Чому насправді згорів «Котлярик» та коли ЮНЕСКО забере Круглу площу

У Львові запустили проєкт «Культурна спадщина Львівщини. Перезавантаження». У Полтаві побудували новий літній майданчик біля Кооперативного коледжу. У Чернівцях відреставрували чергову історичну браму у багатоповерхівці. У Полтаві згорів Будинок дворянського зібрання. В Івано-Франківську відреставрували «будинок з химерами». У Полтаві з даху Кадетського корпусу цегла падала прямо на голови перехожих.

Пороблено? Про це поговорили з головою ГО «SavePoltava» Віктором Трофименком.

Усі часто кажуть про «історичне обличчя Полтави», але, думаю, мало хто його собі уявляє. Зможете описати? А ми намалюємо.

Уявіть собі, що ви бачите статую із чудового білого мармуру. Вона стоїть у покинутому палаці. Ви бачите її обриси, постамент. Але вона вся покрита брудом, паростками ліан, у неї відбитий ніс, а постамент завалений землею. Аналогічно з історичним обличчям Полтави: ми бачимо благородні риси, але, на жаль, не більш.

poltavska-khvilia_xcwi/jxdYpUVnR.jpeg
фотопортрет історичного обличчя Полтави зі слів Трофименка

У нас багато історичних будівель, що перебувають у критичному стані. Це наслідок чого? Відсутності менеджменту з боку міської влади? Невміння працювати з інвесторами? Банальне небажання займатися тим, на чому неможливо заробити? Свій варіант.

Тут гібридний варіант. Адже це, увага, багаторічне небажання міської влади — від початку 90-х, коли у бюджеті не було коштів цим займатися, і до сьогоднішнього дня, коли немає бажання. Хоча інколи роботи з об'єктами культурної спадщини «вважають доцільними». А доцільність полягає у тому, щоб знести будівлю, а на тому місці, бажано, щоб в історичному центрі міста, звести багатоповерхівку.

Небажання працювати з інвесторами? А хто сказав, що Полтава будь-як працює чи працювала з ними? Я це так назвати не можу, у нас такого немає. Ми це чудово бачимо на прикладі Кадетського корпусу та Будинку дворянського зібрання. Здавалося б, це ж Ансамбль круглої площі. Якби у нас був інший, притомний, міський керманич, ці об'єкти ремонтували б та експлуатували, використовуючи їх як візитівку міста. Адже це — серце Полтави.

poltavska-khvilia_xcwi/o0DG28V7g.jpeg
Будинок Полтавських губернських присутственних місць

Чи обліковуються міські пам'ятки архітектури? Скільки у нас будівель, що мають статус? Чи є ті, що не обліковуються, але мали б?

У нас надзвичайно багато об'єктів, що ніколи належним чином не були обліковані та не мали жодного статусу. Лише завдяки обласному департаменту культури та туризму і за нашої підтримки ряд об'єктів було включено як "щойно виявлені об'єкти культурної спадщини". А це ж перший крок до збереження, коли з'являється охоронний статус. Поки що статуси тимчасові, але лише до моменту виготовлення необхідної документації та включення до реєстру нерухомих пам'яток.

Окей, із цим розібралися. Ще одна проблема: Будинок дворянського зібрання згорів, у дворі Кооперативного коледжу з'явилася добудова. Що не так із полтавськими підприємцями? Чому є ті, кому можна все, а когось штрафують?

Це наслідки ресурсного мислення. Грубо кажучи, прагнення наживи. Я чудово розумію, що бізнес — це завжди історія заради прибутку. Але цей прибуток можна отримувати по-різному. Можна бути агресивним і залишати після себе руїни, а можна досить вдало інтегруватися у міське середовище і зростати у ньому. У нас, на жаль, обирають шлях агресії.

poltavska-khvilia_xcwi/ipDDh84nR.jpeg
Будинок Полтавського дворянського зібрання

Чи є формула ефективної співпраці громадськості, влади та підприємців заради збереження історичного обличчя міста?

Є. Колаборація може бути успішною, коли влада розробляє єдині правила гри для всіх. Може, не всі будуть вважати їх вдалими, але коли вони єдині та розраховані й на своїх й для чужих, це однозначно плюс. Підприємці мають дотримуватися цих правил, працювати у певних рамках. Громадські активісти, організації та експерти мають звертати увагу на больові точки, регулярно проводячи фахові консультації.

poltavska-khvilia_xcwi/sZu-sU4nR.jpeg
Будинок Полтавського генерал-губернатора

Тобто це можливо. У нас уже є окремі приклади, коли за цією формулою активно працюють. У Львові, Дрогобичі та навіть Харкові. У нас є й маленькі міста, де не доходить до такого маразму.

Окремо хочу сказати про концепцію бізнесу у Полтаві щодо тимчасових споруд: від альтанки до орла запхни свій МАФ, і будеш щасливим. Бажано, щоб ще й ресторанчик. Якщо багатоповерхівка — взагалі супер. І це призводить до руйнування традиційного характеру забудови середовища та повного нівелювання важливості історичного центру міста. Туристи їдуть до нас, щоб побачити унікальне обличчя міста, а не ТРЦ чи багатоповерхівки. А інвестори хочуть вкладати у те місто, де їх не будуть ставити у чергу, вимагаючи хабаря за "поговорити".

poltavska-khvilia_xcwi/o_vH2847R.jpeg
Полтавська жіноча художньо-реміснича школа

Напевно, ви вивчали, бачили, чули, як інші країни чи українські міста монетизують пам'ятки архітектури? Як опікуватися ними цивілізовано?

Ось це, напевно, є одним із ключових питань. Розберімо, що таке «ревіталізація» пам'ятки — повернення у міське середовище. Пам'ятка не має просто зберігатися, вона має використовуватися, має комусь належати, якось жити.

Пам'ятки можна використовувати ефективно, і більшість українських міст це доводять. Це має зовсім інший вигляд. Наприклад, готель, що розміщений в історичній будівлі, має більше відвідувачів, ніж у типовій новобудові. Аналогічно і з закладами культури, освіти.

У нас є зруйнована Кругла площа. Як цьому зарадити? Реставрувати? Ремонтувати?

Немає нічого неможливого. Але питання — у ціні. Потрібно довести до логічного кінця реставрацію Кадетського корпусу, відреставрувати Будинок дворянського зібрання (а він зараз має такий вигляд, як після Другої Світової Війни). Крім того, ми маємо дві незаконні забудови по другому колу площі. І ці забудови нівелюють цінність Круглої площі.

Тому відновити можливо. Але я не знаю, де взяти кошти у такому обсязі. Бо якщо це робити правильно та грамотно, щоб воно стояло багато років, потрібні дуже серйозні кошти.

Чула, що Круглу площу можливо віддати ЮНЕСКО. Правда?

Правда. Але ЮНЕСКО скаже: приберіть куполи, зробіть їх на рівні асфальту, змініть виходи з переходів, відреставруйте будівлі. Після цього поговоримо.

Пам'ятки архітектури, які неможливо в силу якихось причин відновити повністю, реанімують інакше: не рухають фасад, але при цьому зводять нове приміщення всередині фактично порожньої коробки? Магія?

У Франківську, Одесі та Києві так роблять уже не перший рік. Це прийнятний варіант за умови того, що категорично неможливо зберегти будівлю у первісному вигляді.

Але у Полтаві проблема глибша — у нас взагалі не опікуються культурною спадщиною міста. А ми говоримо про методи збереження. Якби у нас був серйозний фаховий підхід, могли б це обговорювати.

poltavska-khvilia_xcwi/rbV528V7g.jpeg
Монумент Слави

Наостанок — про високе. Як формується свідомість містян щодо збереження пам'яток архітектури? У Чернівцях, наприклад, діє програма, що передбачає заміну вікон та брам в історичних будівлях на умовах співфінансування з містом. Тобто люди вміють думати поза межами власної квартири. Як цю штуку сформувати у Полтаві?

Найперше потрібна політична воля — міська влада має бути готова ухвалювати такі рішення. Але це неможливо з таким очільником, кажу відверто. А ще має бути комплексна програма збереження культурної спадщини. У рамках програми можливе співфінансування. Наостанок — потрібно мотивувати людей, заохотити їх брати у цьому участь.

Катерина Ткаченко

Ще з рубрики: "Новини регіону"

Останні публікації

Обговорення

Написати коментар