Аматорська «Дебютантка»: у Полтаві показали виставу про джаз, коктейлі й нещасливе кохання

17 вересня у Полтавському театрі ляльок презентували аматорську виставу «Дебютантка». Постановка стала апогеєм студентського проєкту «Літератури немає», в рамках якого активна полтавська молодь півтора року організовувала поетичні читання, книжкові клуби й відкриті мікрофони. Їм вдалося наростити аудиторію з 40 людей у маленькому кафе до аншлагу в театрі. Але про все по черзі.

До початку вистави вестибюль театру ляльок вже ущент забитий публікою. Здебільшого, це молодь. Спершу — відкритий мікрофон, де поети-початківці мають змогу представити свої вірші широкій аудиторії. Потім перед глядачами зненацька з'являються два юнаки в костюмах, які пояснюють, що ж воно таке — дебют. Власне тут і починається дійство.

Дебют — перший вихід дівчини у світ не як доньки своїх батьків, а як юної леді, яка шукає супутника життя.

Дебютантка

Публіка займає свої місця в залі. Тепер це сміливо можна назвати аншлагом. На сцені з'являється оповідач. Основні ролі зіграли:

• Михайло Мерсі — Еморі, головний герой
• Дмитро Образцов — Алек, його друг
• Єлизавета Суліна — Розалінда, сестра Алека
• Софія Данилейко — Цецилія, молодша сестра Алека

Вистава за мотивами роману «По цю сторону раю» Ф.С. Фіцджеральда. В ній про епоху джазу, коктейлів і «втрачене покоління». Головний герой — дещо невпевнений у собі юнак Еморі, який шукає своє місце у світі.

Трохи про саму премʼєру. Звісно, це аматорський театр, який має не так багато досвіду й знань, як професіонали. На це сміливо можна зробити знижку. Але попри бажання і захоплення процесом, акторам не вдалося повною мірою передати ні дух епохи, ні характер самих персонажів.

За оригінальним твором, Розалінда — розпещена нахабна юна леді, «якій не потрібно докладати ані найменшого зусилля, щоб чоловіки в неї закохалися». До її появи на сцені, актори, що вигулькують у різних куточках залу, описують красу і хитромудрість дівчини. Певною мірою, це створює завищені очікування і вихід Розалінди на такому контрасті вже не має вау-ефекту. Еморі загалом вийшов трохи прісним, попри чудовий костюм і бездоганне володіння текстом.

Почуття захоплюють головних героїв з першої зустрічі, хоч це і має дещо незграбний вигляд. Моментами здається, що актори намагаються компенсувати відсутність «хімії» між ними зайвими поцілунками.

На жаль, головні герої грали (а не жили своїми персонажами), а це не дало зруйнувати бар'єр і забути, що ти на виставі, як це часто буває в театрі.

Хоч динаміка сюжету трохи кульгає, а душа прагне більше джазу і запальних танців, похвалити також є за що. Зокрема варто відзначити акторську гру Образцова та Данилейко, що втілювали образи Алека та Цецилії. Вдалі також були костюми, прикраси й зачіски. Реквізит мінімалістичний і в цьому його перевага, адже ніщо не відволікає від сюжету. Окремий лайк за коктейлі в бокалах для мартіні.

Успіх чи провал?

Відповісти на це питання можна, лише розуміючи, в яких умовах була створена постановка, з якими обмеженнями й викликами стикалися актори й режисери. Можливо, сама вистава не досягла того рівня, на який сподівалися її творці, однак повний зал молоді — це досягнення, яким можуть похвалитися далеко не всі культурні проєкти Полтави.

«Дебютатнка» — це апогей і завершення проєкту «Літератури немає», який за півтора року зумів не просто зацікавити аудиторію, а й примножити її щонайменше втричі.