Чому Полтаві (не) потрібен напівмарафон

З приходом вересня Полтава ділиться на три категорії людей: ті, хто біжить, ті, хто підтримує і ті, хто незадоволені. Чому так? Чи можливо проводити напівмарафон у Прирічковому чи на стадіоні – розібралася «Полтавська хвиля».

«Чому через 100 людей повинне страждати все місто. Хай збираються на стадіоні і бігають. Там нікому мішать не будуть. Я через них на роботу пішки йтиму».

Такі коментарі щороку переповнюють соціальні мережі. І хоч повідомлення про перекриті дороги з’являються мінімум за тиждень до заходу – знаходяться люди, яким у неділю зранку потрібно на роботу, у лікарню, на ринок, у центр міста, до навчального закладу, або прогулятися з друзями з інших регіонів.

Напівмарафон – це шосейна бігова дисципліна, на дистанції 21 кілометр.

Чи можна бігати по шосе у Прирічковому або на стадіоні — питання риторичне...

Раніше все було не так: напівмарафон у селі та на околицях

Раніше бігові дистанції долали у рідконаселених пунктах. Аби ніяк не обмежувати життя мегаполісів та місцевих провінцій. Однак у 1976 році все змінилося. Бо саме тоді у Нью-Йорку маршрут проклали п’ятьма вулицями міста. І чекали обурення. Боялися скандалів та непорозумінь із людьми, що не причетні до бігу. Але не так сталося як гадалося. Бігунів прийшло підтримати все місто.

Тож, у 1976 році 2090 учасників забігу стартували. А опісля усі міжнародні ЗМІ написали про унікальну події. Це вдихнуло в місто нове життя.

Виникає питання: для чого це було потрібно Нью-Йоркській владі? Бігали собі за містом люди, хай би й бігали. А відповідь, насправді, проста – після Другої Світової Війни місто виглядало занедбаним. Промисловість була на нулі, процвітала наркоторгівля. Конфлікт між білим та темношкірим населенням наростав.

Що зробив марафон? Він вдихнув життя в місто. Допоміг людям стати одним цілим. Об’єднатися навколо події, а не роз’єднуватися через особисті інтереси. У ньюйорківців з’явилося те спільне, про що вони могли розповідати знайомим. Так розпочалася нова історія міста. Доволі успішного сьогодні.

Що у нас?

Вперше у Полтаві напівмарафон пройшов у 2015 році. Тоді перекривали лише Круглу площу. 2016 стартували вже від театру імені Гоголя. А у 2019 подію перенесли до Полтавської облдержадміністрації. Щорічно, кількість відвідувачів та учасників напівмарафону зростає.

Олексій, Валентин, Олександр

Головна мета таких заходів популяризувати спорт. Коли все тільки починалося – нас було трохи більше ста. Зараз – тисячі. Для присутніх це не просто біг. Це свято. Це можливість зафіксувати свій результат привселюдно. А в Прирічковому ми бігати не можемо з однієї причини – як ми будемо популяризувати спорт? Знаєте, з кожним роком бігунів стає все більше. І якщо після проведення заходу до нас хоча б троє приєднаються – це вже буде чудово. Бо ще троє будуть бігати і покращать своє здоров’я.

«Скільки вам років», – запитує кореспондентка «Полтавської хвилі» у бороданя, який біг 21 кілометр

«23 до 100 лишилося», – з посмішкою відповідає той.

Зауважимо, щоб організувати напівмарафон потрібно залучити жителів, місцеву владу, спортивні асоціації, місцевий бізнес. Тому варто розуміти – підготовка починається заздалегідь.

Ірина, волонтерка

Це мій четвертий напівмарафон. Кожного року я на різних локаціях. Спочатку була на інформаційній – розповідала людям, куди їм підійти, говорила де зареєструватися. Знаєте, це локація для волонтерів, які хочуть навчитися спілкуватися з людьми. Бо без цього тут нікуди. Наступного року була на підтримці. Ми з іншими волонтерами стояли в певних точках маршруту і підтримували бігунів, яким було важко. Кричали, що вони молодці. Ми бачили як у людей тоді друге дихання відкривається. Третій рік я була на нагородженні. Зустрічала людей на фініші і вручала медалі. Ви не уявляєте як багато прибігали в сльозах. Вони плакали від того, що їм вдалося подолати дистанцію, а ми плакали разом з ними від щастя за них. Такі події дуже заряджають емоційно. Напівмарафон – це місце щасливих людей. І ти сам переймаєшся тими радісними емоціями. Окрім того я волонтерю у різних містах. І не збираюся зупинятися. Бо той хто хоч раз побуває на такій події буде відвідувати її регулярно і чекати з нетерпінням. Це вже перевірено.

Підтримка

У центрі міста виступають танцювально-спортивні колективи – вони підтримують бігунів. Вони всі – одна команда.

А з Круглої площі до фінішу звертає чоловік. Він біжить 21 кілометр. Біля нього волонтер на велосипеді. Бігун останній. Йому важко. Аж тут музика починає грати гучніше. До чоловіка біжать дівчата-волонтерки. Вони підтримують. Вони – надихають.

Катерина, учасниця

Мені 13. Я приїхала з Решетилівки з батьком. Він сьогодні теж біг. Уже не вперше. Коли брав участь у напівмарафоні 2019 року приїхав додому і сказав, що наступного року біжимо разом. І ось я тут. Марафон – це нові враження, нові емоції, нові знайомства. Тут дуже круто. Наступного року знов приїду.

У день напівмарафону організація найважча: тисячі реєстраційних номерів, пункти видачі води, підготовка волонтерів, налаштування техніки, організація фотозон та інше.

Волонтери працюють без упину. Найбільша кількість учасників зареєструвалася на дистанцію 10 кілометрів. А діти біжать 100 і 500 метрів. Кожному учаснику стометрівки дають воду, медаль, книгу в подарунок та морозиво. Малюки щасливі. Їх, до речі, поділили на 5 груп. Бо дуже багато учасників.

Місто не спить – місто живе

Марафони та напівмарафони – об’єднують чоловіків і жінок з різних регіонів, різних поглядів та віросповідань, майнових станів та навіть фізичних можливостей.

Туристи залишають гроші в місті. Всі, хто відвідує подію харчуються у кафе, купують продукти у найближчих супермаркетах та ходять у музеї. А отже, економіка міста зростає.

Все більше людей дізнаються про Полтаву. А через хороші емоції та приємне враження – повертаються до неї. Але не самі, а уже з друзями.

І нарешті. Коли Париж заборонив автомобілі з парними номерами на один день в 2014 році, забруднення навколишнього середовища знизилося на 30%. Тож, приємним бонусом — центр Полтави цілий день без машин. Свіже незагазоване повітря на вулицях і в парках. В умовах, коли в Гренландії та арктиці аномальна спека, на день відмовитись від використання газогенеруючої техніки цілком виправданий крок для свідомої людини.