Дружина полеглого воїна з Полтави звинувачує військову частину в недбалості та зневазі

11 листопада 2023 року на фронті загинув полтавець Олександр «Шульц» Шматко. У нього залишилися троє дітей та вагітна дружина Ірина, яка звернулася до нас із проханням розібратися в ситуації, яка склалася між нею та військовою частиною її чоловіка. Ми поспілкувалися з усіма сторонами конфлікту аби зрозуміти, хто і чому погрожує дружині героя, коли їй повернуть особисті речі чоловіка та чому про нього досі мовчать на офіційних сторінках бригади.

Ірина востаннє спілкувалася з чоловіком зранку 10 листопада — подружжя вітало одне одного з річницею. А вже наступного дня жінка почала пошуки Олександра, який перестав виходити на зв'язок.

«Це були якраз вихідні й для мене було дуже дивно, що у військової частини є вихідні. Вранці в неділю до мене на зв'язок вийшов його побратим, який прийшов до тями. І сказав, що буде шукати Сашка та зробить усе можливе, щоб сказати мені хоч щось. Зрозуміло, що я вже не знаходила собі місця», — розповіла Ірина.

Погрози і байдужість

За її словами, вперше люди з військової частини, де служив чоловік (Перша Президентська бригада «Буревій», в/ч 3027) зв'язалися з нею у понеділок зранку, сказали, що про ситуацію знають і шукають, попросили чекати. Це був четвертий день зникнення «Шульца». Пізніше до Ірини приїхали представники полтавського військкомату та повідомили про загибель її чоловіка.

«У вівторок військова частина почала розказувати, як вони будуть хоронити мого чоловіка. На що я сказала, що хоронити мусять так, як я дам дозвіл. У нас із чоловіком були розмови і я знала, що він хотів би бути похоронений з почестями азовця, адже у нього дві історії (до повномасштабної війни Олександр служив у Азові — прим.). Але вони принципово не хотіли зв'язуватися з Азовом. До мене ставилися як до дурненької дівчинки, яка нічого не розуміє. А потім мені зателефонував чоловік, який представився Сергієм з в/ч, і почав погрожувати: ми радимо не сваритися з нами, бо вам ще від нас гроші отримувати. До похорону зі мною більше жодного разу не зв'язалися, натомість почали тероризувати мою подругу, вимагаючи у неї номери інших родичів Сашка», — пояснила жінка.

Її також обурює, що на сторінках частини у соцмережах досі не згадано ім'я Олександра, адже у будь-якій частині, де є загиблий військовий, про нього згадують, виражають співчуття родині тощо.

Питання викликає і загадкове зникнення особистих речей «Шульца». Ірині віддали статутну форму й берці, тоді як її чоловік мав ще власні куртки, підсумки, недешеві берці.

«Мене намагалися переконати, що їх викинули у морзі, але ж так не буває. Там речі складають у пакет і віддають рідним, — додала полтавка. — Відношення до такого рангу військових мене дуже обурює. Мені дуже не хотілося б, щоб люди туди йшли. Бо в інстаграмі у них все так добре, а реальність не показують. У той день загинув не тільки Сашко, за інших вони теж мовчать. Такої зневаги до військових і їхніх родин я ніде не бачила».

Обставини загибелі

Жінка досі намагається розібратися, як загинув її чоловік і чи можна було його врятувати. Ірині вдалося встановити, що Олександр потрапив під обстріл на позиції. Осколок потрапив у плече та зачепив артерію — військовий стік кров'ю.

Парамедикиня Олена Мосійчук, яка з 2014 року служила з Олександром в одному підрозділі, по фотографіях проаналізувала поранення. Жінка переконана, що медик міг би врятувати Шульца. Однак під час обстрілу його не було на позиції.

«По фото видно, що уламок прилетів зверху в ключицю. Синці на животі свідчили, що у нього була внутрішня кровотеча. Я так розумію або він, або хтось той уламок витягнув. Якщо медика на позиції не було, то шансів урятуватися з таким пораненням звичайному бійцю не дано, бо там треба було розуміти як затампонувати, а хлопці всі на той момент були контужені. Я не розумію чому медика не було. Я сама військова й у нас у кожному підрозділі є медик-стрілець, якого навчають надавати хоча б першу домедичну допомогу до приїзду медеваку», — повідомила парамедикиня.

За її словами, у лікарню Сашка доставили у неоперабельному стані — по дорозі у нього кілька разів зупинялося серце.

У документі про смерть вказано дві причини: спочатку вогнепальне поранення грудної клітини й лівої кінцівки, а потім теж саме, тільки осколкове. Ні дружина, ні Олена кульових поранень на тілі Шульца не побачили. До сьогодні командування не дало жодних коментарів.

«Чому написали кульові я не знаю. І вони досі мовчать. Я не знаю жодного підрозділу, де б стільки часу мовчали про загибель своїх військових. Ні копійкою не допомогли родині, приїхали на поховання з таким лицемірством» — додає військова.

«Наша задача — добиватися перемоги»

Нам вдалося поспілкуватися з Сергієм, який за словами Ірини їй погрожував. Він переконував, що спілкується з жінкою постійно і не розуміє, про які погрози йдеться.

«Там була наступна ситуація: вона повідомила нас, що військового нашої частини будуть ховати азовці. Він там десь колись служив в Азові. Ми не заперечували, тобто ховали від цієї організації. Ми надали оркестр, всі необхідні послуги для поховання героя. Як вона це сприйняла я не знаю. Вона вагітна я так розумію, і думаю просто зараз у такому стані, ще й втратила чоловіка», — повідомив Сергій.

Чоловік запевнив, що інформацію щодо речей передав командиру розвідки, який сказав, що речі обов'язково передадуть, якщо вони там є. За словами Сергія, їх ніхто ніколи не забирає собі. Стосовно вшанування пам'яті військового на сторінках бригади він порадив звернутися до компетентних у цьому питанні колег.

«Це питання до тих, хто займається веденням сторінки, це не мій профіль і обов'язок. Якщо дружина хоче, нехай виставить (інформацію — прим). Наша задача зараз не загиблих публікувати, а добиватися перемоги», — підсумував чоловік.

Інформаційна атака на ефективну бригаду?

Ми звернулися до пресофіцера військової частини у якій служив Шульц, який представився Андрієм. Чоловік повідомив, що про ситуацію чує вперше, і попросив час, аби розібратися. Він наголосив, що під час інформаційної війни важливо не поширювати неправдиві факти, а провокативні заголовки можуть мати наслідки. Далі пряма мова:

«У нас такого не практикують. Тому я порушу це питання на рівень вище. Треба розібратися спочатку, для нас важливо, щоб це не була брехня. Ви ж самі розумієте, що є різні випадки. Інформаційна війна зараз запекла, тому часто на ефективні бригади чи командирів відбуваються інформаційні атаки. Це дуже сильно дискредитує роботу на фронті й може сильно нашкодити взагалі нашій країні, навіть у таких мінімальних ситуаціях. Російські медіа підхоплюють такі скандальні історії, розповсюджують їх і створюють претенденти з посиланням на вас, але додають свою неправдиву інформацію. Тому провокативний заголовок може негативно вплинути на ситуацію. Будуть наслідки для всіх, хто приймав у цьому участь — на державному рівні, у воєнний стан. Тому треба розібратися у цій ситуації, а потім приймати рішення».

Через кілька днів ми повторно звернулися за коментарем:

«Я уточнив, що там важка ситуація і ВЧ йде на контакт із дружиною загиблого, але вона виходить за рамки. У нас далі продовжується війна і ми робимо все, що від частини залежить. Нехай набере знову, якщо питання можуть вирішити, то воно вирішиться. Головне розуміти, що зараз війна проти одного ворога» — російського окупанта».

***

Під час підготовки матеріалу Ірина Шматко вчетверте стала мамою. Донечку назвали на честь бабусі, яка загинула на Азовсталі — Зоряна.

Жінка повідомила, що після спроб розібратися у ситуації, комунікація з нею з боку військової частини покращилася. Однак на цьому поки все.