Все, що Зигін зробив для Полтави — помер за 100 км від міста

На в’їзді до Полтави з боку Каштанової алеї гостей зустрічає велика бронзова скульптура росіянина, генерала радянської армії, більшовика Алєксєя Зигіна. По боках розміщені барельєфи з сюжетами радянсько-німецької війни.

Певно, ця постать настільки важлива, як і Ленін, який зустрічав гостей з подільського боку міста. І навіть пам'ятник самому Сталіну, який проіснував у Полтаві всього декілька років, встановили на вулиці Зигіна.

«Полтавська хвиля» продовжує серію матеріалів блогера-історика Романа Гежі. Сьогодні — про культ Зигіна у Полтаві.

Авторами пам’ятника були лауреати комуністичних премій зі встановлення монументальної пропаганди. Для Полтави, яка переповнена пам’ятниками російській зброї — це не щось нове.

Полтава у Другій світовій

Для розуміння контексту важливо виокремити декілька імен і дат Другої світової війни.

Фронти пронеслися і спустошили місто двічі. Останнім був Степовий Фронт зі сходу. Так називалось угруповування радянських військ у ході німецько-радянської війни на теренах Полтавщини, Харківщини, Київщини.

Радянські війська називали це Битвою за Дніпро, нацисти — оборонним Східним Валом. Фронт існував з 9 липня до 20 жовтня 1943 року, поки червоні війська не почали форсувати Дніпро.

Командував наступом на нацистські війська маршал Конєв. Оглядаючи місцевість Полтави, він сказав:

«Так, місцевість у смузі наступу корпусу справді нікудишня. Ваша ділянка форсування річки збігається з місцем переправи армії петра первого перед битвою зі шведами під Полтавою 1709 року. Ну, якщо тоді росіяни пройшли, то й ми пройдемо».

Ця риторика здається дещо загарбницькою, хіба ні?

Далі звузимо часові рамки до 26 серпня - 30 вересня 1943 року, до так званої Полт́авсько-Кременчуцької наступальної операції, в ході якої 23 вересня в Полтаві розбили німецький гарнізон. Але хто?..

Десь тут має з’явитися Алєксей Зигін, якого начебто люблять всі трудящі Полтави за визволення (принаймні так написано на його п’єдесталі).

Насправді ж, титулований воєначальник пов’язаний з обороною Москви, але ніяк не з обороною Полтави.

Цього достатньо для жвавої дискусії, щодо доречності постаменту на одній з головних площ міста.

До того ж Зигін є прикладом корумпованості вищих і середніх ешелонів влади. Генерал був відданий людожерській політиці режиму та Сталіну. Це допомогло йому отримати численні почесті: червону зірку, орден леніна, кутузова, червоного прапора, не маючи особливих військових заслуг і бувши генералом армії в резерві.

Алєксєй вчасно примкнув до більшовицького повстання 1918, хоча до цього служив імператорській армії.

Зигін і Кулик

Зигін прилетів до Кременчука, коли Полтаву і всю область вже захопила червона армія. Він мав «перепочити» перед підготовкою до форсування Дніпра.

Генерал вирушив на авто в командний пункт у селі Борки, щоб стати командувачем 4-ої армії. Але підірвався на потужній двокорпусній міні, бо проігнорував прохання не звертати з головної дороги.

4-а армія, якою мав командувати Зигін, не брала участі ні у визволенні Полтави, ні в Полт́авсько-Кременчуцькій наступальній операції. Відомостей про її бойові успіхи небагато.

Через особисту неприязнь Сталіна, генерала Григорія Кулика, який командував 4-ою армією до цього, хотіли замістити Зигіним. Кулик теж не брав Полтаву, але ведучись на звичні Кремлю фальсифікації історії, за логікою саме його пам’ятник має стояти зараз на місці Зигіна. Той хоча б народився в Дудниково, що за 25 км від Полтави, і любив цей край.

Втім, на цьому позитив у його біографії закінчується. Затятий більшовик спочатку заручився довірою Сталіна і зробив кар’єру під час масових репресій серед командирського складу. Згодом втратив прихильність диктатора, був розжалуваний і репресований.

То хто ж звільнив Полтаву?

22 вересня на світанку 5-а і 53-тя армії форсували Ворсклу. Вони ж оточували Полтаву з півночі та півдня весь цей час, поки окремі дивізії не взяли правий берег і місто.

В різних джерелах 53-а армія зустрічається вкрай часто як погано озброєна робітничо-селянська армія. Тому вона в більшості й формувала основні загони наступу на Харків, Кременчук і річку Дніпро, адже найбільше у червоній армії цінували тактику закидання «м’ясом».

21-23 вересня Полтавою пронісся Степовий Фронт. Після масивних вуличних боїв і бомбардувань, від міста залишилися лише кістяки будинків.

На монументі слави зачервонів стяг, і ми вдруге опинилися в «дружній радянській родині».

Після Зигіна

Радянський союз продовжив традицію російської імперії закріпляти залежність від себе за допомогою воєнних ідолів. На той час таких символів у Полтаві було замало. Тут на міні вчасно підірвався Зигін, ще й на полтавській землі, тож за вказівкою Сталіна миттю став новим стовпом комунізму, адже роль була незайнята.

Площа, на якій встановлений пам'ятник російському генералу, також має його ім’я і розташована в оточенні каштанів у мальовничому місці, яке ретельно підбирали.

Рухомий макет пам’ятника для візуалізації возили Полтавою, щоб перевірити, де він виконуватиме свою роль найкраще.

Збереглася ціла серія світлин: Зигін на вокзалі, Зигін на площі Леніна, у Петровському парку, на перехресті вулиць Пушкіна і Котляревського.

Каштанова алея, якщо точніше площа, на якій стоїть пам'ятник, замикає вісь від Успенського собору через Монумент слави та західний в’їзд у місто з багатьох напрямків.

Якщо в червні-липні зустрічати захід на Каштановій алеї, то можна побачити, як сонце сідає чітко за Зигіна. Особливо це помітно з дзвіниці Успенського собору на Соборному майдані, але туди не пускають відвідувачів.

Це розміщення врахували при розбудові міста після Полтавської битви. Власне Каштанова алея має той самий зміст, бо висаджена на честь 200 років з моменту зустрічі полтавців з військом Петра I.

Алєксєй Зигін якось не дуже підходить на роль в'їзної брами у серці міста. Тому коли його не стане, важливо завершити центральну вісь українського історичного міста від альтанки до західного виїзду новою скульптурою, використавши цей унікальний сонячний ефект.

Хто буде на його місці — вирішувати полтавцям.

Нагадаємо, раніше ми розповідали як Полтавська битва сформувала малоросійський сенс Полтави.