День, що залишиться з нами назавжди: Чорнобиль

У далекій юності, коли моє покоління користувалося кнопковими телефонами, а електронну книгу можна було читати на тому агрегаті лише у форматі ТХТ, я натрапила на опус жінки, яка до аварії на ЧАЕС жила у Прип'яті.

Чорнобиль. Фото з особистого архіву

Книга була лише в електронному варіанті, придбати її було ніяк, а жінка просила "задонатити" на її видання.

Вона розповідала про аварію, про те, як покидала місто з сином, про те, як у столичних готелях на них дивилися так, ніби вони переносять чуму. Про те, як у її сина, через отриману дозу радіації виявили рак.

Найприкріше, що я не пам'ятаю ані назви тієї книги, ані її авторки. Іноді навіть думаю, може то все мені наснилося, аби я більше дізналася про ті страшні події.

Чорнобиль. Фото з особистого архіву

Мені тоді було трохи більше 17 років. До цього, 26 квітня у моєму житті було лише днем, про який мимохідь згадував мій дядько-ліквідатор.

Чорнобиль. Фото з особистого архіву

Уже після книги я почала звертати увагу на все, що було пов'язане з Чорнобилем. А через років п'ять — познайомилася з людиною в якої місце народження у паспорті значилося — ЧОРНОБИЛЬ.

Чорнобиль. Фото з особистого архіву

Уявіть, місця в якому ти народився давно немає.

Є лише спогади і можливість раз на рік з'їздити на могилу рідних та побачити друзів, які давно виросли та змінилися.

Чорнобиль. Фото з особистого архіву
Чорнобиль. Фото з особистого архіву
Чорнобиль. Фото з особистого архіву
Чорнобиль. Фото з особистого архіву
Чорнобиль. Фото з особистого архіву

26 квітня 1986 року на території України трапилася найбільша техногенна екологічно-гуманітарна катастрофа в світі. Тоді, в перші дні після вибуху реактора на Чорнобильській АЕС, навряд чи хтось усвідомлював, які наслідки будуть згодом.

Тоді, усі хто мешкав у Прип'яті їхали з дому. Без речей, залишаючи оселі, шукаючи прихистку серед чужих і, не знаючи, що їх очікує далі.

Минуло уже 36 років, але досі ми продовжуємо відкривати для себе інформацію, якої раніше не чули.

Нині «Полтавська хвиля» зібрала для вас перелік документальних фільмів, художніх стрічок, короткометражок і книг про Чорнобильську катастрофу.

Документальні фільми

«Чорнобиль – Хроніка важких тижнів» (1986)

Перший фільм про катастрофу на Чорнобильській АЕС.

Цю стрічку знімали одразу після вибуху та в перші місяці ліквідації. Знімальна група провела на місці аварії 100 днів. Поряд були пожежники, енергетики, військові, дозиметристи і атомники, які ліквідовували наслідки вибуху.

У стрічці зібрані правдиві спогади свідків, через що фільм був навіть забороненим до показу в СРСР.

Значна кількість відзнятого матеріалу була засвічена радіацією і її не хотіли допускати до показів.

Фільм був показаний у 132-х країнах. Його режисер, помер від променевої хвороби через місяць після виходу кіна на екрани.

«Дзвін Чорнобиля» (1987)

Фільм, який був показаний у всіх країнах світу, де є телебачення.

Документальна стрічка, яку знімали на місці катастрофи з 28 травня по 26 червня і на початку вересня 1986 року.

Традиційно для цих часів, його спочатку не допустили до показу в СРСР.

У фільмі хроніка подій вже після аварії, життя людей, які постраждали, кадри із солдатами, яких відправили на місце події.

«Дзвін Чорнобиля» занесений до «Книги рекордів Гіннеса» як фільм, який був показаний у всіх країнах світу, де є телебачення.

«Чорнобильські бабусі»

Фільм, який на світовій прем'єрі у Лос-Анджелесі отримав приз за найкращу режисуру

Це історія про бабусь-самопоселенок. Вони повернулися до себе додому, в Чорнобильську зону відчуження. Більшість їхніх сусідів уже давно виїхали, а чоловіки померли.

В Україні фільм вперше показали на міжнародному фестивалі кіно та урбаністики "86" в місті Славутич, де "Бабусі" стали глядацьким хітом. Фільм можна подивитись офіційно онлайн на Takflix за посиланням.

Художні фільми

«Двері» (2008)

Короткометражка про батька, який повертався в покинуте місто аби забрати двері й поховати на них донечку.

Фільм розповідає про сім’ю, яку виселили після аварії на ЧАЕС. Однак після цього в родині помирає молодша донька. І батько повертається в закинуте місто для того, щоб забрати двері з власного будинку. Адже за традицією, саме на дверях з домівки слід поховати доньку.

У 2010 році фільм був номінований на премію «Оскар» в категорії «Найкращий короткометражний ігровий фільм».

«Арка» (2018)

Фільм у якому лише музика і фрази Горбачова.

Короткометражний фільм розповідає 30-річну історію Чорнобильської катастрофи. Автори кінострічки показали події з перших хвилин після аварії до моменту, коли нове укриття зайняло своє проектне положення.

Єдині ж слова, які є в фільмі – це звернення Михайла Горбачова.

«Земля забуття» (2011)

Фільм, який знімали у зоні відчуження.

У фільмі розповідається, як в цей день одружуються Аня та Петро, як інженер електростанції Олексій разом з сином Валерієм вирішили посадити дерево, а лісничий Микола робив свій щоденний обхід лісу навколо станції.

Та все змінюється в одну мить. Наречена стає вдовою в день весілля, а син залишається без батька.

Цікавий факт – знімальній групі вдалось домовитись про роботу на території зони відчуження, адже не всі фільми про Чорнобиль могли собі це дозволити. Зйомки проходили під наглядом МНС.

Книги

Світлана Алексієвич «Чорнобильська молитва. Хроніка майбутнього»

У 2019 році НВО зняли серіал «Чорнобиль», сюжет якого частково побудований на основі книги Світлани Алексієвич. «Чорнобильська молитва».

Книгу характеризують, як сповідь очевидців, крик про зруйновані життя, це горе тисяч людей.

Роман складається з інтерв’ю з потерпілими від аварії на ЧАЕС: пожежниками, ліквідаторами, їхніми родичами, місцевими мешканцями.

Книга перевертає світогляд і змушує переосмислити цінність людського життя.


Сергій Плохій «Чорнобиль. Історія ядерної катастрофи»

Ця книга є першою історією Чорнобильської катастрофи від вибуху 26 квітня 1986 року до закриття станції у грудні 2000-го.

Чим для України був Чорнобиль? Національною трагедією, величезною психологічною травмою, важкою ношею для економіки.


Володимир Яворівський «Марія з полином у кінці століття»

Герої роману – велика родина Мировичів: старший брат Олександр – академік, який проектував реактор; молодший Микола, оператор цього ж реактора, що гине у мить вибуху; Григорій – пожежник, який, кидаючись вгамувати вогненну стихію реактора, дістає смертельну дозу опромінення; сестра Дарка, яка виводить із небезпечної зони чужих дітей; брат Федір – він, щоб урятувати від смерті брата, віддає йому свій кістковий мозок.


Один день страшного 26 квітня 1986 року і все, що було опісля — ми пам'ятаємо й досі. І будемо пам'ятати. Буденність, плани, дрібнота бажань людських та велич Землі, яка мовчки перемеле все, що людство несе своєю дурістю — не змінить нашої пам'яті.

Подякуй авторці!

Сподобалась стаття? Mожеш подякувати авторці гривнею.

Катерина Ткаченко

Ще з рубрики: "Новини регіону"