«Написав сестрі — чекайте нас із перемогою»: у Полтаві попрощалися з Артемом Тихоненком

Девʼяте лютого. Холодно і сонячно. Біля Свято-Успенського собору збираються люди. Несуть квіти, загорнені в целофан, бо мороз, однак розмотують їх дорогою. Гуртуються біля бокового входу. Ліворуч від Собору з автобуса вилазять військові з нашивками чорно-червоного кольору на рукаві. Сьогодні вони проводжають в останню путь побратима.

Усіх прохають стати обабіч дороги. До входу в Собор під'їжджають дві машини. Один із військових роздає команди:

«Хлопці, підійдіть. Ви перші. Візьміть хрест. Треба винести труну».

Чуємо як відкриваються дверцята автівки «На щиті». Тиша довкола. А потім — плач.

Підходимо до двох молодиків у військовій формі. Вони тримають вінок.

— Доброго дня, ви побратими Артема? Розкажіть, яким він був?

— Так. Побратими, — говорять вони з сумом в очах. Востаннє ми зв'язувалися з ним 30 січня. — А потім підіймають голови і посміхаються, — він був обезбашеним.

За кілька хвилин до Собору заходять люди. Сьогодні в Полтаві прощаються з двома захисниками. Під куполом звучить «Плине кача».

Рідні, близькі, знайомі стають напівколом.

«А де ж наш, де Артьом? — запитує одна жінка. — Як же ж узнать, якщо труни закриті?».

«Пішли, — відповідає інша, — Артьом там. Бачиш, рідні біля нього».

Тихоненко Артему було 22 роки. Назавжди буде 22. Він загинув за Україну другого лютого 2023 року поблизу села Озарянівка Бахмутського району Донецької області. Отримав поранення, несумісні з життям.

«Він був дуже позитивним і життєрадісним. Завжди допомагав, коли просили, — розповіла нам сусідка Ольга. — Місяць тому написав сестрі: "Ми вже близько, чекайте нас із перемогою." У нього була наречена Ліза. Збирався одружитися».

Біля труни найрідніші люди. Вони прощаються з Артемом. Їхні руки на кришці, що накрита прапором. Хоча б таким чином можна доторкнутися до рідної людини.

Процесія прощання з Артемом супроводжується однаковими порухами — букет квітів, доторк до труни. Все. Побачити обличчя воїна не можна.

Люди неквапом виходять із Собору. Військові виносять труну і вантажать до машини. На лобовому склі фото воїна.

Водій повертає ключ, заводить мотор. Везе Артема додому.

У Полтаві лунає повітряна тривога.

Вічна пам'ять і слава Артему та воїнам, які захищають нас навіть ціною власного життя. Висловлюємо щирі співчуття близьким людям захисника.

Редакція «Полтавської хвилі» зібралася, щоб писати не лише швидкі новини, але й хороші та корисні тексти для розумних людей. Підготовка деяких текстів займає тижні або й місяці. А матеріали з фронту завжди супроводжуютьсч ризиком для життя. Але ми віримо, що наша робота допомагає змінювати країну та суспільство на краще. Погані тексти — це швидко й дешево. Хороші — довго й дорого.

Щоб робити хороші, нам потрібна ваша допомога.