«Пішов на війну, бо хотів на себе спокійно дивитися у дзеркало»: Україна святкує День Захисника і Захисниці

14 жовтня Україна святкує День Захисників і Захисниць України. Це свято тих, хто боронить нашу державу ціною власного життя, тих, хто інтереси цілого народу ставить вище за свої власні.

Цього дня в українських містах організовують урочисту ходу на честь Захисників, проводять покладання квітів до могил полеглих героїв та організовують різноманітні заходи на підтримку військових.

14 жовтня: як у Полтаві

У Полтаві цього дня влаштували урочисту ходу до Дня Захисниць і Захисників. Серед учасників — атовці з усієї Полтавщини, усього зібралося близько 200 чоловік. Також частина відправилася брати участь у ході в Києві.

Захисників та захисниць зібрали о 9 ранку біля пам’ятника Івану Мазепі. Там же розмістився і духовий оркестр, який зустрів військових славнем України.

Разом із військовими прибули і їхні родини.

Захисників та захисниць привітали зі святом. Промову на честь свята виголосив Голова Громадської Спілки «Координаційна Рада громадських організацій учасників АТО» Віталій Степанов:

«Бажаю вам міцного здоров’я, успіхів, витримки. Будемо готуватися боронити нашу сильну незалежну державу! Слава Україні», — звернувся до атовців пан Віталій.

Полеглих героїв учасники дійства вшанували хвилиною мовчання.

Близько 10-ї ранку учасники ходи вишикувалися у колону та рушили центром Полтави. Дехто ніс жовто-блакитний або червоно-чорний стяг. Захисники та захисниці крокували вулицями Полтави під бій барабанів, а містяни у цей час зупинялися і проводжали військових поглядами.

14 жовтня: чи варто вітати у школах

Напередодні свята у частині полтавських школі почали організовувати збори коштів на привітання хлопчиків. За переконанням ініціаторів, «хлопці - це майбутні захисники, тож треба їм щось і подарувати».

«Полтавська Хвиля» провела опитування у групі в Facebook «Все мамочки Полтавы здесь», Тема: чи вітають у вашій школі хлопців з Днем Захисника і чи правильно це на думку батьків?

Як виявилося, думки учасників групи розділилися. Дехто вважає це свято - «приводом зробити щось приємне», для когось цей день - можливість «урівняти» хлопчиків у святах з дівчатами, а хтось взагалі не хоче надавати 14 жовтню «військового забарвлення» і вітає хлопців з Днем Козацтва. Проте усе ж левова частка опитаних вважає 14 жовтня святом без гендеру, саме тим Днем Захисника і Захисниці, яким він і має бути.

Також «Полтавська Хвиля» поспілкувалася із атовцями з усієї України, аби дізнатися: яке значення це свято має для тих, для кого воно і призначене.

Павло, Волинська область

Частенько на війні виникало відчуття нереальності. Зізнаюся, були випадки, коли задумуєшся про те, що ти там робиш, навіщо ти там, там же погано. Було і страшно. Взагалі на війні два перманентних стани: страшно або страшно до всрачки. Але жодного разу я не думав про те, що пішов дарма.

Щоб зрозуміти, що це все недарма, необхідно аби з’являлася думка, що це все дарма. А якщо її не було, то і протилежної те не виникало. Тобто я завжди знав, що це все недарма, от і все.

Знаєте, я поселився два роки назад в селі під Луцьком. І тут вирішили, що святкуватимуть в неділю (10 жовтня) — бо в селі так простіше, люди не працюють. Зібралися атовці, ми посадили алею дубів — тепер у кожного хлопця є свій дуб. І, я думаю, таке робити дуже потрібно. У цей день люди мають задуматися про те, що відбувалося, відбувається чи буде відбуватися. Для атовців це свято — можливість відчути себе одним із багатьох, причетним до чогось величного.

І це свято не має бути гендерно забарвленим. На війні дівчат теж багато було, і вони захищали на рівні з хлопцями.

Сергій, Київ

Я у березні 2014 року пішов на війну, бо розумів: якщо я залишуся вдома у цей час, то не зможу в майбутньому до себе ставитися з повагою.

Мене виховували, як чоловіка-захисника. І я розумів, що обов’язок кожного громадянина — боронити державу. Тож то був якраз час, коли треба було не тільки брати від держави, а й віддавати.

Це свято необхідне нашій країні. Особливо зараз, коли йде війна. Хлопці і дівчата, які зараз на війні, мають знати, що їх пам’ятають, шанують і чекають тут. А для людей — цивільних і ветеранів — воно необхідне для того,аби країна розуміла, якою ціною нам дістається незалежність. Звісно,такі заходи мали би бути не лише 14 жовтня, але ця дата теж потрібна як день, повністю присвячений захисникам.

Це свято — не день хлопчиків, яким його зараз пробують зробити у деяких закладах. Це день і жінок, і чоловіків, які боронять кордони держави. Дітям варто про це пояснювати, у школи слід запрошувати атовців, які б спілкувалися з малечею — тим паче, це дуже корисно і для самих захисників теж. Військові могли б поділитися досвідом, розповісти цікаві історії, а взамін набратися позитиву від дітей.

Віталій, Івано-Франківськ

Мотив йти на війну у мене був абсолютно егоїстичний — я хотів спокійно на себе у дзеркало дивитися. Щоб мені не було за себе соромно.

Україна для мене — місце, де я себе найкраще почуваю, це життя моє. Я і до війни їздив, заробітчанив. І, може, там, у Європі, і порядку більше, щось десь красивіше, паркани помальовані рівненько і корови бігають в Альпах, як з реклами шоколадки. Але ніде мені так не добре, як у Карпатах. Тут є відчуття рідної хати, рідної землі.

Зараз іноді пробиває розуміння, що це все недаремно. Коли сина бачу вже дорослого, коли з дружиною спілкуюсь. Я тут знайшов свій шматочок щастя, і за нього готовий боротися.

14 жовтня — це не свято статевих ознак. Це день тих, хто захищав чи захищала Україну. І необов’язково в армії навіть. Бо захист буває різний, варіантів багато.

Олександр, Полтавщина, зараз знаходиться в зоні бойових дій

14 жовтня необхідно святкувати і особливо залучати до цього молодь. Нехай вони, навіть зціпивши зуби, приходять на заходи до Дня Захисників та Захисниць. І хай знають — ми є, ми важливі, нас багато. І при будь-якій небезпеці ми повиходимо з усіх закутків.

Це свято чоловіків і жінок. Тому цьому дню не можна давати гендера. Захисник країни — це безстатева істота, це образ життя та поклик душі.

Олександр, зараз знаходиться в зоні бойових дій

Влада країни влаштовує якісь пафосні діяння, але це взагалі ні про що.

14 жовтня взагалі якось особливо святкувати не треба. Тим паче зараз — країна у війні. Краще надати соціальну допомогу родинам загиблих та пораненим на війні. Оце буде значно правильніше.

Щодо дітей, то обов’язково має бути військово-патріотичне навчання. А замість привітань і свят дітям мають пояснювати: чому ми маємо захищати, чому усе так сталося.

Отже, 14 жовтня — це не свято «хлопців», не заміна 23 лютого і не ще один привід випити. Це ще один день, коли ви зможете сказати «дякую» тим, хто заради вас жертвує собою.

Тож дякуємо вам, Захисники та Захисниці! Слава Україні!

Ще з рубрики: "Тексти"