Полтавці зустрічали російське військо на Круглій площі — історія архітектурного ансамблю

Немає в Україні чи навіть у Східній Європі такого гармонійного ансамблю, яким є Кругла площа у Полтаві. А круглих, настільки цілісних в архітектурному плані площ подібних до полтавської, не було навіть у світовій практиці.

Найближчим родичем Круглої площі є славнозвісна площа Шарля де Голля у Парижі, але вона оточена різностильовими будівлями і не є ансамблевою, попри свою вишуканість.

Те саме і з Петербургом та його Дворцовою площею, з якою часто порівнюють полтавську, вказуючи на її наступність. Але доведено (істориком Віталієм Павловим), що полтавські архітектурні та містобудівні експерименти початку 19 століття відбулися значно раніше, ніж аналогічні у Петербурзі, так навіть їх Александрівська колона споруджена у 1834 році, а наша у 1811 році. Та й Дворцова площа не є круглою.

Кругла площа у Полтаві є унікальним світовим витвором без перебільшення й заслуговує, щоб про це знав кожен українець.

Що було на місці Круглої площі і хто тут жив

По-перше, ще до утворення центру, приблизно у цій точці сходилося декілька дальніх шляхів, які вели до Полтави: з Києва, Кременчука, Харкова, Санжар, Кобеляк.

Територія відносилася до так званої “північно-західної околиці”, частини фортштадту за кладовищем поза межами укріплення фортеці.

Частина передмістя з Круглою площею довго залишалась малозаселеною і ніколи не мала назви, а сучасний міський район Павленки тоді здавався віддаленим селом, на картах його нема. Щоправда ситуація після Полтавської битви і у другій половині століття змінилася, можна було навіть порахувати чисельність ремісників у цьому передмісті. Основою послугував генеральний перепис в Полтаві у 1765–1766 р, так званий Румянцевський опис.

Відомою працею на основі цього перепису є дослідження історикині О.Коваленко “Ремісничі цехи м. Полтави XVIII ст” з якої відомо, що розселення ремісників у Полтаві мало розсіяний характер. Вони проживали в передмісті переважно навколо основних шляхів, а Кругла площа тоді підходить під це визначення.

Кругла площа в 17 столітті відігравала важливу роль у ремісничому житті міста, бо збігалась з межами так званого Ярмаркового вигону, де йшла жвава торгівля кормами, дровами, сіном, городиною, виробами ковальства і гончарства, вином, дьогтем.

Ярмарки продовжили проводитись тут надалі, але здебільшого західніше на Сінній площі, де нині стадіон Ворскла, пізніше вона стала відома як іподром або скачки, відкриті 1853 року, до цього на карті 1844 року це місце позначено як Ярмаркова площа.

Коли Полтаві на початку 19 століття судилося стати губернським центром російської імперії, то місто потребувало укрупнення та створення нового адміністративного і громадського центру. Олександрівська, а потім Кругла площа видавалась найвигіднішим місцем, географічно і економічно в першу чергу. До того ж згідно російської пропаганди або ж насправді на цьому місці полтавці зустрічали російське військо після Полтавської баталії.

Після утворення Полтавської губернії на замовлення губернатора Куракіна у 1805 році було розроблено проект забудови Круглої площі як адміністративного та громадського центру.

Розвивати місто пропонувалось у північно-західному напрямку, в якому і було продовжено головну вулицю. Планувалося створення круглої торгової площі, від якої брали початок 8 радіально спрямованих вулиць, що відповідало на той час радіальному трасуванню шляхів у різні боки.

Архітектурний ансамбль Круглої площі

Отже, у 1805 році за пропозицією генерал-губернатора князя О. Б. Куракіна були запроектовано 8 адміністративних будинків у стилі класицизм у білому потинькованому виконанні, що надавав йому ознак народного українського мистецтва.

Автором планувального рішення площі, яка була названа Олександрівською, став губернський архітектор М. А. Амвросимов. Крім того що керував забудовою Круглої площі, за його участю споруджено будинок лікарні (тепер корпус Полтавської обласної лікарні), театр (1810), заїжджий двір (1812), торгові ряди (1812—1814) (не збереглися).

Більшість споруд Круглої площі була збудована у 1806-1811 рр. за типовими проектами А. Д. Захарова, але за сприяння місцевих зодчих.

Керував будівництвом той самий М. А. Амвросимов, який переїхав у Полтаву для цього.

Петровський кадетський корпус

Один з проектів, а саме губернська гімназія залишилася нереалізованою, замість неї у 1835-1840 рр. споруджено Петровський кадетський корпус у стилі пізнього класицизму під керівництвом архітектора М. І. Бонч-Бруєвича.

Стіни будівлі були пофарбовані в теракотовий колір, що вибивало його із загальної стилістики. Лише портик та виступаючий декор були білими.

Петровський кадетський корпус це найбільша і найамбіційніша споруда ансамблю, що займає весь фронт площі між двома радіальними вулицями.

Будинок Полтавського Дворянського зібрання

Певно найцікавіша будівля Круглої площі, не архітектурою а історичними подіями, в тому числі через своє культурне призначення.

Закiнчений у 1810 році. На відміну від решти будівель ансамблю центральний портик спирається на виступаючу частину першого поверху, де знаходиться парадний вхід. Між колонами було встановлено дві алегоричні фігури і вази з ліпними гірляндами.

Чому саме дворянського зібрання, не якогось іншого? Просто майже вся адмiнiстрацiя, справники поліцейських справ, повітовий суд, дворянська опіка і земський суд формувалися виключно представниками дворянського класу. Вони ж користувалися винятковим правом на здобуття вищої освіти в деяких учбових закладах, і наприклад в Петровському кадетському корпусі та інституті шляхетних дівчат. Дворяни навіть мали свою власну форму одягу, відповідну їх соціальному стану. Тому ця будівля була винятково для них.

Свого оркестру в дворянства не було, тому на балах і прийомах грали оркестри військових частин або оркестри багатих поміщиків. У ці святкові дні в сквері біля будинку Дворянського зібрання завжди влаштовувався фейерверки.

Тут влаштовувалися прийоми, літературно-музичні вечори.

Бував у будинку дворянських зборів сам М. В. Гоголь. Тут ставились його п’єси. Полтава — перше місто на життєвому шляху письменника. Великою популярністю користувалися і любительські спектаклі.

На літературних вечорах в будинку виступав молодий Іван Бунін. З авторськими концертами виступали різні відомі росіяни О. Г. Рубінштейн , П. І. Чайковський А. М. Скрябін , С. В. 3 Рахманінов. У 1897 році пройшов з великим успіхом концерт Ф. І. Шаляпіна. Великим шанувальником музичних вечорів був художник Г. Г. Мясоєдов, останні 22 роки життя якого пройшли в Полтаві .

Особою пишнотою вiдрiзнялися бали, які давало дворянство з нагоди приїзду в наше місто імператорів. Один тільки імператор Микола I побував в Полтаві шість разів за період з 1832 по 1852 рік.

Ліпний губернський герб на трикутному фронтоні, що вінчає портик і після другого згорання будівлі у 2021 році є оригінальним. Під час розчистки фронтону будівлі німці у 1944 році знайшли затинькований оригінальний герб Полтавської губернії.

Будинок Полтавських губернських присутственних місць (сучасна Міська рада)

Впродовж 19 - поч. 20 ст. тут містилася більшість губернських установ: губернська управа, "Приказ общественного призрения", казенна палата, у якій, зокрема, працював Панас Мирний.

Первісно корпус займав лише середню частину ділянки, а по боках була цегляна огорожа з двома симетрично розміщеними воротами. У 1818 р. будинок відремонтовано, у 1866 р. (за іншими даними у 1854 р.) впритул до середнього корпусу добудовано бічні крила за проектом харківського архітектора Ф. І. Данилова (в них дещо рідші вікна).

У губернській Полтаві існували посади трьох губернаторів, кожному належало мати свою резиденцію, де вони займались професійною діяльністю в тому числі.

Кожен з будинків вищих губернських урядовців первісно відрізнявся величиною та декором — відповідно до рангу господаря. Проте принципи функціонального зонування і планування цих споруд були спільними: головним був бельетаж, де розміщалися парадні зали, приймальні і кабінети; на 2-му поверсі житлові апартаменти, у цоколі приміщення обслуги.

Будинок Полтавського генерал-губернатора

Головний фасад симетричний, акцентований шестиколонним портиком іонічного ордера. Перебудований у 1840-х рр. за проектом губернського архітектора Рибіна: влаштовано парадний вхід на головному фасаді, добудовано дворові ризаліти.

Тепер у будинку Теруправління ДБР. Розташований на вул. Соборності № 37.

Будинок Полтавського віце-губернатора

Комплекс складався з будинку і двох Г-подібних одноповерхових флігелів обабіч, сполучених огорожею. Крім служб віце-губернатора, тут розміщувалася губернська креслярня. У 2-й пол. 19 ст., коли споруди було передано Полтавському кадетському корпусу, флігелі та служби розібрали. Центральний будинок — мурований, триповерховий, прямокутний у плані. Єдиний серед споруд ансамблю Круглої площі, що не має колонного портика на головному фасаді.

Будинок згорів у 1943 р. Відбудований у 1956 р. за проектом архітектора М. Набойченка з пристосуванням під житловий будинок. Розташований на вул. Соборності № 40.

Будинок Полтавського цивільного губернатора

Складається з центрального П-подібного в плані, триповерхового мурованого корпусу та двох одноповерхових Г-подібних флігелів, симетрично розташованих на кутах ділянки. Споруди об'єднано муром, що має проїзди і хвіртки. Головний фасад центрального корпусу акцентовано ризалітом з пристінним шестиколонним портиком тосканського ордера, що спирається на цокольний поверх. Портик увінчано невисоким горизонтальним аттиком. Первісне планунання було анфіладним, вхід з дворового фасаду. Інтер'єри відзначалися багатим ліпним декором.

Розташований на вул. Соборності № 38. Нині тут: Управління захисту економіки в Полтавській області.

Повітові присутственні місця

Комплекс складався з центрального прямокутного в плані двоповерхового мурованого корпусу та двох одноповерхових флігелів обабіч. Упродовж 19 ст. споруди неодноразово перебудовувались.

У кінці 19 - поч.20 ст. тут розміщувалася міська пожежна команда, поліцейська управа та різні установи. У 1911-1913 рр. на розі теперiшнiх вулиць 1100 - річчя Полтави та Соборності на місці розібраного бічного флігеля було зведено у стилі модерн триповерховий корпус художньо-ремісничої школи з червоної цегли, яка внесла дисонанс у класицистичний ансамбль Круглої площі (на задньому плані наступного фото).

Під час Другої світової війни вщент зруйнований, На місці Повітових присутніх місць і школи споруджено Полтавський поштамп (Будинок зв'язку). Зведений він у стильових формах класицизму зі збереженням спільного для всіх споруд характеру. Цікава риса будинку: в лівому крилі, де колись була реміснича школа, відтворені деякі елементи декору для згадки, що школа колись тут була.

Будинок Малоросійського поштамту

Будівля малоросійського поштамту ще в 60-х роках XIX століття при перебудові під жіночу Маріїнську гімназію втратила шестиколонний портик. Під час Другої світової війни повністю зруйована.

Нині на цьому місці скромна двоповерхова будівля дитячої школи мистецтв, виконана у стильових формах класицизму.

У 1840 р. в центрі площі розбито парк. Офіційно він був відкритий у 1909 р. з нагоди святкування 200-річчя Полтавської битви. Тривалий час парк перебував у віданні Петровського Полтавського кадетського корпусу, тому його й зараз називають Корпусним.

Відповідність початковому стилю

Як видно, будівлі ансамблю неодноразово перебудовувались і не відповідали першочерговому задуму єдиного комплексу архітектора Амвросимова.

Остаточні корективи внесла Друга світова війна.

Весь історичний центр міста, були настільки зруйновані, що тодішнє керівництво міста народило ідею корінної реконструкції площі. Було навіть оголошено Всесоюзний конкурс, і багато авторів пропонували радикальні ідеї повної перебудови в стилі сталінського неокласицизму, після якої в живих залишався лише пам'ятник Слави.

Заслужено другим батьком ансамблю став повоєнний головний архітектор Полтави Л. С. Вайнгорт. Йому вдалось не тільки зберегти ансамбль, а й привести ансамбль до єдиного класичного первісного вигляду, якого Полтаві варто притримуватись і надалі.