День вишиванки: що треба знати про свято

У третю неділю травня відзначають Всесвітній день вишиванки — міжнародне свято, яке покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого українського одягу.

Це свято недержавне та нерелігійне, та і долучитися до нього просто – варто лише одягнути вишиванку.

День вишиванки: історія

Вперше акцію «Всесвітній день вишиванки» у 2006 році запропонувала студентка факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Леся Воронюк. На таку думку її наштовхнула вишиванка Ігоря Житарюка, яку він регулярно одягав на пари, як і чимало інших студентів.

Леся поговорила із одногрупниками і запропонувала їм у якийсь із обраних днів разом одягнути вишиванки. Спочатку вишиванки одягнули кілька десятків студентів та кілька викладачів факультету. Та вже протягом наступних років свято розрослося до всеукраїнського рівня, до нього почала долучатися українська діаспора по всьому світу, а також прихильники України.

Головна ідея свята – зберегти українські цінності та популяризувати їх серед молоді та населення загалом. І хоча перші ініціатори не передбачали жодних спеціальних заходів, крім одягання вишиванки, чимало студентів, школярів, громадських та культурних діячів збираються і організовують концерти, ходу, конкурси, вечорниці, ярмарки.

У цей день вже традиційно організовують цікаві конкурси у мережі, наприклад, «Найкраща вишиванка» або «Найкраще фото» у вишиванці. Фото у вишиванках викладають у мережу як жителі України, так і українці за кордоном.

Вишиванка на Полтавщині

Здавна сорочки Полтавщини вишивали білими, рідше – червоними, чорними або сірими нитками. Маніжки сорочок прикрашалися візерунком, виконаним гладдю. Сам візерунок часто обводили чорними або кольоровими смугами. Техніка, що нею виконується більшість візерунків, називається лиштвою або ж лічильною гладдю.

Особливо складною є техніка «білим по білому». Вважається, що її вигадали у смт. Решетилівка Полтавської області, а звідти вона поширилася на інші осередки народного мистецтва краю (Кременчук, Лубни, Великі Сорочинці, Нові Санжари), а потім дістала популярність і в інших етнічних регіонах держави (Чернігівщина, Слобожанщина, Прикарпаття). Чисто біла сорочка, вишита білими нитками, вважалася справнім багатством і слугувала елементом як чоловічого, так і жіночого гардеробів.

Ще з рубрики: "Соціум"

Останні публікації

Обговорення

Написати коментар