Переїжджаємо до столиці: чому полтавці їдуть з міста

Інколи у багатьох виникають думки про переїзд до великих міст. Мовляв, там більше вакансій, вища зарплата, концерти популярних гуртів, рейви. Словом, життя кипить. Тим більш, здається, що у новому місті можна розпочати життя з чистого аркуша. Тож, руки тягнуться замовити квитки на найближчий потяг та зібрати найнеобхідніше у рюкзак. А чи дійсно воно того варте? Та й взагалі, чому люди їдуть до міст-мільйонників?

Що говорять дослідники?

На початку 90-х років регіональна політика будувалася таким чином, щоб скорочувати відмінності між містами та селами. Тоді з'явилася практика надавати селам статус міст після досягненні певної кількості населення.

«Україна успадкувала цю систему міст і сіл. Це означає, що на початок здобуття незалежності Україна була регіонально розбалансованою країною. Усі ці регіональні відмінності згодом тільки загострилися, при чому на різних рівнях. Наприклад, це нерівності між Києвом і рештою регіонів, у межах самих регіонів, між великими та малими містами», — говорить експерт з житлової політики Павло Федорів в аналітиці Cedos.

Отож, внутрішня міграція створює кілька викликів.

• По-перше, найчастіше переїжджає молодь, яка разом із собою вивозить податкові надходження.
• По-друге, регіональні центри та столиця під час притоку українців з інших регіонів мають розплановувати місто, аби уникнути екстенсивного використання територій довкола та вчитися ефективно використовувати ресурси.
• По-третє, міграція людей із сіл призводитиме до депопуляції останніх. Як наслідок — перенавантаження населених пунктів, куди переїжджають селяни.

«Ці міста не готові у сенсі соціальної інфраструктури, а також здатності ринків житла забезпечити адекватне проживання. В Україні немає доступного ринку оренди, а також адекватної системи іпотечного кредитування, за якою люди могли б собі купувати житло», — доводить експерт.

Очевидно, що причиною міграції до великих міст є можливість знайти нову роботу та отримати вищу зарплатню. Переїхавши, українці працевлаштовуються на будівництво в сферу торгівлі, в заклади громадського харчування або працюють доглядальницями (ками). Про це говорить експерт з питань зайнятості та трудової міграції Олег Борисов у матеріалі аналітичного центру Cedos.

Що говорять полтавці? (ч. 1)

Полтавець Сергій Одаренко живе у столиці близько п'яти років. Про переїзд до Києва думав одразу після закінчення університету. У столиці хотів працевлаштуватися на телебачення. Проте, вакансію не вдалося знайти, а тому залишився у Полтаві та пішов на місцевий телеканал.

«Та все ж таки до Києва тягнуло. Прагнула в столицю і моя дружина. Тож ми таки переїхали з сім’єю на початку 2018 році. Я натрапив на вакансію ведучого на телеканалі "КИЇВ". Написав їм, мені передзвонили. Далі кілька кастингів, і ось, через 2 тижні проживання у Києві я мав постійну роботу. Працюю тут і до нині».

Київ — це велике місто, яке втомлює, каже Сергій. Проте, якщо налаштуватися, що по-іншому в столиці не буває, то можна звикнути. У порівнянні зі столицею Полтава набагато повільніша та розміреніша.

«У цьому є свій шарм, але аж ніяк не драйв. У столиці справді більше роботи. Тут більше можливостей задовольнити потреби своєї особистості. Тут можна бути різностороннім».

Сергій вважає Полтаву перспективним містом. Хоча воно все-одно залишається цікавим лише для полтавців. Саме тому, на його думку, Полтаву мало відвідують туристи.

«Про неї мало розповідають іншим українцям та світу вцілому. Багато занедбаності: це видно і по інфраструктурі, та і по будинках, дворах. Полтава не заробляє грошей туризмом, ми не створюємо у місті хаби, куди б могли приїздити різні спеціалісти, й оселятися в нашому місті».

Що говорить статистика?

Дані про міграційний рух українців збирає Держстат. Він отримує статистику про місце реєстрації, а тому надає оцінку лише на підставі легального місця проживання, каже дослідниця у сфері міграції Олександра Слободян.

За словами дослідниці, щороку в межах України мігрують від 500 до 800 тисяч людей. Проте, ці дані мають похибку, адже більшість живуть не за фактичним місцем реєстрації. Статистика вказує на те, що більша частина мігрантів — це молодь, зокрема студенти. Наприклад, у 2019-2020 роках 56% вступників змінили місце проживання.

«В офіційну статистику не потрапляє одна велика категорія — частина населення, яка подеколи не має підстав для реєстрації місця проживання», — доводить Слободян.

З Держстату відомо, що кількість вибулих у регіонах у 2021 році перевищує кількість прибулих. Тому, міграційний приріст у позаминулому році становить понад 21 тисячу осіб. Це враховуючи міську та сільську місцевість. Проте, статистика у містах не відрізняється. Знову ж таки, кількість прибулих перевищує кількість вибулих.

У таблиці, де вказана міська місцевість, Полтавщина має показник міграційного приросту в 531 особу. Київ — понад 5,7 тисячі осіб. У регіонах, які межують з Полтавською областю, цей показник від'ємний. Йдеться про Сумську, Чернігівську, Черкаську області.

Що говорять полтавці? (ч. 2)

Олександр Олійник поїхав із Полтави до Києва, аби здобути освіту. Вирішив, що для опанування фаху піаніста варто обрати найкращий музичний заклад в Україні — Національну музичну академію.

«Проте, весь час перебуваючи у столиці, я думаю над тією самою різницею моєї батьківщини і нового місця перебування: чого не вистачає, чого забагато та що між цим спільного».

Найперше, що відчув Олександр, переїхавши до Києва — це зміну психологічного фону людей. За його словами, у столиці більше відчувається свобода, амбіції, натхнення та доброзичливість.

«Тут завжди готові допомогти, знайти час для тебе, дати пораду, морально підтримати у творчих процесах. У Полтаві ж останні роки я відчував фоновий занепад ініціативи та творчого начала. Лише якась осілість, прилаштованість і буденність. Така атмосфера, певно, впливає і на поведінку людей: хамовитість, закомплексованість, втома».

Полтава — це місто, де важко щось створити, каже Олександр. Хоча говорить, що не ставитиме на Полтаві крапку, як на місті для власної музичної діяльності.

«Я надзвичайно люблю це місто, приймаючи всі його негаразди. Тут живуть казкові, неймовірні люди, проте намертво закуті у собі. Працювати з Полтавою можна лише “на відстані”».

Як вплинула повномасштабна війна?

Востаннє Держстат повідомляв про міграційний рух в Україні у січні 2022 року. З відкритих даних відомо, що за місяць до повномасштабної війни більшість людей переїхали до Київської, Дніпропетровської та Одеської областей. До Полтавщини приїхали жити 78 осіб.

Наразі про кількість переселенців повідомляють посадовці або органи місцевого самоврядування. Іноді аналітики посилаються на загальнонаціональне опитування МОМ. За даними опитування, яке проводили 9-16 березня 2022 року, з регіонів України виїхала така кількість людей:

• 2 млн 344 тис. 936 зі сходу;
• 1 млн 936 тис. 839 з Києва та області;
• 1 млн 302 тис. 22 з півночі;
• 485 тис. 829 з півдня;
• 220 тис. 243 з центру;
• 187 тис. 854 з заходу.

Що говорить «Полтавська хвиля»?

Столиця часто приваблює новими можливостями. Здається, що у малому місті обмежують у пошуку нової роботи та розвитку бізнесу, у той час, як у столиці, більше робочих місць та вищі шанси, що нова бізнес-ідея не прогорить. Великі міста зацікавлюють великим доступом до культурних подій та розваг. Більшість їдуть до столиці саме через ці причини.

Проте, не варто недооцінювати малі міста, які теж мають власні переваги: спокійна атмосфера, тісні зв'язки між місцевими, нижчі витрати на життя.