепер більш-менш зрозуміло, то чому «якомога ближче до дому»?

І.Р.: Аби дитина не їздила транспортом і недовго добиралася у школу і назад. Оскільки зайвий час, витрачений на дорогу, виснажує і втомлює школяра. І тоді ресурси, які могли б витрачатися на навчання, йдуть не туди.

К: Як можна зробити похід в перший клас максимально комфортним?

І.Р.: Перше, що треба зробити — забезпечити дитині комфортний одяг. Якщо батьки хочуть вбрати по-святковому дитину на свято Першого дзвоника, то слід за кілька днів «познайомити» дитину з одягом. Бо іноді діти не знають потім, що їм робити, коли раптом захочеться в туалет тощо. Або ж їм можуть заважати метелик чи краватка, через що дитина не думатиме про навчання, а зосередиться на тому, як їй почухатися.

Наприклад, одного разу після лінійки першокласників запросили по кабінетах. Я проходила повз туалет і чую, що там плаче хлопчик. Виявилося, що він все життя пробігав у звичайних штаниках на резинці, і тепер вперше зіткнувся із блискавкою.

В ідеалі, у серпні батьки майбутніх першокласників можуть влаштувати пікнік або якісь посиденьки, де б всі могли між собою перезнайомитися.

Наприкінці першого навчального тижня можна влаштувати дитині маленьке свято для того, аби відзначити новий етап в житті.

Перші тижні два-чотири не слід дитину дуже навантажувати. Тобто, не вводити нові гуртки та тимчасово призупинити відвідини старих, але це все лише зі згоди дитини.

Також треба давати першокласнику висипатися. Можна навіть раніше вкладати спати. Тому що нервова система перезбуджена, а під час сну вона частково відновлюється.

Батькам треба бути готовими до переформування авторитету. Коли «мамине місце» тимчасово посідає перша вчителька. Для матерів це може стати великою образою, але це нормально. При цьому, не слід казати негативні речі ні про школу, ні про вчителів. Як-то кажуть, про школу або добре, або ніяк.

У дитини може розвинутися «синдром понеділка», коли дитина перед кожним понеділком і новим навчальним тижнем починає хворіти, у неї з’являються якісь проблеми тощо. Таке буває,і до цього слід ставитися спокійно.

Також слід підтримувати дитину у всьому. Дитина старатиметься у будь-якому випадку. Але у неї не все може вдаватися. Особливо це стосується тих, кого віддали у п’яти-, шестирічному віці. Тож не варто сварити та порівнювати із однокласниками. Ліпше приділити дитині трохи більше вільного часу.

К: Чи буде для дитини похід в школу якоюсь травмою?

І.Р.: Для чого нам потрібні весілля, перші дзвоники? Це потрібно для того, аби люди могли провести певну ініціацію, відзначити перехід у новий статус. Так, для тих, хто має емоційні проблеми, це може стати справжньою травмою. Але для тих дітей, кого ми умовно вважаємо здоровими, це буде лише черговий етап.

Похід в школу - це не травма. Це перехід в іншу іпостась.

Важливо розуміти, що дитина має бути готовою до школи. Якщо ж вона ще не доросла, то доведеться витратити набагато більше часу і нервів на адаптацію першокласника до нових умов.

Нагадаємо, що цього року у Полтавській області, до школи підуть 137 тис. (минулого року було майже 138,5 тис.) школярів. Зокрема, першокласників — майже 13 тисяч, як і вчителів.