Пив чай з ромом, транжирив гроші та ходив по борделях: все, що ви не знали про Шевченка

Традиційно в березні всі як один згадують про Тараса Шевченка. 9-го березня про нього виходить купа матеріалів, у навчальних закладах проводять виховні години присвячені Григоровичу, у містах біля пам'ятників традиційно збираються на Шевченківські читання.

Хочеться зауважити, що зазвичай про нього розповідають як про мученика, сина бідного кріпака, борця за народ. Ці кліше давно закріплені. Ми не будемо їх розвінчувати, натомість розкажемо вам 27 цікавинок про невідомого Тараса Шевченка — модника, естета, гульвісу.

Зауважимо, що матеріал не претендує на унікальність та написаний з використанням інформації, розміщеної у відкритих джерелах.

1. Тарас Шевченко був невисокого зросту – трохи більше 164 см.

2. Улюбленим напоєм Шевченка був чай із ромом. А ще поет смакував кавою по-віденськи – з вершками.

3. У 1975 році один із кратерів на Меркурії був названий на честь Тараса Григоровича Шевченка.

4. 1384 – стільки пам’ятників Тарасові Шевченку встановлено в світі. З них в Україні налічується 1256 монументів, і ще 128 – в 35 країнах світу.

5. Найменше в світі видання Кобзаря має розмір близько половини квадратного міліметра, що менше за макове зернятко.

6. За життя Шевченка більше цінували як художника, ніж як поета.

7. 500 м² − площа найбільшого портрета Кобзаря. Написаний він у Харкові на стіні 17-поверхового будинку за адресою проїзд Садовий, 30, і внесений до Книги рекордів України.

8. Поет завжди одягався модно, бо добре заробляв у Петербурзі, будучи успішним портретистом.

9. Був заарештований у 1847 році за знущання над царською дружиною. Шевченко висміював її пухнасту зовнішність і тики на обличчі, які у неї виникли, побоюючись повстання декабристів і планів убити її родину.

10. Шевченко неодноразово малював голу натуру.

11. Одного разу Тарас потрапив на навчання до дяка, який зловживав алкоголем. Тоді хлопець відшмагав п’яного дяка, який спав, і втік від нього.

12. У дяківській школі був такий старший учень, щось схоже на старосту, якого називали “консул”. Він мав допомагати педагогам бити різками інших дітей за непослух. Тарас посідав таку позицію.

13. Перші гроші Тарас заробив, допомагаючи відспівувати небіжчиків. Він був помічником священника.

14. Малював дуже багатих і заможних людей за солідні гонорари.

15. У Тараса не трималися гроші. Він добре заробляв, але міг швидко витратити їх. Починаючи від недешевих подарунків родичам, закінчуючи тим, щоби витратити їх, гуляючи й випиваючи з товаришами.

16. Шевченко відвідував борделі. Тоді проституція була легалізованою, а він був неодруженим.

17. Тарас Григорович мав декілька вишиванок і ніколи не минав нагоди одягнути їх.

18. Він не тільки навідувався до наймодніших магазинів Петербурга, а й вимагав, щоб вбрання шили саме за його начерками. Обходилося це недешево.

19. Тарас свого часу належав до товариства Мочиморди – хлопців, які мочили морди в алкоголі.

20. Перший Кобзар, який вийшов у 1840 році накладом 1000 примірників, розкупили за 2 тижні.

21. Шевченка ніхто не знає поза колишнім радянським простором. Те, що Тарасу найбільше пам’ятників у світі означає, що його культ – в основі української ідентичності. Наші люди, коли їхали в еміграцію, сприймали Шевченка як святиню. І коли вони там оселялися, то будували церкву, школу й пам’ятник Шевченку. Наша громада так маркувала територію.

22. Тарас обожнював зоряне небо. Теплими літніми ночами він міг гуляти надворі аж до самісінького ранку

23. В останній рік життя Тарас Шевченко опублікував буквар українською мовою. Однак, незабаром його було заборонено цензурою, а більшу частину тиражу вилучено та знищено.

24. На честь Шевченка названо понад 160 населених пунктів в Україні.

25. Великдень був для нього особливим святом, він до нього побожно ставився.

26. Для нього не підлягало сумніву, що Україна має власну, окрему історію до Переяславської ради, власну мову і матиме власну літературу.

27. Був випадок, коли Шевченко їхав у Ніжин з Лубен, здається, в Прилуках. Горить жидівська хата якихось бідняків, всі стоять і дивляться. Це наша українська звичка – не моє ж горить. Шевченко кинувся рятувати і тут же став дорікати людям – що ж ви стали руки в боки, людина ж потерпає, яке має значення її віра?! Звичайно, тоді існувала сегрегація між українцями, євреями, це інша культура. Відмінність була наголошена. Але Шевченко не вважав, що за таких обставин можна стояти осторонь.