Облаштований активістами пляж у Прирічковому парку не відповідає нормам

«Живу на Леваді. Разом зі своїм дворічним сином часто гуляємо Прирічковим парком. Хоча й парком я називаю це місце досить умовно. Тут ніяк не облаштовані доріжки, тобто після дощу ти прийдеш у Прирічковий хіба місити грязюку; усюди сміття, хоч як би не прибирали; ну і, звичайно, повна відсутність набережної. У річку не те, що не зайти, а й близько підійти — вже надскладна і небезпечна задача. Берег ніяк не укріплений, усюди якісь повалені дерева, з води стирчать корчі… Словом, це не те місце, де зручно відпочивати», — розповідає полтавець Володимир. Його зустрічаємо у Прирічковому парку. Він йде піщаною доріжкою, поруч із ним топотить його маленький син. У дитини в руках маленьке відеречко із лопаткою та грабельками.

Ще кілька метрів — і вони виходять на широку галявину. Дитина завмирає і тягне батька за руку до великої купи піску, яка лежить посеред галявини. Батько зітхає і йде слідом.

«Оце у нас замість пляжу. Велика пісочниця», — Володимир показує рукою на берег, а його син вже падає біля піску, розкидаючи вміст відерця навсібіч.

Дійсно, із пляжем, який відповідає всім нормам, цю територію об’єднує лише наявність піску. Той насипаний тонким шаром на березі, і то, велика його частина так і залишилася купою на галявині.

По обидва боки від засипаної піском території — зарослий бур’яном берег. Подекуди земля випалена — видно, що тут нещодавно відпочивали люди. На деяких згарищах лишилося ще сміття, яке вітер розніс по всьому берегу. Особливо багато вологих серветок. Вони тут всюди: затоптані в пісок, закинуті на дерева, викинуті в кущі, притоплені у річці. Також багато і недопалків, проте, через розмір, їх не так помітно.

Поруч із «пляжем», прямо на траві, сидять дві бабусі. У них в руках пиво. Поруч із ними — пакетик, куди вони викидають лушпиння з-під насіння.

«Так он же на дереві написано: Не смітити. От ми й не смітимо, — розповідає одна із них, каже, що її звуть Валентина. Вона струнка, білозуба, яскраво нафарбована. Її сиве волосся виблискує на сонці, — Тут, коли я ще була мала, теж був пляж. І тепер от знову зробили. Не знаю, чи долежить пісок до наступного літа у такому ж вигляді, але на це сподіваюсь. Було б добре сюди прийти покупатися. І ще б річку почистили — було б взагалі чудово».

Валентина попереджає: при спробах пройти ближче до річки слід бути обережним. Пісок восени набирає багато вологи і через це стає слизьким.

Додаткову небезпеку створюють корчі, які стирчать навсібіч. Їхні частини видніються і у воді, і на березі. Їх ніхто не прибирав, тому вони вже давно киснуть в річці. Навколо них — водорості та цвіла, аж зелена, вода.

У річку ведуть старі сходи, близько метра у довжину. Деревина, з якої вони зроблені, нічим не оброблена, знаходиться у постійній волозі. Це робить сходи недовговічними та небезпечними. Окрім цього, вони розташовані майже впритул до зарослів.

«Пляж»: коротко про створення

Цей «пляж» — результат роботи активістів проекту «Прирічкова майстерня» та забудовника Ігоря Сірика (директор «Новос Девелопмент»), який планує звести цілий мікрорайон, зайнявши частину Прирічкового парку. Серед активістів — ГО «Горизонти країни», відомі швидкістю зміни своїх пріоритетів. Ще навесні вони висловлювалися проти забудови. Але вже у червні під час скандальної сесії у Полтавській міській раді ГО одна із перших прийняла межі парку, які не враховували територію можливого у майбутньому мікрорайону. До слова, його створення охоче підтримує і просуває мер Полтави Олександр Мамай та депутати провладної партії «За майбутнє».

Саме тому і тепер під час прибирання і створення «пляжу» активісти, серед яких були представники партії «За майбутнє», заздалегідь обходили зону майбутньої забудови. Ще одним свідченням їхньої співпраці є й те, що увесь пісок — а це близько 40 тонн — надала «Новос Девелопмент». Його привезли у парк двома вантажівками.

Як би мало бути?

Насправді цьому берегу, присипаному піском, до справжнього пляжу ще далеко — вважає головний архітектор Дніпра Дмитро Волик. За коментарем звернулися саме до нього, адже він особисто курував створення набережної у Дніпрі, також там побудували сквер на березі річки, облаштувавши частину для відпочинку у воді.

«Це більше схоже на склад піску, а не на пляж, — розповідає Дмитро Володимирович, — Бо пляж — це не тільки пісок. Це, в першу чергу, інфраструктура: роздягальні, туалети, ногомийки, забезпечення безпечного входу у водойму, нарешті, рятувальний пост»

Я зауважує Дмитро Володимирович, першочергово мали б створити проект.

«Має забезпечуватись, по-перше, санітарне благополуччя, по-друге, можливість рятування на воді — розповідає Дмитро Володимирович, — Втретє, ми маємо розуміти, що у акваторії відсутні забруднення, наприклад, випуск неочищених каналізацій тощо. Треба обов’язково проводити аналізи води, аналіз ґрунту, аби ми розуміли, що там немає кишкової палички, ніякої біологічної загрози. Також має бути окрема побудова, яка забезпечить безпечний вхід у воду. У цьому випадку ми бачимо, що це все відсутнє. Є якісь сходи, які точно не відповідають нормам».

За словами архітектора, можна взяти і створити майданчик із піском. Але тоді ні в якому випадку не можна називати це пляжем.

Замість висновків

Взагалі, створити пляж — це прекрасна ініціатива. Але вона не закінчується на маленькому прибиранні та висипці піску. Аби містяни могли не один рік відпочивати біля річки та користуватися новоствореним пляжем, слід попіклуватися і про їхню безпеку, і про комфорт. А поки усі проведені роботи схожі лише на слабку спробу від забудовника та провладних партій піддобритися до полтавців.

Тепер лякає те, що влада спільно з забудовником обіцяли облаштувати у Полтаві набережну власним коштом. Можливо, таких «пляж» для них є нормою, тож полтавцям сподіватися на щось краще сенсу немає.