Якби під час зустрічі з Грицаком у зал влучила ракета – зникла б майже половина полтавської еліти

4 грудня. 14.00. Галерея мистецтв. У залі людно. Воно й не дивно, адже сьогодні до Полтави завітав відомий історик – Ярослав Грицак. Завітав, аби поговорити про війну та презентувати власну книгу.

«Бренд "Ярослав Грицак" — знак якості, – пишуть організатори. – Професор добре розуміє структуру світу, вміє відрізняти цікаві ідеї від мертвонароджених і наскрізь бачить людей. Відтак, коли Грицак береться до справи, справа приречена на успіх. Він пише про Бандеру, але не пропагує бандерівців, він іронічно наголошує на глибокій різниці між Свободою і «Свободою».

Організатори заходу дискусійний клуб «Сентенція».

Запитувати людей чому вони тут сенсу немає. Однак, ми робимо це.

«Я тут, бо це найкращий історик та один з найрозумніших людей України», — говорить відвідувач Олександр.

Ми не будемо переконувати вас у цьому чи протилежному, ми просто залишимо тут кілька тез пана Ярослава та розкажемо, як минув захід.

13.45. До залу Художнього музею заходить Ярослав Грицак і Андрій Гурник. Пан Грицак спілкується з відвідувачами.

Зала наполовину порожня. Чому? Нас дуже цікавить. Однак о 14.01 розуміємо, що захід не почався бо на першому поверсі купа людей.

• «Чи можна карткою розрахуватися?»
• «А хто останній куртку здає?»

«Ого, скільки людей», – говорить руда пані, визираючи з-за перил.

Підтверджуємо – ого.

Серед натовпу помічаємо депутаток Юлію Городчаніну, Вікторію Лозу, родину полтавських митців Святослава Золотайка та Нато Мікеладзе.

А у залі, серед кількох сотень полтавців чекають початку очільниця Містохабу Марина Герасименко, депутатка Яніна Барибіна, полтавські бібліотекарки, історик Юрій Волошин, Владика Федір, власник "Консорту" Віталій Дмітрієв, Адріан Литовченко, директорка Галереї Мистецтв Ольга Курчакова та інші.

Словом, якби під час зустрічі з Грицаком у зал влучила ракета – зникла б майже половина полтавської еліти.

14.16. Люди ще й досі здають куртки. У цей час Грицак підписує книги, які можна придбати на вході.

14.30. Захід починається. Пан Ярослав говорить, що дуже любить Полтаву. (Ну і як після цього можна слухати неуважно).

Кілька тез із лекційної частини ми запам'ятали:

• Раз нам війну нав'язали ми мусимо знайти в ній певні користі.
• Ключ до перемоги — підтримка Заходу і зброя.
• Не буде підтримки без певних умов, яких ми маємо дотримуватися.

• Коли Україна це зробить (переможе), то може стати європейським "тигром".

Після так званої офіційної частини пан Ярослав починає відповідати на питання з залу.

Про націю та народ

• Нація існує в серці та голові.
• Є народи та нації. Народ як трава. Вона росте собі незалежно від того що з нею робити. Нація — це газон. Щось, що має доглядатися і створюватися
• Нація — це народ, який хоче жити окремим політичним життям.
• Чим нація відрізняється від жінки? Жінка хоче виглядати молодшою, а нація старшою.
• Нація — це щоденна робота. Нація не може бути раз і назавжди. Нація твориться, а не існує.
• Нація нагадує їзду на велосипеді. Ви маєте крутити педалі. Якщо перестанете це робити — впадете.
• Те, що українська нація існує — це історія українського успіху. Бо за всіма передумовами її бути не мало.

15.11. До пана Грицака приєднується Надійка Гербіш. Починається розмова з залом. До того ж історик відповідає на поставлені йому напередодні питання.

Про прогноз закінчення війни: перемога мінімум — перемога максимум

Мінімум — ми відновимо кордон 1991 року. Але це не знімає питання російської загрози.

Максимум — трансформація Росії. Єдиний спосіб переформатувати Росію — це позбавити її суверенності. Перетворити Росію з імперії в нормальну державу. Якщо цього перетворення не буде, то ця війна закінчиться, але колись будуть воювати наші онуки та правнуки.

Про кроки держави після перемоги

• Має бути судова реформа.
• Освітня реформа.

Про історичну пам'ять

Роль історичної пам'яті дуже мала. Спочатку щось стається, а потім міняється пам'ять. Як приклад — вперше за всю історію України більшість ставляться до Бандери позитивно. Хоча це не означає, що про нього всі почали більше знати про нього. Просто з'явилася російська загроза і Бандера, як символ боротьби став ближче.

Про заборону УПЦ МП

Я дуже боюся, що заборона МП приведе до того, що у нас буде державна церква. Бо приклад державної церкви — це приклад російської церкви.

Сила України в тому, що у нас декілька церков, які незалежні від держави. У Європі одна церква має домінуюче становище, а ми маємо кілька церкв, які вживаються між собою і більш мирно живуть.

Про унікальність Полтави

Полтава має свою особливість. Треба вирішити, що буде вашою відправною точкою та рухатися від неї. І потрібно, щоб ваш лідер розумів це, як у Львові Садовий розуміє.

«Дозвольте я пообіцяю, що ще раз до вас приїду», — говорить пан Грицак на завершення.

Зал аплодує. Звісно, як же можна відмовити такому гостю.