Дев'ять символів «духовної столиці»

"..Багата культурна спадщина Полтавщини є вагомою частиною всесвітнього культурного надбання. Її належне збереження та використання – це не тільки один із ключових напрямків державної політики, але й показник, за яким оцінюється..." (із сайту Департаменту культури й туризму Полтавської ОДА).

Наприкінці року давайте трохи відволічемося від чиновницьких формалізмів і подивимося на власне місто очима тих полтавців, якими найбільше пишаємося.

Екскурсія сучасними пам'ятниками Полтави

poltavska-khvilia_xcwi/QMOXW4AnR.jpeg
А ви вгадаєте, хто на цьому фото?

Уявімо — суто теоретично — що до нашого міста прибула туристична група із дев'яти людей. Людей доволі непересічних і, прямо кажучи — нетипових для сучасної Полтави, хоч і дуже нам знайомих.

Їхали вони з Києва, прибули на вокзал і рушили Каштановою алеєю в бік центру. Вочевидь, їм схотілося би зробити фото на згадку поруч з наявними міськими пам'ятками. Що б вони тут побачили і як би виглядали поруч з ними?

Ми "пройшлись" разом з цією "екскурсійною групою" та подивились на місто їхніми очима.

Зупинка перша: пам’ятник Зигіну

poltavska-khvilia_xcwi/hlLecH07R.jpeg
Ілюстрації Романа Нікітченка

Саме Зигіна вважають «офіційним» визволителем Полтави від німецько-нацистських загарбників. Зигін — росіянин, похований у Полтаві. Парадокс у тому, що командувачем Зигіна призначили уже після визволення міста — 26 вересня. А станом на 23 вересня командував 4-ю гвардійською армією Григорій Кулик, полтавець, якого під час післявоєнної чистки зняли з посади, заарештували та засудили до смертної кари.

На фото Іван Котляревський. Полтавець. Написав перший твір народною мовою. Був директором Полтавського вільного театру. Все життя працював і жив у Полтаві. Вважається одним із найкрутіших письменників України.

Зупинка друга: Кадетський корпус

poltavska-khvilia_xcwi/mj4RpHA7R.jpeg
Ілюстрації Романа Нікітченка

Пам’ятка архітектури національного значення. Це найбільша будівля ансамблю комплексу Круглої площі в Полтаві. А ще Кадетський вважається одним із найстаріших навчальних закладів. Попри всі позитивні якості споруди, сьогодні Петровський (названий на честь "царя-батюшки" Петра), Полтавський кадетський корпус нині занедбаний. Будівлю консервують, але коли почнуть остаточну реставрацію досі не відомо.

На фото Василь Симоненко. Полтавець. Один із найвідоміших письменників-шістдесятників. Помер у 28 років через хворобу нирок, яка загострилася після того, як його побили працівники поліції на вокзалі у Черкасах.

Зупинка третя: Кругла Площа. Корпусний сад. Пам’ятник орлу

poltavska-khvilia_xcwi/AwyRpN0nR.jpeg
Ілюстрації Романа Нікітченка

Свою назву Корпусний сад отримав завдяки побудованим навколо нього корпусам адміністративних будівель. Історики стверджують, що саме на місці Круглої площі (так кажуть місцеві) відбувся вирішальний бій у Полтавській битві. Так-так, саме на цьому місці військо російського царя Петра I розбило об'єднані сили шведів і українських козаків під керівництвом гетьмана Івана Мазепи. До речі, на честь 100-річчя з дня перемоги Російської імперії у битві встановлено обеліск Слави в центрі Корпусного саду.

Фактично центральний монумент Полтави — це пам'ятник російській зброї.

На фото Симон Петлюра. Полтавець. Боровся за незалежність України у ХХ столітті. Петлюру застрелили у Франції. Найвірогідніше, це одне з перших замовних убивств українських політичних діячів, організоване за кордоном московськими спецслужбами.

Зупинка четверта: будинок дворянського зібрання

poltavska-khvilia_xcwi/XFymtN0nR.jpeg
Ілюстрації Романа Нікітченка

Пам’ятка архітектури національного значення, відома як Кінотеатр імені Котляревського (або Котлярик), розташований між вулицями 1100-річчя Полтави й Соборності.

Будинок споруджено у 1810 році. Раніше Котлярик був одним із культурних центрів міста. Згодом там організували кілька нічних розважальних закладів. А в грудні 2020 року в приміщенні сталася пожежа. Наразі від історичної пам'ятки лишилися тільки стіни.

На фото Михайль Семенко. Полтавець. Основоположник українського футуризму. Знищений совєтами у 1937 році (у віці 40 років).

Зупинка п'ята: будинок Бахмутського

poltavska-khvilia_xcwi/JxIZtHA7R.jpeg
Ілюстрації Романа Нікітченка

Пам'ятка архітектури місцевого значення. Сам будинок звели у 1906-1909 роках. Належав він Науму Бахмутському, який з часом емігрував до Франції. А радянська влада переобладнала його для комунальних квартир.

З часом будинком цікавилися родичі Бахмутського. Навіть приїздили до Полтави з Франції. Але коли побачили у якому стані споруда — вирішили залишити її місцевим. Не так давно будівлю викупив полтавський підприємець. Жителям будинку він придбав нові квартири. Відтоді унікальна історична споруда стоїть порожня і поступово руйнується.

На фото Микола Лисенко. Полтавець. Засновник української національної музики. А ще композитор, піаніст, диригент, збирач фольклору, громадський діяч. Все життя Лисенко прожив на орендованих квартирах. Кошти, зібрані друзями в 1903 році для купівлі житла під час святкування 35-річчя його творчої діяльності, витратив на відкриття школи. Помер за чотири дні по тому, як був звинувачений в "антиурядовій діяльності".

Зупинка шоста: алея гоголівських героїв (або "Алкопарк")

poltavska-khvilia_xcwi/QsYZtHAng.jpeg
Ілюстрації Романа Нікітченка

Одразу за пам'ятником Гоголю розташована Алея Гоголівських героїв, більш відома полтавцям як "алкопарк". Свою народну назву алея отримала через те, що стала "офіційним" місцем збору п'яних компаній. Самі скульптури з'явилися у Полтаві 1 квітня 2009 року. Їх спорудили на честь 200-річчя з дня народження Миколи Гоголя.

На фото Микола Гоголь. Полтавець. Всесвітньо відомий письменник. Класик літератури. Він один із перших доводив росіянам ще в першій половині XIX століття, що російська та українські мови, культура, менталітет, звичаї — абсолютно різні.

Зупинка сьома: пам'ятник на місці відпочинку Петра І

poltavska-khvilia_xcwi/T2mMtHA7g.jpeg
Ілюстрації Романа Нікітченка

Наступного дня після поразки шведів і Мазепи у Полтавській битві, тодішній очільник Російської імперії зупинився відпочити у будинку, де також перебував полководець Алєксєй Кельн. У ті часи правителі імперії «гостювали» у будинку козака Магденка. Проте будинок знесли. Вирішили, що доцільніше побудувати там пам'ятник. Над задумом, вочевидь, не морочились і велосипед не вигадували. Так і назвали — Пам'ятник на місці відпочинку Петра І.

На фото Григір Тютюнник. Полтавець. Його називають майстром української новели. Вчинив самогубство через психологічний тиск совєтської влади.

Зупинка восьма: альтанка

poltavska-khvilia_xcwi/wMPHtN0nR.jpeg
Ілюстрації Романа Нікітченка

Полтавці вважають Альтанку одним із головних туристичних об'єктів міста. Без знімків поруч з Білою Альтанкою не минає жодна весільна чи туристична фотосесія. Хоча вечірні посиденьки компаній біля неї нерідко перетворюються на сутички за участю поліції.

Саму ж ротонду побудували до 200-річчя від завершення Полтавської битви. Споруда нагадує містянам, що саме тут на другий день після Полтавської битви відбулася зустріч ремісників міста з Петром I. Невипадковою і форма альтанки нагадує підкову. За легендою, місцевий коваль майстерно підкував царського коня, який втратив підкову під час Полтавської битви. Саме ця легенда обумовила зовнішній вигляд споруди: підкова, вигнута своїми краями до Успенського собору.

На фото Панас Мирний. Полтавець. Письменник. У своїх творах показував життя простих людей. Працював у міськраді. Як член комісії міської думи брав активну участь у спорудженні пам'ятника Івану Котляревському в Полтаві.

Зупинка дев'ята: пам'ятник коменданту фортеці російської окупаційної армії Алєксєю Кєліну

poltavska-khvilia_xcwi/d6ZDtHAnR.jpeg
Ілюстрації Романа Нікітченка

Раніше пам'ятник прикрашав бронзовий двоголовий орел, демонтований невдовзі після революції 1917 року. На постаменті лежить бронзовий лев, під яким зроблений напис: «Доблесному коменданту Полтави полковнику Кєліну і славним захисникам міста в 1709 році».

З протилежного боку пам'ятника розміщений текст, що розповідає про події, пов'язані з облогою фортеці Полтава шведською армією Карла XII у квітні-червні 1709 року. Під час німецької окупації Полтави в 1941-1943 рр. бронзові деталі пам'ятника демонтували й вивезли до Німеччини. Після війни монумент відновили у первісному вигляді, за винятком бронзового орла.

На фото Григорій Сковорода. Полтавець. Український мандрівний філософ. Він — найвидатніший за своєю індивідуальністю поет у староруській і давній українській літературі на величезному проміжку часу – від автора «Слова о полку Ігоревім» до Котляревського й Шевченка.

Яке враження у полтавців різних часів залишила б ця екскурсія? Чи відчули б ці люди після такої прогулянки, що перебувають в «духовній столиці» України, про яку вони мріяли? Питання риторичне.

Новий рік — гарна нагода спробувати переосмислити значення символів, якими насичене наше місто. І подумати, що потрібно зробити, аби Полтава направду могла пишатися своїм званням «духовної столиці України».

А головне — любити своє місто "і в горі, і в радості", попри всі негаразди і не зважаючи на обставини. Вірити в його світле майбутнє, тому що залежить воно передусім від усіх нас!

Ілюстрації Романа Нікітченка

Катерина Ткаченко

Ще з рубрики: "Новини регіону"

Останні публікації

Обговорення

Написати коментар