«Якщо ми не допоможемо їм, хіба ми можемо просити про допомогу нам?»: як тайванці воюють в українській армії

Видання The Telegraph пише, що протягом останнього року під час повномасштабного вторгнення росії на боці України воювали близько 10 тайванців. З деякими з них вдалося поговорити журналістам.

Тоні Лу здійснив свою довгу подорож з Тайваню до України лише через два тижні після того, як розпочалося повномасштабне вторгнення. Спочатку він планував роздавати гуманітарну допомогу, але згодом вирішив приєднатися до української армії на полі бою. «Коли я роздавав набори допомоги, я зрозумів, що можу зробити набагато більше на передовій», - зазначив він.

З його слів, як для нього, так і для багатьох інших тайванців, яких він знав, війна в Україні була своєрідним “попередженням» для його батьківщини. Адже Китай споконвічно вважає Тайвань своєю територією, і цей конфлікт неодноразово перебував на грані переходу до військового розв’язання:

«Я дуже хотів зрозуміти, що відбувається між росією та Україною. Адже, подібно до Китаю та Тайваню, ці дві країни мають багато спільних зв’язків та історії, – сказав Лу The Telegraph, - Так само, як росія зробила з Україною, Китай погрожує нам і залякує нас…».

Перед тим, як вирушити на фронт, Лу тренувався близько 20 днів із сотнями інших добровольців у Києві. Він вставав о 5 ранку для щоденних тренувань, навчався вести снайперський вогонь і надавати невідкладну медичну допомогу. Він служив в армії на своїй батьківщині, але в Україні йому довелося «перевчитися» на радянську зброю, адже Тайвань використовує більш сучасні американські моделі.

На початку червня в Ізюмі, як згадує Лу, артилерійський снаряд упав зовсім поряд з ним, застрягши в багнюці поряд з його окопом і не розірвавшись.

«Ми всі могли тоді загинути, це було не до сміху», — розповів він.

Інший тайванський рекрут української армії, 29-річний Джек Яо, був надзвичайно вражений проханням Президента України Володимира Зеленського про міжнародну підтримку, яке він почув. Він записався в добровольці приблизно в той самий час, що й Лу, хоча їхні шляхи не перетиналися.

«На Тайвані ми завжди говоримо про те, чи прийдуть США нам на допомогу, якщо Китай вторгнеться. Тепер, коли це сталося в Україні, хіба ми не повинні поїхати сюди, щоб допомогти? Якщо ми не допоможемо їм зараз, як ми можемо просити інших допомогти нам, коли це знадобиться?», — каже він.

Своєю чергою Яо розповів, що іноді викликав в Україні певну недовіру, і йому доводилося показувати свій паспорт і роз'яснювати ситуацію. Він каже, що носив у кишені маленьку українську біблію, хоча сам за вірою буддист. У червні Яо вирішив повернутися додому, стурбований тим, що на Тайвані може спалахнути власний конфлікт.

Наразі відомо про одного загиблого – 25-річного Цен Шенгуана, якого вважають першим солдатом зі Східної Азії, який загинув у бою за Україну.