Дистанційне навчання: безпека і шкода — думки учасників навчального процесу

Дистанційне навчання стало одним із найбільших викликів для держави в умовах карантину. Недореформована до кінця система освіти, яка почасти ще не вийшла з пострадянського минулого не скрізь була готовою до нових форматів диджиталізації. Як пройшов рік онлайн-навчання запитали у батьків, шкільних учителів і викладачів вишів.

Учитель: роботи стало значно більше

З 29 березня в області запровадили дистанційне навчання для учнів 5–11 класів. Також на «дистанційку» перейшли студенти полтавських ЗВО. «Полтавська хвиля» поспілкувалася з вчителькою полтавської гімназії № 17, керівницею психологічної служби ПНПУ щодо дистанційного навчання в закладах освіти та батьками учнів.

За словами вчительки полтавської гімназії № 17 Олени Промської, з початку 2020–2021 навчального року навчальний заклад обрав освітню платформу для дистанційного навчання. Гімназія обрала платформу Microsoft Teams. Тому в першому півріччі всі уроки проводилися за допомогою цього онлайн-інструменту.

«Оскільки ми вже маємо практику дистанційного навчання, то для вчителів наразі не є проблемою перехід з очного навчання на дистанційне. Наш навчальний заклад має потужну мережу інтернет, матеріально-технічне забезпечення (комп’ютери, ноутбуки, планшети) у достатній кількості для організації навчального процесу в карантинних умовах», — каже Промська.

Вчителька каже, що перевагою дистанційного навчання є можливість демонструвати презентації, переглядати уривки фільмів, створювати проєкти та навіть слухати музику. Це допомагає зацікавити учнів до навчання. Також є можливість зробити самостійні та контрольні роботи в тестовому режимі:

«Підготовка до онлайн-уроків забирає у вчителя набагато більше часу, оскільки треба не просто створити презентацію до кожного уроку, але й перевірити виконання домашнього завдання в електронному форматі, написати коментарі до нього, тобто забезпечити зворотний зв’язок, виставити оцінки в електронному журналі. Оскільки в класах багато учнів, то це забирає левову частку часу. Фактично ми працюємо 24/7».

Вчителька гімназії розповіла, що наприкінці 2020 року, коли повернулися до навчання в школу, стало помітно зниження рівня знань в учнів. Школярі навіть зізнавалися, що іноді приєднувалися до уроків та займалися власними справами:

«Це говорить про те, що не завжди учні ретельно готувалися до уроків. Сподіваюся, що під час весняного карантину діти вже будуть більш вмотивовані».

Батьки: діти стали вчитись гірше

Про відсутність мотивації в дітей говорять і батьки. Катерина Березкіна, мати третьокласниці Єви, розповіла, що зі стартом дистанційної освіти дитині стало важче навчатися, адже весь навчальний матеріал потрібно вивчити самостійно:

«Більшу частину часу дочка просиджує вдома. Коли ж гуляти на свіжому повітрі? А питання соціалізації? Єва дуже комунікабельна дівчина, полюбляє командні ігри й різні змагання. Уявляєш, як замкнути екстраверта у 4-х стінах — це згубити ініціативу, бажання навчатися».

За словами Катерини, складність «дистанційки» також полягає в нових темах для вивчення, зокрема в математиці та правилах української мови. Водночас на батьках залишається обов'язок щодо навчання нового матеріалу, тому може не вистачати часу на домашні обов’язки.

«Єва каже: “Мамо, це так класно. Можна поспати, уроки коротші за часом, ніж у школі. Ще можна пити чайок чи печиво з молоком за переглядом відеоуроків у Вайбері”. Моя думка, то відсутня дисципліна, з’являються лінощі та зменшується відповідальність, наприклад, збирати рюкзак до школи, обирати одяг до погодних умов або готуватися до контрольної без можливості списати».

Ми також запитали проставлення до дистанційки в одній з батьківських груп Полтави у фейсбуці. Думки — різні:

Психологиня: дистанційка демотивує і не дає соціалізуватись

Щодо дистанційного навчання, то керівниця психологічної служби ПНПУ Надія Мишко, каже, що в студентів виникають труднощі з матеріально-технічним забезпеченням:

«Ми вийшли на карантин не зовсім готові. Не у всіх студентів були власні ноутбуки, якісний інтернет».

Торік після проведення опитування студентів, учні відповідали, що найбільші труднощі на дистанційному навчанні пов’язані із суб’єктивними чинниками. Тобто лінощі або невміння організовувати свій час.

«Коли студенти ходять до університету, йде мотивування з різних боків: від студентів, від деканату, від кураторів. Є постійна мотивація. Коли студенти відірвані від студентського середовища, то їм складно мотивувати себе навчатися. Говорять, що почали більше спати, менше встигати, хоча навантаження менше».

Надія Мишко радить вчителям починати навчання зі звичайного спілкування з учнями, адже таким чином можна зменшити рівень тривожності.

Нині відомо, що дистанційне навчання для учнів 5–11 класів триватиме до 2 квітня. Поки рівень захворюваності не зріс, за партами продовжують навчатися учні 1–4 класів.