Чапаєв у Лубнах: пішов нах

Чапаєв герой "більшовицької міфології", однак дивізія, яка дислокувалася у Лубнах та перемагала нацистів 1945 року – носила його ім'я.

Нещодавно “невідомі” патріоти звалили пам’ятник Чапаєву в місті Лубни, Полтавської області. Хто такий Чапаєв, чому це відбулося у контекті декомунізації та чому поліції не варто переслідувати “невідомих” патріотів?

Хто такий Чапаєв? Як він пов’язаний з Україною?

Василь Чапаєв – найвідоміший командир червоної армії часів революції 1917 – 1921 років. Він загинув у бою 1919 року, а вже потім став героєм анекдотів, книг та фільмів.

Якщо казати простіше – Чапаєв це один з головних мемів радянської міфології. Після Леніна, Сталіна, Троцького, мабуть, найвідоміша персона “червоної культури”.

Зв’язок Чапаєва з Україною – умовний. Він народився 1887 року в селі Будайка, Казанської губернії, на Росії. 1908 року його відрядили на військову службу до Києва, але через півроку він потрапив у запас.

Під час Першої світової воював у складі Російської імператорської армії в Галичині та на Волині, брав участь в облозі міста Перемишль.

Ім’ям Чапаєва названо 25-та гвардійська мотострілецька Синельниково-Будапештська Червонопрапорна орденів Суворова і Богдана Хмельницького дивізія, яка дислокувалася у Лубнах.

От саме тому пам’ятник Чапаєву і стояв у Лубнах. Отакий його зв’язок з Україною.

Чи підпадав пам’ятник Чапаєва під закон про Декомунізацію?

А тут дуже неоднозначна ситуація. Пам’ятник Чапаєву як радянському діячеві мав би бути демонтований згідно із законом “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки”.

Але…

Лубенська влада – майстри політичної еквілібристики. Вони перейменували пам’ятники Чапаєву в пам’ятник імені Чапаєвській дивізії. А ця Чапаєвська дивізія – учасники та герої Другої світової війни, борці з нацизмом, а борцям з нацизмом – не можна зносити пам’ятники.

То мер Лубен Олександр Грицаєнко – комуніст, політичний еквілібрист? І так, і ні, й не зовсім. Тут потрібно розуміти, що мери міст – завжди за свій рейтинг, за те, щоби у громаді все було тихо й спокійно.

Контекст Лубен

Олександр Грицаєнко, як і Садовий у Львові, як і Кличко у Києві – вічний мер. І він добре розуміє контекст свого міста. Пам’ятник Чапаєву розмішено в районі, який у народі зветься “Воєнка”. Чому? Бо там і розміщувалася згадана Чапаєвська дивізія. Ще за Радянського союзу, ще в часи Незалежної України – до 2001 року.

Чапаєвська дивізія, певною мірою, була містоутворюючим підприємством. Після розвалу СРСР в Лубнах закрилися десятки заводів та стратегічних підприємств, а військова частина лишилася. Держава давала на дивізію гроші, за ці гроші жили сотні майорів, лейтенантів, полковників, генералів. Вони ці гроші витрачали у Лубнах – в магазинах, на ринку, й за ці гроші жили місцеві підприємці й загалом місто.

Дивізію розпустили, а люди лишилися. Сотні офіцерів вже роками жили у Лубнах, мали квартири на “Воєнці”, народили там дітей. Тому колишні військові та їх родини – це вагома частина населення Лубен, вагомий електорат, який голосує на виборах.

Тому зносити пам’ятник Чапаєву міський голова не наважився, так як цей пам’ятник – символ вагомого району в Лубнах.

Ми зараз не виправдовуємо мера, а пояснюємо логіку його вчинків з точки зору політтехнолога. Нажаль, такою є наша реальність – мери , політики визначають практичні кроки своєї діяльності з точки зору вигідності, популярності серед електорату.

Перейменування пам’ятника Чапаєва в пам’ятник Чапаєвській дивізії – це блеф, який не врятував комуністичний символ від демонтажу. Й поліція мусить просто облишити переслідування “невідомих” патріотів, які здійснили самовільний демонтаж пам’ятника.

Якщо справа дійде до суду, то будь-який притомний адвокат захистить активістів організації “Гонор”, а при бажанні – ще й допоможе відкрити кримінальну справу проти мерії за фактом бездіяльності та невиконання закону про декомунізацію.

Тому нам потрібно завершити декомунізацію, а політикам – думати про національні інтереси, а не про свої рейтинги…

Роман Коржик, засновник журналу Артефакт