«Мені здавалося, що я помираю» – що таке РХП, і як із цим боротися

Пишнотілі ляльки Барбі, моделі «Плюс-Сайз» на обкладинках провідних б’юті-журналів, мода на спорт та бодіпозитив, здавалося б, мали залишити багато різновидів розладу харчової поведінки у минулому. Проте це не так, і щодня сотні українців та українок борються із цими психологічними проблемами самотужки, або ж за допомогою спеціалістів.

Що таке розлад харчової поведінки

Як повідомляє неприбуткова громадська організація Arc.UA, розлад харчової поведінки (або РХП) – це зміщення психоемоційних потреб у бік харчування, коли воно починає виступати своєрідним регулятором психоемоційного стану. Часто емоції, які ховаються за такою харчовою поведінкою, людина не завжди усвідомлює.

При РХП людина часто відчуває стрес або занепокоєння власною вагою, має харчові звички, які постійно скочуються в крайнощі. Порушення харчування можуть стосуватися недостатнього або надмірного споживання їжі, що, зрештою, може зашкодити самопочуттю людини, її здоров’ю та навіть життю.

Як зауважує психологиня та блогерка Дар’я Колотиркіна, РХП характеризується:

• відчуттям постійної фонової тривоги;
• страхом і уникненням зустрічей з друзями в кафе і ресторанах;
• бігом по замкнутому колу обмежень і зривів;
• «відпрацюванням» їжі фізичною активністю;
• щоденним зважуванням;
• сприйняттям людей через призму: худий / товстий;
• коли здається, що всі тільки і думають про схуднення і калорії;
• відчуттям, що ще трохи схуднеш і тоді нарешті буде ідеально;
• дискомфортом при вживанні їжі при людях;
• порівнянням вмісту своєї тарілки та чужої;
• вибором лише «безпечної» їжі;
• поділом їжі на хорошу і погану;
• коли думки зайняті майже увесь час їжею;
• очікуваннями і сподіваннями щодо чергової дієти;
• зривами на кштал «згорів сарай, гори і хата»;
• постійними починаннями «чистого» харчування «з понеділка»;
• коли щастя асоціюється лише з тілом мрії.

РХП розвивається завдяки поєднанню біологічних та психологічних факторів. Серед біологічних – гормональні збої, генетичні особливості, харчування, бідне на поживні речовини та вітаміни. Серед психологічних — негативний образ власного тіла, низька самооцінка, особисті характеристики (перфекціонізм, нервовість, імпульсивність).

Окрім цього, на виникнення РХП може вплинути аб’юз, токсичність, фізичне та психологічне насилля, сексуальне насилля в будь-якому віці, неприйняття людиною самою себе, дефіцит любові та визнання. У багатьох випадках їжа може втішати та виступати опорою – особливо тоді, коли людина не отримує цього від оточення.

Види РХП

Виділяють кілька видів розладів:

• нервова анорексія – патологічне бажання схуднути і підтримувати занадто низьку для нормальної життєдіяльності вагу. При анорексії виникають переживання щодо зайвої ваги (якої, частіше за все немає). Також анорексія проявляється у вигляді сухої шкіри, тонкого волосся, непереносимості холоду, анемії, дуже низького тиску, нерегулярного менструального циклу або його відсутності (аменорея), втратою мускульної маси, загальною слабкістю, тощо.
• нервова булімія – це споживання великої кількості їжі з подальшими компенсаторними діями на кшталт блювання, прийом проносних засобів, виснажливе заняття спортом. Проте, на відміну від анорексії, пацієнти з булімією не женуться за зниженням власної ваги. Очисні механізми тут спрацьовують лише від розуміння того, що з такими кількостями вживання їжі можна з легкістю набрати зайвих (дуже багато) кілограмів. Фізично це може проявлятися неприємним запахом з роту, повільним або нерегулярним серцебиттям, низьким тиском, нерегулярним менструальним циклом, втратою лібідо, судомами.
• компульсивне переїдання – це булімія без компенсаторних механізмів. Такі пацієнти, як правило, мають часті депресивні стани, нічні апное, високий тиск, підвищений рівень холестерину, вони більш схильні до розвитку діабету другого типу.
• синдром нічної їжі – це порушення сну та стійка необхідність поїсти перед сном. Точні причини цього явища невідомі, проте деякі дослідники вважають, що це повязано з десинхронізацією між циркадними ритмами харчування та сну.

Окрім цього існують дуже рідкісні види на кшталт алотріофагії (поїдання неїстівних речей), діабулімія (пацієнти з діабетом 1 типу вводять замалу кількість інсуліну, аби схуднути), нервова орторексія (нав’язливе бажання їсти виключно «здорову» їжу) тощо.

Найбільш розповсюджені – анорексія та булімія, при чому булімія часто наступає разом із анорексією.

Кореспондентка «Полтавської Хвилі» поспілкувався із хворою на один із найбільш розповсюджених видів РХП – булімією і дізналася, як це, жити із РХП.

Булімія: історія Ольги

З дитинства я була повною, тому часто чула насмішки від однокласників. Називали свинею, коровою, краща подруга теж іноді жартувала над моєю вагою. Через це у старших класах мала дуже низьку самооцінку. Почала худнути, – розповідає Ольга. Ім’я, на прохання дівчини, змінено.

За її словами, дівчина встигла перепробувати багато дієт, проте їй здавалося, що вона все одно забагато їсть. Навіть коли вага почала зменшуватися, Ользі хотілося прискорити цей процес.

Із дев’ятого класу я почала займатися спортом. Обмежила вживання солодкого. І вага почала поступово зменшуватися. Дуже повільно, по декілька кілограмів в місяць. І вже в 11 класі я важила на 18 кілограмів менше. Проблеми почалися, коли моя вага нормалізувалася. Саме тоді мені захотілося бути ще худішою. Для мене працювала установка «худа=щаслива», – розповідає Ольга. До випускного дівчині вдалося втратити ще близько 6 кілограмів, тому, за її словами, сукня, придбана взимку на святі була завеликою.

Тоді вона важила вже 54 кілограми при зрості 170 сантиметрів.

Проте дівчина не зупинилася на цьому. І після закінчення школи, влітку, почала зменшувати свій раціон. Денне вживання їжі зводилося до 200 грамів кисломолочного сиру, яблука, вареного яйця, трохи шоколаду та каші.

Так я харчувала місяць. Змушувала себе багато ходити, крутила хула-хуп по 4-5 годин на день, майже нічого не їла, а за кожен «зайвий» шматочок звинувачувала себе. За місяць втратила ще кілограмів 6. Потім вага «зупинилася». Я ще більше вкоротила раціон – їла вже 100 грамів творогу, яблуко, ніякого солодкого взагалі, ніякого вживання їж після 16:00, а іноді навіть і після 15:00. Після двох тижнів такого харчування почалися зриви.

Дівчина наїдалася печива, меду, м’яса – усього, до чого могла дотягнутися. Зупинялася лише тоді, коли у шлунку з’являвся біль. Після цього йшла «випорожнювати» шлунок у туалет.

Мені здавалося, що блювання – це «магічна таблетка», єдина можливість їсти все, що хочеш, та не товстішати. З тієї пори я «очищувала» шлунок після кожного прийому їжі майже рік. Їла зазвичай тихцем, аби ніхто не бачив. І навіть, якщо вживала кілька шматочків корисної їжі, у шлунку з’являлося відчуття тяжкості, а в голові – провина.

Як зауважує дівчина, це призвело до того, що її шкіра почала лущитися, була дуже сухою, втратила пружність. Почало боліти серце, руйнуватися зуби та випадати волосся.

Мені здавалося, що я помираю. Нічого не хотілося, навіть бачитися з друзями. Я свідомо уникала зайвих контактів, боялася піти в лікарню... Поки подруга не змусила мене звернутися до спеціаліста. Зараз зриви бувають, але мені значно краще, – поділилася Ольга.

Що кажуть лікарі

Серед наслідків булімії:

• руйнування зубної емалі, карієс, пародонтоз;
• паротит;
• захриплість голосу;
• травми слизової оболонки дихального та травного тракту;
• гастрит;
• ентерит;
• порушення роботи печінки та підшлункової залози;
• серцева недостатність;
• ендокринні порушення;
• диспепсичні розлади (запор, метеоризм).

У хворих на булімію виникають складнощі із вагітністю, із зачаттям. Їм важко навіть налагоджувати стосунки з людьми, оскільки булімія має складні психологічні причини виникнення.

Як зауважує психологиня Дар’я Колотиркіна, вийти із такого стану можливо, проте дуже складно.

По-перше, хвора людина має просто втомитися від такого способу життя «поїв викликав рвоту-знову пішов їсти», «голодування – зрив – голодування». Мотивацією може виступати відчуття того, що це все призвело до «дна», з якого треба вибиратися. Причини щодо «покращиться здоров’я», «менше витрачатиму на їжу» - не спрацюють.

По-друге, слід налаштуватися на те, що шлях до здоров’я буде довгий. Будуть і зриви,і втрата мотивації, до яких треба бути готовим і не картати себе.

По-третє, – зауважує психологиня, – Варто почати вести щоденник харчування, де звертати увагу на залежність між переїданням та емоційним станом. Також – організувати регулярне і повноцінне харчування 3-4 рази на день. Окрім цього – продати непідходящий одяг та вийти з усіх груп, які культивують голодування чи схуднення»

І головне, якщо ви зауважили у себе симптоми якоїсь із хвороб, краще звернутися до спеціаліста і не вживати жодних ліків без призначення лікаря.