Правдою чи брехнею: у полтавському театрі показали, «як повернути чоловіка». ФОТО (обережно — спойлери)

Чи допоможе брехня виплутатися зі, здавалося би, безвихідної ситуації? Чи вгамує вона ревнощі «запального» чоловіка? Чи навпаки, призведе до того, що він тебе покине? І чи не краще сказати правду навіть тоді, коли серце від страху біжить у п’яти?

Відповіді на ці та на інші питання розповіли — і навіть показали — актори Народного театру «На Павленках» у своїй комедії «Як повернути чоловіка».

Перед виставою

15:40. Перед центральним входом у полтавський Центр культури та дозвілля (раніше Міський будинок культури), що на майдані Незалежності, 5, вже збираються перші глядачі. Деякі з них тупцяють ногами, намагаючись не змерзнути, дехто просто палить цигарки або «айкоси». Одна з дівчат тримає в руках жовті тюльпани. Червоними від холоду долонями, вона прикриває квіти від снігопаду, який почався кілька хвилин тому.

О 15:45 біля пластикових дверей, які ведуть у фойє, з’являється чорнявий чоловік із бейджиком «контролер». «Клац!» — і повертає ключ у замковій щілині. Після цього прочиняє двері та по-одному впускає глядачів, яких зібралося вже кілька десятків.

«Масочку одягніть, будь ласка», — припрошує він кожного відвідувача, який вирішив маску стягнути з рота і залишити на підборідді або взагалі заховав ту в кишеню. «Чи є у вас сертифікат про вакцинацію? І квиточок, будь ласка». Квиток коштує 80 гривень, придбати його можна було на касі Міського будинку культури.

Гості показують необхідні документи, а потім прямують ліворуч від входу — до роздягальні.

«Як думаєш, там у залі холодно? Бо я в самій футболці», — чоловік років 35 звертається до жінки, яку тримає за руку. Та лиш веде плечима. Чоловік ще раз дивиться у бік зали, а потім зітхає і прямує до роздягальні.

Раптом з боку глядацької зали доноситься: «Просимо вас залишатися у масках до кінця перегляду», — а це означає, що вистава починається.

На сцені

16:00. Глядачі вже зайняли свої місця. Подекуди хтось перешіптується між собою, дехто все ще дивиться в екран свого смартфону. Раптом світло гасне, а з ним вимикають свої телефони і глядачі.

Портьєри повільно розсуваються, і перед очима виникає рожева-рожева кімната. У такому кольорі все: і стіни, і штори, і покривала, і навіть квіти на скатертині. На загальному фоні вирізняється шкіряний диван і зелений телефон.

Під веселу музику вибігає Зоє (акторка — Дарина Назаренко). Вона — прислужниця у домі Гаррісонів. Дівчина починає прибирати у кімнаті, а на фоні починають лунати крики. На сцені з’являється молода родина Гаррісонів — стурбована блондинка Кеті (Дар’я Романова) та розлючений русявий Вільям (Семен Білокінь).

«Як ти могла? — вигукує Вільям і хапається руками за голову, — Снідати з якимось… Ловеласом!». Слово за слово, і глядач дізнається про те, що Кеті того ранку, коли відбувається скандал, бачили з якимось чоловіком. Разом із ним вона снідала у ресторані «Савой». Вільям про це дізнався від метрдотеля, який «люб’язно» вирішив про це розповісти.

Кеті ж виправдовується і все заперечує. За її словами «без Вільяма вона нікуди не ходить», і у той же час «більше нікуди не ходитиме».

Раптом посеред сварки в гості до Гаррісонів приходить брат Вільяма Джимі. Це усміхнений кучерявий чоловік, «друг дитинства Кеті». Саме з ним, як виявилося, Кеті снідала. Як потім, після численних спроб порятувати Кеті з її ж брехні, зізнається Джимі, «ті дві маленькі котлети з баранини йому надто дорого обійшлися».

Кеті вмовляє Джимі не зізнаватися ні в чому Вільяму, лякає того запальним характером чоловіка, — і Джимі погоджується підіграти.

Настрій гри Романової постійно змінюється: спершу Кеті начебто не вірить у серйозність Вільяма, намагається його втішити та загалом поводиться доволі легковажно. Коли ж після спроб чоловіка дізнатися правду, після невмілих спроб Джимі викрутитися з ситуації, Вільм вирішує покинути Кеті — та все одно нічого не розуміє.

Здавалося би, брехня не врятувала — скажи нарешті правду. Але ні! Дівчина продовжує вигадувати далі. І тут на допомогу приходить дружина Джимі — Меджі (Ірина Миколенко). Це висока чорнява жінка, має зачіску «каре», а губи фарбує у червоний колір. Свою брехню називає «вигадками в ім’я любові».

Разом хитра Меджі та наївна Кеті не придумують нічого краще, ніж збрехати про вагітність Кеті.

Після антракту

Для глядачів антракт триває 10 хвилин. А от в історії минає 9 місяців. Кеті «тільки народила», хоча насправді запланувала взяти дитину з притулку, Джимі й Меджі допомагають підготуватись до повернення Вільяма, а сам Вільям, як «щасливий батько» мчить до «любого синочка».

Ще кілька хвилин на сцені, і починається плутанина. Меджі й Кеті настільки навигадували, що в історіцї вже з'явилися і вкрадена ними ж дитина, і позичені близнята, і «божевільна нянька», яка насправді — начальниця дитячого притулку Міс Петінгтон (Анастасія Світиха)...

«Бідний Джимі», — цю фразу чути вже втретє від жінки, що сидить поруч і дивиться на те, як Джимі намагається розібратися з брехнею Кеті та Меджі.

«Снігова куля» з брехні все більшає, а жінки з «Як повернути чоловіка» навіть не думають зупинятися. Проте, всьому є фінал.

Розкривати його не будемо, але дозволимо собі невеликий спойлер. Врешті-решт, усе закінчується добре. Проте так буває лише у виставах.

Трохи про саму комедію

«Як повернути чоловіка» — сатирична комедія в двох діях за п'єсою Моріса Енннекена та Маргарет Мейо «Брехуха».

Дія вистави розгортається у 50-хх роках минулого століття в Чикаго. Щоб повернути чоловіка, який запідозрив дружину у зраді, жінка разом із подругою та другом дитинства вдається до низки підступних обманів, які накопичуються як сніжний шар, тягнучи за собою купу безглуздих, часто абсурдних ситуацій. Але подітись нікуди — почавши аферу, змовникам лишається тільки віддатись ситуації та намагатись втриматись у вихорі подій.

Як вказує режисерка Народного театру «На Павленках» Галина Чернявська, ця комедія довгий час лежала у неї «в шухляді».

«Усе було не на часі. Але я знала, що колись я до неї звернусь. А тут оце нещастя, оцей карантин… Я розуміла, що треба підняти настрій глядачам, не ставити щось драматичне. Ми розуміли, що треба дати якусь іншу енергетику. І ми почали працювати над виставою в "зумі". Звісно, було важко. Але краще нам було, ніж танцюристам, співакам», — розповідає Галина Миколаївна.

За її словами, сімейна проблематика — це завжди хвилююче, «тому що все починається з родини».

«Шлюб — це не тільки кохання, а й відповідальність.Тут (у виставі — авт) і про любов, і про вірність, і про зраду. Але головне — те, що не треба брехати. Бо брехня, як сніговий шар, наростає і наростає. І це добре, що вони (герої вистави - авт.) були справжніми друзями і потім помирилися. А якби ні?», — зауважує режисерка.

Замість висновків

У театральних колах існує така думка, що кожен наступний показ гірше попереднього. Актори втомлюються, «звикають» до ролей. Деякі реакції вже виходять на «автоматі», емоції здаються трохи награні… Але це не про цю виставу. Авторка була на двох показах «Як повернути чоловіка» з трьох. І щоразу — як уперше.

Фото Стаса Пантелея