Як у Полтаві минув Велодень – фото
30 травня у Полтаві провели «ВелоДень-2021». Учасники заїзду збиралися у трьох різних точках міста о 10:30 і прямували до головної точки збору – у Корпусний парк.
Кореспонентка «Полтавської Хвилі» стартувала від сонячного годинника, на вул. 23 вересня. Тут зібралися учасники з ближніх мікрорайонів – приїхало сотня полтавців.
Велосипедисти вишикувалися у колону, по чотири чоловіка в ряд. Серед транспорту велосипеди багатьох марок та різновидів. Найбільше гірських.
Учасники різного віку і статі. Їздили навіть з маленькими дітьми – установлювали для дітей спеціальне крісло на багажнику або катали на рамі.
Аби велосипедисти могли безперешкодно рухатися дорогами міста, їх супроводжував автомобіль патрульної поліції.
«Це всеукраїнська акція, яку започаткували 15 років тому в Києві. Традиційно її проводять в кінці травня. Ми домовляємося з різними містами, кому коли буде зручно її організувати. Так, наприклад, цього року у Кременчуці їздили вчора, у Харкові – ще минулого тижня, а у нас – сьогодні. Наша мета – показати, що велосипедний рух у Полтаві є, нас багато, і що треба звертати увагу і на розвиток велоінфраструктури міста. Бо, як бачите, умов для безпечного руху велосипедистів містом поки немає», – розповідає Юрій Репало, очільник ГО «ВелоПолтава»,
Від 23 вересня до Корпусного парку дорога зайняла близько 30 хвилин. Велосипедисти намагалися не порушувати колону і лишати місце для проїзду авто. Рухалися у повільному темпі, тому встигали і фотографувати дійство, і знімати на відео.
Полтавці емоційно реагували на велопарад: махали руками, фотографували, водії, які проїжджали поруч – сигналили на знак підтримки.
У самому Корпусному парку зібралося більше тисячі велосипедистів.
«Я завдяки велосипеду тримаю себе у формі. Намагаюся, як тільки потепліє, пересідати на цей вид транспорту. Це і економія, і здоров'я», – каже полтавка Анастасія, 28 років. Катається на велосипеді вже близько 10 років.
«Я завдяки своєму велосипеду з дружиною познайомився. Ледве не збив її. Як в кіно прямо. Вона, мабуть тоді в шоці була, дала свій номер. А у вечері я перетелефонував, аби дізнатися про її самопочуття, і тоді домовилися про зустріч. І якось все завертілося... Зараз вже сина виховуємо», – розповідає полтавець Станіслав. «У сідлі» – близько 20 років.
