«Я за свою команду готовий рвати»: як подружжя у Полтаві розвиває ветеранський бізнес
З початку повномасштабного вторгнення полтавець Ігор Ященко доєднався до війська. На той час його дружина була вагітна, а вже за кілька місяців у пари народилася донька.
Нині їхня родина розвиває у Полтаві ветеранський бізнес-проєкт «Міністерство сім’ї». Як повномасштабна війна змінила їхнє життя та як вдалося створити власний простір – читайте у матеріалі.
«У мене було головне бажання – захистити своє»
За день до вторгнення Ігор Ященко разом з дружиною Анною святкували гендер паті, на якому вони дізналися, що у них народиться донечка. Наступного ранку їх розбудив гул літаків. Почалася повномасштабна війна.
Анна згадує останній мирний день так:
«Все було як у всіх: великі рожеві кульки, друзі з нами святкували, музика. Вже о п’ятій ранку ми почули літаки над нашим будинком і зрозуміли, що війна».
До початку повномасштабного вторгнення подружжя не готувалося, адже вони не вірили, що це можливо. Того дня Ігор одразу ж відвіз родину в безпечне місце та долучився до полтавської ТрО.
«Він сказав: а хто має тебе захищати, як не я? І пішов».
«У мене було головне бажання – захистити своє. Чи був у мене страх? Був, бо без нього неможливо. Страх надає можливість раціональним думкам і плануванню»,
Чоловік зазначає, що страх і допоміг йому пізніше створити власний бізнес, адже у бізнесі є право на помилку, а на війні – ні. Торік Ігор демобілізувався через сімейні обставини та повернувся до Полтави.
Життя «до»
За рік до Великої війни Ігор став комерційним директором на підприємстві, де Анна працювала юристкою. Так і познайомилися, хоча романтичні стосунки у пари зав'язалися дещо пізніше. Жінка жартома цікавиться, чи збігатимуться їхні з чоловіком версії знайомства.
«Ми спочатку були колегами, а вже потім десь через 10 місяців почали спілкуватися по-іншому і так вже створили родину».
Згадуючи ті моменти, Анна говорить, що її зачепило ставлення Ігоря до роботи та його відповідальність.
«Він вникав у кожний процес, спускався навіть до складу. Я пам’ятаю п’ятниця – робочий день, а Ігор у спортивному костюмі вантажникам на складі допомагає».
Згодом Ігор став допомагати Анні займатися сімейним бізнесом – фермерським господарством. На початку 2022 року вони одружилися.
У мирному житті чоловік з дружиною кожні три місяці подорожували. Це була їхня своєрідна традиція. Востаннє вони були в Іспанії, коли Анна вже була при надії.
«У нас 2022 рік повністю був розпланований подорожами, квитки були навіть придбані», – згадує Ігор.
Реалізація ветеранського бізнесу у Полтаві
Після повернення до цивільного життя певний час Ігор відновлювався. А пізніше завдяки грантам для ветеранів почав реалізовувати сімейний бізнес-проєкт — «Міністерство сім’ї». Простір вдалося відкрити у грудні 2023 році, однак ідея у ветерана виникла ще раніше. Чоловік згадує, як приїжджав у відпустку і проходячи повз торговий центр, де наразі розміщується його бізнес, обдумував свої плани.
«Ми створили такий простір, бо вбачали в цьому потребу. Не завжди можна спокійно сходити з дитиною кудись, а тут можна її залишити у дитячій кімнаті та піти по магазинах з дружиною».
«Міністерство сім’ї» розподілено на зони: кав’ярня, коворкінг, літня тераса, магазин одягу, дитяча кімната з аніматором, магазини з косметикою та незабаром відкриється салон краси – це бізнес побратима Ігоря, який зараз на фронті.
Ветеран розповідає, що військовий досвід допомагає йому у бізнесі швидше і критичніше думати та ухвалювати рішення буквально в один момент.
«Доки інші думають, коли запускати холодні напої, ми вже їх продаємо».
Свій бізнес чоловік жартівливо називає дитиною та пояснює, що назва «Міністерство сім’ї» виникла не просто так, адже всі у його команді – сім’я.
«Я готовий за своїх людей рвати. Нікому не дозволю образити моїх співробітників. Навіть якщо до мене звертаються за якоюсь особистою справою, я допоможу. Адже ми сім’я, і так і має бути».
Керівниця простору Валерія говорить, що як начальник Ігор – м’який та лояльний. Для нього важлива віддача від свого колективу. Якщо людина зробила щось для бізнесу чоловіка, то він запам’ятає це і цінуватиме.
«Ігор Вікторович як начальник дуже класний, адже він цінує своїх працівників, якщо він помітить, що людина старається, то обов’язково це похвалить», – додає дівчина.
Вона також зазначає, що атмосфера у колективі – дружня, вони без проблем можуть говорити про щось особисте. Як, до прикладу, часто Ігор під час нарад розповідає про свою дочку. «Міністерство сім’ї» нині не приносить прибутку, тому чоловік намагається активно його розвивати, адже його ціль – допомагати армії з коштів, що приносить простір.
Наразі ветеран розвиває ще кілька напрямків: фермерське господарство, яким чоловік займався ще до початку вторгнення, та консалтингові послуги.
Ігор зізнається, що нещодавно відмовився від кількох проєктів, бо наразі для нього в пріоритеті проводити більше часу з родиною. Останнім часом йому катастрофічно цього не вистачає.
Неідеальні, але щасливі
Дружина Ігоря згадує 2022 рік як найскладніший у їхньому житті, адже вона була вагітна, коли її чоловік пішов захищати країну. Під час цього Анна ще продовжувала працювати юристкою. Разом з тим жінці довелося керувати фермерським сімейним бізнесом, який теж лишився на її плечах.
Тоді в Анни кожний день проходив так:
«Я пам’ятаю як з великим вже животом полем ішла, розносила обіди хлопцям, які на полі працювали».
7 червня 2022 року у подружжя народилася донька, її назвали Олівією. Пологи були складні, бо ще в утробі дівчинка припинила набирати вагу, тому вісім днів після народження їм довелося пробути у реанімації. В цей час Ігор ще служив, проте йому вдалося приїхати до дружини та новонародженої донечки.
«Як всі жінки, я мріяла про виписку з квітами, а у нас такого не було. Я вже на восьмий день просто хотіла, щоб мене забрали з тієї лікарні», – згадує Анна.
Вже на десятий день після пологів Анна з дитиною вийшла на поле працювати: намагалася розбиратися з технікою, керувала посівною та слідкувала за процесом роботи.
«Там просто потрібен був чоловік, якого поруч у мене не було».
Ігор намагався допомагати онлайн, щойно була можливість вийти на зв’язок. Так тривало до 2023 року, доки він не демобілізувався. З посмішкою жінка говорить, що з Ігорем їй дуже пощастило.
«Це приклад зрілого чоловіка, який піклується про мене та нашу дитину. В нас такого немає, що якісь обов’язки перекладають на батька, а якісь на маму – у нас все порівно. До дитини він дуже уважний і максимально проявляється як батько».
Анна цінує вміння Ігоря домовлятися та вирішувати конфлікти, бо, за її словами, сама так не вміє. Для її чоловіка важливо у конфлікті розв'язати питання обох сторін. Подружжя говорить, що у них немає ідеальної картинки, яку інші зазвичай показують в соцмережах. Вони постійно працюють та рідко відпочивають. Для них цінний час, проведений разом, бо поєднувати бізнеси з сім’єю поки не вдається, хоч вони намагаються.
Після питання, що жінка порадила б дружинам, які теж чекають чоловіка з війни, вона не може стримати сліз.
«Просто треба вірити та чекати. Лише це», – розчулено говорить Анна.
– Ти чого плачеш? – запитує Ігор
– Ну психологічна травма у мене.
– Після того, як мене зустріла? – жартує чоловік.
Робота над цим матеріалом стала можливою завдяки проєкту Fight for Facts, що реалізується за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.
