Із Полтави в Ужгород: що подивитися і скільки це коштуватиме (ФОТО, ВІДЕО)

Місто сакур та магнолій, місто-набережна, місто-відпочинок. Саме такі асоціації викликає у коресподентки «Полтавської Хвилі» Ужгород, який вона відвідала на Великодні вихідні.

У Полтаві все ще червона зона. Саме тому на вихідні — із 1 по 4 травня — вирішили відвідати місто, де можна відпочити і кудись сходити.

Обрали Ужгород, оскільки саме у цей час у місті зацвітає японська вишня — сакура.

Скільки витратили на дорогу

Оскільки прямий потяг на Ужгород ходить із Полтави через день(саме в п'ятницю його не було), виїжджали з Києва. До столиці добиралися за допомогою додатку BlaBlaCar.

Вартість поїздки — 250-300 гривень за людину, проте з доплатою «за швидкість» путівка обійшлася дорожче на 200 гривень з кожного пасажира.

Квиток на потяг «Київ — Ужгород» обійшовся у 1007 гривень. У дорозі — 16 годин.

О 9-ій ранку потяг прибув до Ужгорода. Одразу сіли в таксі і поїхали в заброньований напередодні номер у готелі «Дует». Вартість поїздки на таксі від вокзалу до готелю — 30 гривень (приблизно 3,2 км). Служба таксі — 838.

Номери у готелях Ужгорода на свята вартували від 700 гривень. Обраний номер у «Дуеті» обійшовся у 1500 гривень за ніч.

Саме приміщення номеру просторе, чисте. При вході — невеликий коридорчик із шафою для верхнього одягу. Далі — два входи, у ванну кімнату та спальню відповідно.

Ванна кімната велика, має біде, туалет, раковину та ванну. Біля ванної розмістили сушку для рушників. Там же і повісили три чистих білосніжних рушника. Ще один — для ніг — поклали на стінку ванної.

Спальна кімната складається з двох частин. У першій розташували телевізор, шафку, трюмо із великим дзеркалом, шкіряні крісло та диван і журнальний столик. У другій — велике двохспальне ліжко, по обива боки якго встановили тумбочки зі світильниками.

Номер прибирався по бажанню. Для цього треба було ззовні, на ручку вхідних дверей, повісити спеціальну табличку

Окрім цього, у готелі передбачався сніданок. Він складався із омлету, сосисок, грінок, салату та чаю/кави на вибір. Вартість — 80 гривень.

Перше враження від Ужгорода

Не зважаючи на те, що 1, 2 і 3 травня були вихідні, вулиці Ужгорода майже постійно залишалися порожніми. Виключення — алея лип на набережній, пішохідний міст та невеликі площі з обох боків мосту. Там завжди було багато місцевих та туристів.

Також чимало людей відвідувало церкви, костьоли та різні цікавинки, як-то замок чи музей. Часто зустрічалися і туристичні групи.

Особливо порожньо було на Великдень. До обіду вулиці лишалися безлюдними. Не працювала і частина закладів.

Єдині, хто лишалися на вулиці майже постійно — цигани. Вони не давали проходу туристам, вітали за святом та просили «на булочку». Особливо активно випрошували грошей вагітні циганки.

Що кидається в очі: майже повна відсутність кричущих вивісок на будинках. Якщо в Полтаві багато історичних будівель завішано рекламою, то в Ужгороді такого немає — тут майже відсутні яскраві вивіски на магазинах.

У вітринах товар не заліплений рекламними плакатами, а виставлений на огляд. Часто магазини лишають його під підсвіткою у вітринах навіть вночі, не закриваючи вікна ролетами. Саме тому Ужгород світиться і в темну пору доби.

По місту дуже багато зон для відпочинку з лавками, проте дуже мало сміттєвих урн.

Карантин позначився на місті: багато магазинів та закладів так і не відчинилися після виходу з «червоної» зони, а їх приміщення тепер здають в оренду.

Сакури Ужгорода

Ще одне, що вражає в Ужгороді, це величезна кількість сакур.

Коли їдеш у місто, очікуєш кілька окремих алей, усаджених японською вишнею. Проте по приїзді вражаєшся тим, скільки цих дерев насправді.

Сакура квітує і біля приватних будинків, і біля державних установ, і біля набережної, і біля замку, і в ботанічному саду, і в Боздоському парку — словом, усюди.

Деяким ужгородським сакурам близько 80 років, а деякі зовсім молоді.

Довідка. Сакура з'явилася в Ужгороді ще в 1923 році, її привезли з Відня. На сьогоднішній день це дерево можна зустріти в багатьох куточках міста, особливо багато її на вулицях Ракоці і Довженка та на набережній — алея сакур прикрашає Київську та Православну набережні, прилеглі до площі Пушкіна, і є найбільш довгим садом в Європі. Чисельність дерев складає близько 2 тисяч.

Згідно з місцевою легендою, екзотичні дерева вкрали місцеві жителі у японців, коли ті прямували до імператора Австрії Франца Йосифа I. Вони везли в подарунок дерева сакури і зупинилися на нічліг в місті Мукачево. Звістка про незвичайні японські вишні облетіла все місто й відважні закарпатці підмінили вночі саджанці сакури на звичайні фруктові дерева.

Цвітіння сакури триває близько 2 тижнів і припадає приблизно на кінець квітня — початок травня, залежно від погодних умов.

Магнолії Ужгорода

Ще одне дерево, яке вражає своєю кількістю — магнолія. Вона тут теж повсюди. І, якщо сакура тільки почала буяти фарбами, то магнолія Кобус вже відцвіла. Пелюстки її білих квітів вкривають вулиці Ужгорода.

Одночасно із сакурою почали цвісти магнолії Сьюзан і Суланжа. Дерев останнього виду, до слова, в Ужгороді найбільше.

Якщо сакури ростуть прямо на вулиці, то магнолій найбільше у дворах – місцеві жителі садять їх прямо біля своїх приватних будинків. Придбати магнолію можна майже в кожному квітковому магазині, чим і користуються ужгородці.

Боздоський парк

Ужгород можна назвати містом-парком, оскільки тут дуже багато зелених зон. Одна із найбільших — Боздоський парк, який розташований на лівому березі Ужа, на Слов'янській набережній.

Його площа — 50 га.

Зі сторони правого берегу у парк можна потрапити через старий, проте у гарному стані, дерев’яний міст. Територія парку одразу після моста, нагадує полтавський дендропарк, якби за ним доглядали. Тут немає сміття, оскільки його прибирають. Та і самі ужгородці слідкують за парком. Також тут дуже зелено, не видно сухих дерев, облаштовані доріжки та зони для відпочинку з лавками і урнами.

Якщо пройти вглиб парку, можна потрапити в зону атракціонів. Тут є машинки, якими можна таранити сусіда, гірки, батути, каруселі тощо. Також можна прибати смаколики чи напої.

Окрім цього, у парку є і власне джерело з мінеральною водою, яка смакує, як газировка.

Парк однією стороною виходить на річку, а протилежною – прямо в місто.

Від парку в центр міста веде пішохідна та велосипедна доріжки, повністю усаджені сакурами.

Ботанічний сад Ужгородського національного університету

Потрапити в Ужгородський ботсад вдалося лише у понеділок, бо субота і неділя — вихідні.

Через не дуже зручні часи роботи ( він працює до 16:00) сад не надто популярний у туристів. Проте там є на що подивитися. Окрім сакур і магнолій (а вони тут дійсно всюди), у саду зібрано 3 900 видів і сортів рослин відкритого ґрунту і 1 100 тепличних. У дендрарії росте близько 800 видів дерев і чагарників. У саду налічується 130 видів і різновидів хвойних рослин, зокрема: тис, метасеквоя, кипарис болотний. Флора Закарпаття представлена 400 видами рослин, серед яких такі ендеміки, як бузок угорський і волошка карпатська. На альпійській гірці представлена флора гір, це 150 видів рослин, у тому числі едельвейс. Декоративне квітникарство в ботанічному саду представлено 1200 видами, серед яких 120 видів троянд, 50 видів гладіолусів, 25 видів хризантем, 20 видів лілій. У оранжереї ботанічного саду ростуть тропічні і субтропічні рослини: банан, мімоза, лавр, евкаліпт, папая, 10 видів пальм, 250 видів кактусів.

Посадки розміщені за географічним принципом, з ділянками американських, кавказьких, середньоазійських, китайських, далекосхідних рослин. Недалеко від входу розбитий невеликий відкритий сквер. Поруч з територією ботанічного саду розташована Ужгородська дитяча залізниця.

На жаль, потрапити в оранжерею саду не вдалося. Оскільки там працювали місцеві робітники.

Цікаво: серед ботанічного саду обладнали «зелені класи» для навчання школярів та студентів.

Довідка. Ботанічний сад заснували 28 листопада 1948 року, на місці, де існували два горіхово-фруктових. Ботанічний сад розташований на трьох терасах, перепад висот становить 22 метри. Третина площі саду розташована на першій і другій терасах над річкою, а решта території спускається в заплавну частину долини. Ґрунт складають вулканічні материнські породи, покриті шаром суглинкових окультурених ґрунтів.

Ужгородський замок

Якщо у ботанічному саду було мало туристів, то біля Ужгородського замку їх вистачало. І, так як сам замок був зачинений, усі досліджували його територію.

Замок розташований на вулиці Капітульній, 33, і сьогодні виконує роль краєзнавчого музею. Перша згадка про замок датована ще IX століттям. Тоді це була твердиня на одному з горбів над поселенням білих хорватів. На той час замок мав вигляд дерев'яної фортеці, що складалася з дитинця і частоколу.

У XVI столітті замок набув того вигляду, яким ми можемо бачити його сьогодні. Тоді будівля перебувала у володінні роду Другетів (1322–1691). У цей період у фортифікаційному мистецтві відбувалися великі зміни, викликані переважно появою нових видів зброї, і в першу чергу зброї вогнепальної. Саме тому замок необхідно було реконструювати. Це зробили наприкінці XVI століття з використанням найновітніших досягнень фортифікаційного мистецтва Європи.

Тоді вимурували міцніші стіни на певній відстані від палацу, на кожному розі спорудили ромбоподібний бастіон, висота якого досягає 10-15 м, висунутий за лінію квадрата стін. На майданчиках бастіонів розміщувалися гармати, які тримали під обстрілом підступи до замку. Для посилення міцності бастіонів їхні роги викладені квадратними плитами з білого каменю.

Замок був майже неприступним. Неприступність його особливо підкреслена з північного боку масивною гладдю високих стін, позбавлених навіть бійниць. Стіни побудовані з каменю. У плані замок був неправильним чотирикутником — це зумовлено рельєфом Замкової гори. З трьох боків споруду оточував рів завглибшки 8-10 метрів, через який до в'їзної брами було перекинуто підйомний міст. До наших днів збереглись отвори для ланцюгів, за допомогою яких міст піднімався. Товщина зовнішньої кріпосної стіни сягала від 2,5-3 м до 10-метрової висоти, вона збереглася і дотепер.

На сьогодні територія замку відкрита для туристів, і там міститься багато скульптур. Наприклад, турул — міфічний птах стародавніх угрів. За переказами, турул колись приніс шаблю ватажку національного повстання проти австрійського поневолення — Ференцу Ракоці. І той отримав перемогу над ворогами. Птах дістався музею вже без шаблі і постаменту. Також біля замку розташували бронзовий фонтан, який перенесли із села Ужок. Це бронзова копія «Відпочиваючого Гермеса»(давньогрецький скульптор Лісіпп. Римляни ототожнювали Гермеса з Меркурієм). Скульптура втратила руки і потребує реставрації.

У внутрішньому дворику замку взимку 2012 року було встановлено бюст графу Міклошу Берчені, а 8 листопада 2013 року — його дружині графині Крістіні Чакі за кошти Генерального консульства Угорщини в Ужгороді. Родина 13 років володіла замком.

На фоні скульптур та самого замку постійно фотографуються.

Як вказано у Вікіпедії, про Ужгородський замок є декілька легенд, проте вони є варіаціями однієї історії:

Перша легенда про Ужгородський замок переносить нас у XVII ст., коли ним володів граф Другет. У нього була дочка. Один з сусідніх воєвод вирішив захопити Ужгородський замок і щоб дізнатися, як це зробити, переодягнувся незнайомцем. Приїхавши в Ужгород він випадково познайомився з дочкою Другета. Вони покохали одне одного, і дівчина розповіла всі таємниці замку, в тому числі і про потаємний хід, про який знали тільки в її родині. Довідавшись про це, батько наказав живцем замурувати дочку в стіні замку, а воєводу — стратити. З того часу опівночі в замку з'являється привид дівчини (так звана Біла Діва), яка шукає свого коханого, а з першими півнями зникає.

Друга легенда також про потаємний хід, але замість воєводи дівчина покохала слугу батька. Волею долі він опинився в таборі повсталих проти господаря. Не в змозі перенести розлуку його кохана, нехтуючи небезпекою, повідомила його, де вони увечері зустрінуться — біля самотнього дуба, що ріс посеред галявини неподалік від Ужгородського замку, до якого вів потаємний хід. Та батько дізнався про це, і хлопець замість своєї коханої, яку він чекав із нетерпінням, побачив перед собою трьох відданих своєму панові слуг, яким вдалося вислідити дівчину, коли вона пробиралася на зустріч з коханим. У замку, на очах у дівчини, його стратили, а нещасну живою замурували в замкову стіну. З тих часів привид дівчини кожної ночі шукає свого коханого.

Третя легенда розповідає про бідного селянина-коваля Катка, який був закоханий у доньку воєводи Другета. Про можливість весілля не могло бути й мови. Почувши таку відповідь від доньки воєводи, коваль лишив своє майно та став жити у лісі неподалік фортеці. Невдовзі воєвода стратив доньку через розкриття таємниці ворогу.

Далі історія розходиться: Згідно першої, селянин повернувсь до села та допоміг облаштувати колодязь у замку. Після чого закінчив життя самогубством і перед цим пообіцяв, що колодязь буде виконувати усі мрії закоханих.

Згідно другої, селянин після страти доньки був проклятий воєводою, тому втратив людську подобу й став вовкулакою. І тепер зимою високосного року на повний місяць можна почути виття вовка в передмісті замку.

Закарпатський музей народної архітектури та побуту

Прямо біля замку просто неба розташоване, на перший погляд, невеличке село — то музей народної архітектури та побуту. Ціна на квиток у музей — 40 гривень. Цікаво, що всі споруди, які містяться в музеї, привезені із окремих закутків Закарпаття. І всі вони — представляють різні часові періоди.

Між хатками музею зміїться стежка, викладена з каменю. Також вздовж доріжки ростуть сакури, вишні та інші дерева.

Експозиція музею повторює географічну карту Закарпаття. Із заходу на схід розміщені житло та садиби українців низовинних районів — долинян, етнографічних груп — лемків, бойків та гуцулів, а також по одній садибі угорського та румунського населення краю.

Кількість музейних пам'яток народної архітектури — 7 садиб, 6 житлових будівель, церква, дзвіниця, школа, кузня, млин, ступа-сукновальня, корчма.

Особливої уваги вартує церква з села Шелестово Мукачівського району (1777 р.) — одна з двох аутентичних лемківських церков, які збереглися на території України. Храм є зразком класичного поєднання в народній архітектурі двох стилів — шатрового і барочного.

Довідка. Церква рублена з дубових брусів, покрита лемешем — гонтом. Складається з двох прямокутних зрубів. Триподільність на вівтар, наву, бабинець яскраво виражена в екстер’єрі, що підкреслюється трьома вежами. Вежі над навою і вівтарем споруджені у вигляді 5-ступінчатих шатрів, які завершуються барочними банями та голівками. Центральне місце в інтер’єрі займає 4-ярусний іконостас, змонтований з ікон XVII–XVIII ст., які є цінними зразками народного живопису.

Великдень в Ужгороді

На Великдень в Ужгороді першу половину дня не працювала більшість містян. Деякі заклади були зачинені до 12-ої, деякі до 13.00. Зустрічалися і такі, що на Великдень починали працювати о 15-ій.

Саме місто до свята майже не прикрашали. Основні великодні експозиції виставили на площі біля Закарпатської облдержадміністрації. Композиції на виставку готували учні інтернатів області.

Щодо пасок. Знайти їх і придбати можна було у кількох кондитерських та супермаркетах. У останніх продавали лише несолодкий варіант, який на Закарпатті більш поширений. Що незвично для полтавського ока: традиційні паски не прикрашали меренгою та присипкою, а лише облатками, як на короваї. Сама паска на смак, як хліб, навіть трохи солонувата. Всередині без родзинок та цукатів.

Паска від місцевих кондитерів інша – солодка та з різноманітними начинками. Зверху вже прикрашена меренгою, цукерковими яйцями та горіхами.

Вартість солоної паски – 50 грн, а солодкої – від 80, залежно від ваги. Найменша паска – 350 грамів.

Ресторани та розваги Ужгорода

Основні ресторани Ужгорода розташовані на набережній або біля якихось туристичних цікавинок, як-то замок.

Середній чек у закладах на набережній на двох людей – близько 1000 грн. Проте можна знайти заклади і дешевше.

Наприклад, у закладі «Апріорі» у чеку на 1159 грн:

• Лонг Айленд Айс Ті – 1 порція – 142 грн;
• Секс на пляжі – 1 порція – 106 грн;
• Пиво Гуцул – 2 порції – 68 грн;
• Сік – 1 порція - 24 грн;
• Стейк рібай – 1 порція – 299 грн;
• Бургер USA – 1 порція – 140 грн;
• Картопля фрі – 2 порції – 110 грн;
• Татарський біфштекс – 1 порція – 190 грн;
• Кільця цибулі фрі з соусом – 1 порція – 80 грн.

А у закладі «РокПорт» у чеку на 803 грн:

• Боржомі 0,5 – 49 грн;
• Рибний паштет – 1 порція – 49 грн;
• Качина ніжка з яблуками в карамелі та рисом – 149 грн;
• Стейк телячий – 167 грн;
• Картопля по селянськи – 1 порція – 44 грн;
• Овочі-гриль – 1 порція – 52 грн;
• Салат «Цезар» - 99 грн;
• Пиво Гамбірнус – 1 порція – 54 грн;
• Апероль Шпріц – 86 грн;
• Пиво Пілснер – 54 грн.

Також по місту можна було придбати каву від 30 до 50 грн, морозиво – від 20 грн за 50 г. Кукурудза варена коштує від 15 до 35 грн, залежно від порції.

Кальян на набережній можна взяти за 260 грн.

В Ужгороді відкрита виставка тварин – 50 грн за вхід.

А для любителів активного відпочинку доступна оренда електросамокатів (150 грн/год) та велосипедів (25 грн/год). Документи лишати не треба, завдаток теж. Лише фотографують паспорт.