Графіті та мурали Полтави: як малюнки на стінах прикрашають вулиці, а хобі перетворюється на волонтерство

Графіті — це спосіб відобразити власні настрої на малюнку, але замість білого паперу художники використовують стіни будівель чи паркани. З часом такі місця перетворюються на справжні альбоми зі збіркою робіт різних авторів.

Загалом весь стріт-арт може відображати настрій міста. Тому не дивно, що з 2014 року в різних містах України з'явився тренд на патріотичні мурали.

Але як вуличне мистецтво може перевтілитися у волонтерство — розповів для «Полтавської хвилі» художник Сергій Новосьолов.

Але спершу про мистецтво

Іноді на сірих, бетонних парканах чи цегляних будівлях Полтави можна помітити яскраві, подеколи нерозбірливі малюнки, які наносять аерозольним балончиком. Це так звані графіті — унікальний розпис на стіні, в який автори вкладають власний підтекст.

Активний розвиток графіті почався в 60-70-х роках 20 століття в США. Головна ідея графіті — це протест.

Звісно, що графіті на стінах можуть додати яскравих фарб у міський простір. Хоча такий спосіб прикрашання міста не схвалюють «комунальники» чи поліціянти, адже графіті вважається протизаконним, якщо малюнок наносять без дозволу.

«Вчитися краще на закинутих заводах. Все одного зноситимуть чи реставруватимуть. Це краще ніж малювати в місті. Хоча — це невід'ємна частина графіті. Я не згодний з тим, що малювати на старій будівлі чи паркані вважається вандалізмом. Хоча більше негативно ставлюся до незаконних розписів на стінах. Ймовірно, я вже це переріс. Краще запитаю дозволу у власника, якщо мені подобається паркан на заводі, який хочу розмалювати», — розповідає полтавський художник Сергій Новосьолов.

Графіті — це про андеграунд. Тобто, малюнки потрібні для комунікації серед членів стріт-арт ком'юніті.

Тегінг — ще одне поняття в стріт-арті. Це шрифтові малюнки, які залишають автори графіті. Їх доволі часто можна побачити на зупинках чи сітілайтах.

«У Полтаві немає легальних місць для графіті. Раніше всі малювали вздовж залізниці. Зараз не знаю, бо давно там не був. Це відносно спокійне місце. На жаль, немає спеціальних місць, де люди можуть легально потренуватися. Немає комунікації як закордоном, де виділяють райони для малювання», — каже Новосьолов.

Усвідомлення того, що малюнок можуть знищити, невіддільна частина створення графіті. Втрачають свій першочерговий вигляд навіть стінописи відомих райтерів. Наприклад, у 2002 році Бенксі створив графіті за мотивами фільму «Кримінальне чтиво», де головні герої тримають банани замість пістолетів. У 2007 році робочі стерли стінопис, але художнику вдалося відновити малюнок. Хоча у дещо видозміненому варіанті. Цього разу райтер зобразив головних героїв кінострічки в костюмах банана, але зі зброєю в руках.

«Кожен із художників створює свій малюнок. Звісно беруться елементи інших митців, і закордонних також, але існують базові елементи, з яких кожен бере щось для себе та додає своє. У результаті виходить власний автентичний малюнок. Але шкода, що всі роботи втрачають свій зовнішній вигляд».

Тепер графіті анонімного художника можна зустріти навіть в Україні. Під час Великої війни Бенксі залишив на вулицях українських міст не один стріт-арт. Художник наносив графіті на руїнах зруйнованих будинків та бетонних блоках блок-постів.

Швидко та нелегально — це про графіті. Витончено та офіційно — про мурали. Створення стінопису — це кропіткий процес, в який вкладають соціальний, патріотичний або рекламний зміст.

«Нині тренд на мурали саме патріотичного характеру. Ми створювали щось типу стінопису, який присвячений бійцю "Азову" Дмитру Пруглу. Частково зробили на стелі, а частково на будинку. Цей проєкт реалізований на Огнівці».

Загалом у Полтаві можна нарахувати близько 10 стінописів: мурал присвячений героям Небесної Сотні, «Дівчинка з квітами», «Мати з дитиною у космосі», «Материнська любов», «Соняхи» тощо.

Як стріт-райтери наближають перемогу

Сергій Новосьолов малює графіті з 2007 року, а цьогоріч під час повномасштабної війни знайшов спосіб як долучитися до наближення перемоги. Вміючи створювати деталізовані малюнки за допомогою балончиків з фарбою, художник почав наносити камуфляжі на військові автівки.

«Це все переросло в фарбування автівок. Мені телефонують волонтери. Проте немає постійного місця, де це робити. Доводиться шукати серед знайомих чи волонтерів. Влітку було простіше, бо можна було зробити на вулиці».

Завдяки своїм навичкам, Сергій може вдало поєднати кольори та підібрати вид «пікселю» під потреби бійців.

«Я беру за основу стандартний піксель. Варіантів дуже багато. Від квадратиків, до британського».

Пошуком потрібних автівок та купівлею фарби займаються волонтери. Новосьолову залишається лише нанести камуфляж.

«На одну автівку витрачаю близько 3-4 годин: обклеїти, знежирити і швидко пофарбувати балончиками. Для "бусу" треба близько 15 балончиків. На "легкову" близько 10. Вже зробили близько 33 автівок і навіть банно-душовий комплекс та "Старлінк"».

Редакція «Полтавської хвилі» працює, щоб писати не лише швидкі новини, але й хороші та корисні тексти для розумних людей. Підготовка деяких текстів займає тижні або й місяці. А матеріали з фронту завжди супроводжуються ризиком для життя. Але ми віримо, що наша робота допомагає змінювати країну та суспільство на краще. Погані тексти — це швидко й дешево. Хороші — довго й дорого.

Щоб робити хороші, нам потрібна ваша допомога.