Як Маргарита стала Афіною. Історія бойового медика

«Гламурна» у минулому Маргарита тепер лише мріє про гарячу ванну. Вона взяла собі позивний «Афіна» на честь богині війни та мудрості. Дівчина щодня пакує аптечки для бійців і жодної миті не сумнівається у нашій перемозі.

Про вступ до ТрО, обов'язки бойового медика та поради цивільним — «Полтавській хвилі» розповіла Маргарита Рівчаченко.

Певно, ви теж бачили це фото дівчини у військовій формі з величезним букетом троянд на київському Майдані? 8 березня вона об’їжджала блокпости, розвозячи нашим хлопцям медикаменти. До одного з них власник квіткової крамниці приніс безліч квітів, щоб подарувати дівчатам. Так букет дістався Маргариті.

До війни 25-річна харків'янка працювала у Верховній Раді, допомагала з піаром в архітектурному бюро та як журналістка співпрацювала з «Українською правдою». Багато подорожувала, любила як сама говорить «гламурне» життя. За день до початку повномасштабного вторгнення повернулася з Будапешта.

Про те, що «почалось», дівчина дізналася від батьків, які живуть у Харкові. Зранку здала кров і пішла до військкомату. Зізнається: сумнівалася, що візьмуть. Однак Маргарита проходила курс домедичної підготовки й опановувала курс медицини під час навчання в Харківському університеті, тож її зарахували до підрозділу як медика.

Поки що займається забезпеченням аптечками й навчає бійців поводитись з ними. Іноді надає легку медичну допомогу: хтось порізався, болить серце, алергія тощо. Також опікується гуманітаркою — шукає потрібне військове обладнання, медикаменти. Частину одразу відправляє у шпиталь, частину розвозить по блокпостах.

Дівчина говорить, що більшість бійців у її підрозділі вже хочуть допомагати там, де це потрібно.

«Але ми військові люди й, на жаль, не можемо вирішувати свою долю. Мені хочеться поїхати до Харкова, але я не можу цього зробити. Це один з мінусів військової служби», — каже дівчина.

На службі Маргарита обрала для себе позивний Афіна – не тільки богиня війни, а ще й богиня мудрості. Вона не входила в битву першою, адже надає перевагу мирному вирішенню конфліктів. Проте, коли війна торкається її – в неї немає сумнівів. Саме тому – Афіна.

Перше завдання бойового медика — вижити самому

Маргарита розповідає, бойовий медик обов'язково повинен мати військові навички, адже він разом з підрозділом виконує завдання, поставлене командиром.

Я б не могла відмовитися від зброї, навіть якби хотіла.

Медики, так само як і журналісти, є мішенню для ворога.

«Хлопці неодноразово казали, якщо є можливість, то краще не носити шеврони. Ти не повинна відрізнятися від звичайного бійця. Ми маємо таку саму форму, каски, броніки. Вирізняє нас тільки великий медичний рюкзак», — пояснює Маргарита.

Рюкзак бойового медика важить до п'яти кілограмів. Дівчина збирала свій самотужки: там багато перев'язувального матеріалу, перекис, п'ять чи шість турнікетів, оклюзійні наліпки, бандажі, різні види шприців, катетери, крапельниці, ампули зі знеболювальним та кровоспинним, протиалергічні та препарати від нудоти, натрій хлор, багато пластирів.

За протоколом є три зони, у яких медики можуть надавати допомогу. У так званій «червоній» зоні, безпосередньо під обстрілами, боєць надає допомогу виключно сам собі. У «жовтій» зоні, коли є хоч якесь укриття, медик може надавати першу домедичну допомогу на полі бою. І вже у «зеленій» зоні можна надавати повноцінну допомогу.

Перше завдання бойового медика — вижити самому, каже дівчина. Бо поранений медик — це не тільки плюс один поранений, це ще й мінус допомога іншим.

«Госпітальєри на курсах розповідали, якщо йде бій і є можливість прикритися бійцем, то це треба робити. Спочатку ти ним прикриваєшся, а вже потім намагаєшся врятувати».

Його тіло — твій щит.

Також є поняття «медичного сортування», пояснює «Афіна». Якщо у тебе велика кількість поранених бійців і обмежений час, то треба надавати допомогу тому, хто дійсно може вижити.

Поради для цивільних

Цивільних дівчина просить: коли йде обстріл, краще не залишати укриття і нікому не допомагати. Якщо людина не обізнана в тому, як укриватися від вогню, як повзати, накривати голову і так далі, то її теж може поранити.

«Перше правило: не робіть чужої роботи й не лізьте туди, куди вас не просять».

Також Маргарита радить, що має бути в аптечці цивільної людини. За її словами, корисними будуть будь-якого виду бинти та загалом перев'язувальний матеріал. Варто носити із собою нітрогліцерин або корвалол, щоб покласти під язик, якщо стане зле. Чогось «над» краще не класти до аптечки, бо якщо ви не вмієте цим користуватись, то вважайте його у вас немає.

Також треба знати що таке стабільне положення і як правильно перевернути людину, навіть якщо вона має травму.

***

19 червня — День медичного працівника. Маргарита — одна із тисяч хлопців та дівчат, які допомагають нашим бійцям під Ізюмом, на східних напрямках, в «Азовсталі». Бойові медики виконують завдання пліч-о-пліч з бійцями й нерідко рятують їх тоді, коли це здається неможливим. Вони витягують воїнів з-під обстрілів, дивлячись в обличчя смерті, і не втрачаючи віри в життя.

Ми низько вклоняємось перед ними за кожного врятованого солдата.

«Ніхто не має сумнівів, що ми переможемо, просто треба набратися терпіння», — з посмішкою говорить дівчина.

Фото з особистих сторінок Маргарити у соцмережах