Як перебороти страх води у дорослому віці: історія полтавки, якій вдалося

Серед нас точно є ті, хто не вміє плавати. І напевно кожен з них має на те свої причини: “ледь не потонув у дитинстві”, “на море їздив раз на рік і ніколи було вчитися”, “батьки не надавали цьому значення, бо й самі не вміють”.

Але в житті кожного з цих людей настає момент, коли вони починають думати — а може варто нарешті навчитися? Чи можливо це в 20, 30, 40, 50+?

Алла, навчилася плавати в 26 років

Я з дитинства не вміла плавати. У нашій родині як риба у воді був тільки тато. Мама у воду на річці заходила хіба до поясу, сестра води боялася. Мені ж подобалося бовтатися у водоймах. Я намагалася навчитися плавати з дитинства, просила батька, аби навчив. Але не вдавалося. Пам'ятаю як малою ледь не потонула. Але воду все одно любила.

Вперше ж я поплила у 26 років. До цього п'ять років збиралася із силами, аби записатися на плавання. Боялася. А потім таки наважилася. Сестра якраз говорила, що її знайома навчилася плавати, хоча й боялася води. Тоді я налаштувалася і вирішила, що пора. Знайшла інструктора. І почалося. У мене було таке бажання плавати, що я собі вирішила — навчуся з першого разу. І що? Нічого. Ні з першого, ні з другого, ні з третього.

Я води боялася дуже. Але тренер вчив як правильно дихати, тримав мене за руку. Розповідав основні правила на воді. Постійно був поряд. Я дуже довго не могла розслабитися.

А з часом звикла бути у воді. Приходила навіть тоді, коли не було мого інструктора. Намагалася сама пливти. Бачила, що заважаю людям на доріжці поряд, але не здавалася. Попри шалений страх розуміла, що маю в першу чергу собі довести, що зможу.

Вперше без допоміжних засобів поплила, лежачи на спині. Тоді з радості обдзвонила всіх родичів і знайомих. Хвалилася своєю перемогою. Тоді уже й без тренера почала в басейн ходити. Придбала собі абонемент. Інколи все ж займаюся з інструктором, аби вдосконалити вміння. Зараз доріжку на 25 метрів за хвилину долаю. Це досягнення.

На річці щоправда і на морі страшно було влітку. Я ж не знаю, яка там глибина. Ще й хвилі. Але думаю, з часом і цей страх зникне. Тепер агітую сестру подолати страх води. Бо воно того варте!

Як подолати психологічний страх води

Фобія води цікава і важка для роботи бо має індивідуальні причини. Загальної терапії немає. Треба працювати з причиною, яка цю фобію викликала. І тут потрібно розмежовувати страх води і панічний страх перед водою. Це принциповий момент. У другому випадку ми працюємо тільки зі спеціалістом.

Страх води ж зазвичай виникає в дитинстві, тому що часто дітей дуже стресово знайомлять з водою. Кинули на глибину і дитина там хлюпоче. Їй страшно. У багатьох проблеми страху води пов’язані із досвідом пологів. У момент, коли відходять води дитина знаходиться у стресовій ситуації, її всю стискає. Через це на підсвідомому рівні закріплюється тригерна ситуація. Діти часто бояться, коли вода тече по обличчю.

Якщо ми говоримо про те як подолати страх води — організуйте самодіяльність — почніть спілкуватися з водою на безпечній береговій лінії. Якщо ми йдемо на глибину — беріть людину якій довіряєте. Ідеальний варіант - найняти інструктора. Окрім того не забувайте атрибути, які допомагають триматися на воді.

У мене була знайома, яка, коли була підлітком, побачила як з води дістають потопельника. З того часу вона до води не підходить. Тому повторююся, у кожного різне пояснення страху. Тому кожен конкретний випадок роботи зі страхом води здійснюється індивідуально.

Як навчити плавати людину, яка боїться води?

Будь-яка людина може триматися на воді й плавати. Головне — це поступовість. Коли людина приходить на заняття ми не змушуємо її одразу стрибати в басейн. Окрім того варто повністю довіряти тренеру.

Чимало людей в дорослому віці не вміють плавати лише тому, що бояться води. Наприклад приходить людина і каже — я не навчуся, я не зможу. Але варто знати, що зможе. Тренер це знає. Поступово — від простого до важчого страх долається.

Перше заняття я починаю з дихання. Людина повинна навчитися дихати під водою. На суші ми вдихаємо через ніс. У воді — через рот.

Універсального способу навчити плавати людину не існує. Я орієнтуюся по її поведінці та психологічному стані. Наприклад, є люди, які більш вільно почуваються у воді — з ними робота йде швидше. Є люди, які не можуть розслабитися — тоді ми вчимося довше. Поступово. Звикаємо. Але результат все одно буде.

У мене часто запитують скільки треба ходити в басейн щоб плавати. Скажу одразу — не знаю. Все залежить від того, наскільки ви готові боротися зі своїми страхами і наскільки готові слухатися тренера. Якщо на ці два питання позитивна відповідь — приходьте! Люди хочуть плавати у будь-якому віці. Наприклад я вчив чоловіка 60+. Хоча здебільшого зараз ходить займатися багато дітей.

"Нічого страшного тут немає, — кажуть вони, люди, які плавають з дитинства. —Зайди у воду та розслабся. Вода тебе тримає. Головне дихай правильно. І воду руками відштовхуй. І не забувай ногами ворушити..."

А ти стоїш по пояс у морі, у тебе крутиться в голові і серце гепає. І єдине, що ти хочеш зробити — бігом побігти на берег, або гиркнути, щоб не чіплялися.

І що ж робити? Є два варіанти — боротися, або змиритися. Вам обирати, любі неплавці.