Як Полтавська битва сформувала малоросійський сенс Полтави

Так сталося, що Полтава — один великий військовий пам'ятник. На щастя, не завжди «московському оружию». Багато чого славетного тут — військове. А військове буває зі знаком плюс і зі знаком мінус, і нам вирішувати, з яким знаком їх залишати, бо ж не викинеш.

poltavska-khvilia_xcwi/MCZu3Bq7R.jpeg

Блогер-історик Роман Гежа розповів про сенси, які несуть в собі одні з найвідоміших символів міста: Кругла площа, альтанка, пам'ятник Келіну та інші.

Якщо роздивитись символи на гербах Полтави починаючи з 1537 року, то побачимо: щит, стрілу, лук, зірки, козака-військового, пальму першості, змію (символ війська), піраміду (символ імператора).

poltavska-khvilia_xcwi/9mVmrf37R.jpeg

У Полтаві часто прославляли бургомістрів, полковників, комендантів, офіцерів. Складається враження, що військові — найбільш привілейований прошарок. Також треба враховувати, наскільки мілітаризованими була імперія і СРСР. Дуже.

Полтавська битва — нова точка відліку

Та Полтава, яку ми знаємо, починалася з польсько-литовсько-козацької фортеці 1608 року. В інших містечках військове минуле на фортецях і закінчилось, а у нашому відбулася Полтавська битва (1709 рік), разом з якою почався новий етап історії — малоросійський.

Саме тоді москва вбралася в пір'я і нарекла себе росією, а Полтава була покликана славити ім'я царя на віки. (Але ж ми знаємо, що в основі міста все одно була польсько-литовська фортеця та Гетьманщина).

poltavska-khvilia_xcwi/H3X4rfq7R.jpeg
Полтавська битва (Мартенс, 1726)

Так з'явився новий центр, нова головна площа (був Соборний майдан біля альтанки, а став Корпусний сад), нова головна вулиця, кадетський корпус, червоні казарми, потім Френтік, льотчики та зв'язківці.

До Полтавської битви в нашому місті жило 4200 людей, менше ніж у Великих Будищах. Можна припустити, що Полтава збагатилась на ¾ виключно завдяки військовому минулому.

Поле Полтавської битви сформувало Полтаву… не в той бік

Російське трактування історії завжди одне: битви минулого видають за величні баталії або величні поразки, замість того, щоб засуджувати завойовницькі війни та створювати місця пам'яті.

Музей Полтавської битви містить численні, в міру однотипні пам'ятники цій події, що досить далеко від філософії засудження війни. Більше схоже на знайоме нам «побєдобєсіє».

poltavska-khvilia_xcwi/wZScrB3ng.jpeg

Північна війна це війна за Балтійське море між росією та Швецією. Якби полтавські пам’ятники казали: «Слава козакам у цій війні» — це одне. Але ж ці пам’ятники говорять: «Слава перемозі російської армії». Виходить, ми на війні й були, а на пам'ятниках нас чомусь нема.

Наприклад, на полі Полтавської битви домінує один об'єкт — Шведська Могила. На її честь побудована церква, названа вулиця, залізнична станція і місцевість.

poltavska-khvilia_xcwi/qBMp9f37g.jpeg

Шведська могила — це місце поховання російських солдатів і офіцерів (у різних ямах, до речі), а не шведів. Це якесь насміхання?

Шведів і козаків, вірних Мазепі, взагалі ніхто не хоронив. Місце їхнього поховання так і не знайшли. Кажуть, їхні кістки були розкидані по всьому Інституту Зв'язку. А на Шведській (росіянській) могилі стоїть курган з гранітним хрестом, споруджено склеп і мармурові дошки, побудовано Сампсоніївський храм.

poltavska-khvilia_xcwi/9P6iCB3nR.jpeg
poltavska-khvilia_xcwi/xlnHjf3ng.jpeg

На цьому традиція прославляння росії не закінчилася. Після створення музею Полтавської битви були встановлені другорядні однотипні обеліски, знову з однобокою перспективою:

  • Загиблим шведам від шведів;
  • Загиблим шведам від росіян;
  • Обеліск на місці переправи російських військ через Ворсклу;
  • Пам'ятний знак на місці командного пункту Петра I;
  • 10 обелісків на місцях розташування російської армії.

У планах був навіть новий монастир на Полі полтавської битви.

Але тих, кого нам дійсно слід пам'ятати — місцеве козацтво, забули й не згадували, навіть тих, хто був на боці Петра I. Тільки в 1994 році нарешті з'явився пам'ятник не російській, а українській зброї.

poltavska-khvilia_xcwi/kbBnCfq7R.jpeg

Себе Петро I обділити теж не хотів, виголосив не більше не менше: «Зробити піраміду кам’яну із зображенням на ній персони Його Государевої в абсолютному розмірі на коні, вилиту з міді жовтої й під нею бій самим добрим художеством». Бо як же імператор і без піраміди. На щастя нічого такого не створили.

Хоча пам'ятник Петру у Полтаві все ж є, до того ж бронзовий. У 1915 році статую встановили у вестибюлі Кадетського корпусу, згодом її передали до Краєзнавчого музею, а в 1950 році вона постала перед новоствореним музеєм Полтавської битви.

Нещодавно працівники музею заявили, що пам'ятник перенесуть у приміщення і він стане частиною експозиції.

poltavska-khvilia_xcwi/_BEErf3nR.jpeg

Крім того, в Музеї є понад два десятки парадних портретів Петра. Забагато, як для об'єктивного висвітлення теми.

Кругла площа — головний колоніальний символ нашого міста

Монумент Слави з архітектурним ансамблем є найяскравішим пам'ятником російській зброї в Україні. Без жодного натяку на українську історичну перспективу.

Хоч це і шедевр монументального мистецтва, але в ньому присутнє лише імперське звеличування перемоги москви над шведами у Північній війні, де вона єдина переможниця. Водночас роль козацтва у війні відсутня.

poltavska-khvilia_xcwi/HCq3rB3nR.jpeg

Монумент є символом неможливості нашого народу звільнитись від колоніального гніту москви. А зведені навколо нього адміністративні будівлі в імперському стилі лише підсилюють ефект великоросійського управління.

Нині Монумент Слави являє собою 11-метрову чавунну колону з позолоченим орлом, який, до речі, дивитися на могилу російських військових на полі полтавської битви. Біля основи пам’ятника «наїжачилися» 18 чавунних гармат (10 гармат із бастіонів полтавської фортеці та 8 трофейних шведських).

poltavska-khvilia_xcwi/eAberf37g.jpeg

На гранітному п'єдесталі колони з двох сторін розміщені бронзові композиції з різної зброї та прапорів, ніби складених після бою. На двох інших площинах п'єдесталу розташовані бронзові прикраси у вигляді згорнутих кільцями змій. Урочисте відкриття пам'ятника відбулося 27 липня 1811 року.

poltavska-khvilia_xcwi/_UKgjBqng.jpeg
poltavska-khvilia_xcwi/ZhGzjB3nR.jpeg

Таким чином, серце козацької Полтави-фортеці символічно з'єдналось у вісь з імперською «новою Полтавою». Полтавці, йдучи від фортеці, зустрілися з російським військом на чолі з пьотром першим на історичній площі. Живемо так і до нині.

Пам’ятник московській зброї №2

Перший — монумент слави, а другий — на місці відпочинку Петра I наступного дня після Полтавської битви, поблизу будинку козака Магденко. Такий, яким ми його знаємо, він існує з 1849 року.

poltavska-khvilia_xcwi/UJndjf3nR.jpeg

Окрім військових символів, на ньому є точне відтворення герба росії, а ще зображення лева, що спить. Мабуть, знову як уособлення Петра I.

poltavska-khvilia_xcwi/N31djB37g.jpeg

Пам'ятник московській зброї №3

Крім сплячого лева, є ще один — на Першотравневому проспекті. Він не спить, до того ж розлючений. Напис на дошці говорить, що гранітний обеліск присвячений коменданту Полтави — Келіну під час облоги міста шведами.

poltavska-khvilia_xcwi/vMEtjB37g.jpeg

Втім, це просто черговий пам'ятник Полтавській битві.

До 1918 року на пам'ятнику сиділа бронзова скульптура двоголового орла, зрозуміло для чого. Під час Другої світової війни бронзові деталі викрали, а у 1949 році пам'ятник видозмінили.

poltavska-khvilia_xcwi/7zmpjBq7R.jpeg

Пам'ятник московській зброї №4

Після відбудови Південного вокзалу на центральному вході почали експонувати два барельєфи. Між ними ніби проведена паралель про визволення міста від шведських окупантів з одного боку, і від німецьких окупантів з іншого. Цікаво, що на них чекає тепер.

Якщо піти конструктивним шляхом, то поряд з ними має з'явитися композиція, присвячена російським окупантам.

poltavska-khvilia_xcwi/rIJqjfq7R.jpeg

Та багато інших

Пам'ятником «рускому оружию» я б назвав і Пушкіна в Березовому гаю. Бо зі своєю хвалебною, стосовно російського війська, поемою «Полтава», зрозуміло, для чого його там поставили.

poltavska-khvilia_xcwi/jQnaCBq7g.jpeg

Наприклад, головний стадіон нашого міста має ім'я Олексія Бутовського. Здавалось би це про спорт, але Бутовський був у першу чергу генералом імператорської армії, придушував січневе повстання і державотворення країн Балтії, а потім вже став викладачем кадетського корпусу. Ось його пам’ятник.

poltavska-khvilia_xcwi/VV4Bjfqng.jpeg

Так само Іван Паскевич, якому присвячена пам'ятна табличка на РАГСі лише тому, що він полтавського походження. Його заслуги — придушення революції в Угорщині та Польського визвольного повстання у 1830-1831 роках.

poltavska-khvilia_xcwi/kZ0Ljf3ng.jpeg

Російський зміст Білої Альтанки

Наостанок про головний магніт наших містян. Біла альтанка, як не дивно, мала той самий зміст, що і вище перераховані пам'ятники. Як і багато інших, вона споруджена в 1909 році на честь 200-ліття Полтавської битви на залишках земляних валів колишнього Подільського бастіону Полтавської фортеці.

Через відбудову після Другої світової та переосмислення Левом Вайнгортом, вона видозмінилась і набула іншого сенсу.

Підсилили його викарбувані слова Котляревського: «Де згода в сімействі, там мир і тишина, блаженні там люди, блаженна сторона».

Біла альтанка еволюціонувала. Ми здобули дійсно живий пам'ятник, а не закляклий у віках. Зараз нікому не спаде на думку, що він теж колись прославляв російську зброю.

Деякі пам'ятники Полтави зникнуть, так і не еволюціонувавши, на відміну від Білої альтанки. Але так і має бути.

Роман Гежа

Ще з рубрики: "Соціум"

Останні публікації

Обговорення: 9 коментарів

Написати коментар
  • Н
    Наталія
    29 черв.
    Для автора Біла альтанка - "живий пам'ятник", який іще й еволюціонував, тому що, напевно, для нього особисто вона дорога, як і для тисяч полтавців. І Роман знаходить теплі слова на захист нашої Альтанки (Ротонди Дружби народів, відкритої після відтворення в 1954 р. на честь "300-річчя возз'єднання України з Росією"). А для тисяч корінних полтавців так само дорогі й усі інші пам'ятники, зникнення яких бажає автор. Можливо, він не знає, що відбудовою Полтави після 1943 р. займався колектив архітекторів на чолі з Вайнгортом, і всі вони вклали душу й сили в майже усі ці пам'ятники, а не лише в "правильну", з точки зору Романа, Білу альтанку (підтримую його захист Ротонди, але проти такої вибірковості, бо насправді всі ці пам'ятники "живі"). Сумно, що діти голів колгоспів-мільйонників, які свого часу чудово пристосувалися до радянської влади, зараз, на хвилі хайпу та хейту, відчайдушно намагаються декомунізувати та дерусіфікувати (а насправді знищити історично й культурно) Полтаву та область. Не доводьте наше місто до лиха, не чіпайте нашу рідну Полтаву. "Де згода в сімействі, там мир і тишина, блаженні там люди, блаженна сторона" - золоті слова!
    Відповісти
  • П
    Полтавець
    30 черв.
    Минулим можна пишатися, а можна згадувати з сумом, але від минулого нікуди не подітися, історію свого краю знати і памятати потрібно, якою б вона не була. Інакше договоримося до того, що на зло ворогу мешканці самі повинні Полтаву зрівняти з землею.
    Відповісти