«Розумна нація ніколи не стане рабською», — як навчають дітей в нинішніх умовах

Досвід війни показує, що росіянам байдуже, по яких об'єктах випускати ракети. Наприклад, нещодавній приліт по багатоквартирному будинку в Дніпрі. Неодноразово ракети влучали й по дитсадках, школах і ліцеях. Відтак освітянам довелося адаптовуватися до вимог воєнного часу — викладати уроки в підвалах, укриттях, кав'ярнях, де працюють генератори та є інтернет.

Попри все закінчився один навчальний рік, а восени почався новий. Ми поговорили з учителями про якість освіти, недоліки, переваги «дистанційки» та успішність учнів.

Від війни постраждало понад три тисячі освітніх закладів України. Зокрема 420 взагалі зруйновано. Найбільше окупати завдавали ударів на Донеччині. Нині відомо про майже 700 пошкоджених та 69 зруйнованих закладів освіти.

Повномасштабний наступ росії змусив освітян знову повернутися до «дистанційки». Відтепер уроки зупиняються не лише дзвінком на перерву, а й гудінням повітряної тривоги, відключенням світла. Деякі школи, ліцеї, університети змушені виїжджати із зони бойових дій у більш спокійні регіони.

Директорка одного з українських НВК, учителька української мови та літератури Олена Промська досі пам'ятає той ранок 24 лютого.

«Ранок був звичайний до того моменту, коли пролунав дзвінок від колеги, яка готувала сніданок для вихованців садочка з питаннями: що робити? Готувати далі страви чи ні? Вона була в істериці, оскільки від власних дітей, котрі живуть у Києві, дізналася про бомбардування. Перша думка була, що цього не може бути. Мабуть, так думала більшість українців».

Тоді питання навчання відійшло на другий план. Ніхто не знав, що робити. Хтось їхав у інші міста, інші країни. Навчання точно було не на часі. Однак, це не завадило директорці поїхати на роботу. Жінка згадує, що тоді весь шкільний колектив зібрався в фоє школи: читали новини та обговорювали подальші дії. Аж потім в школі були змушені попередити батьків про призупинення навчання.

«Були додаткові канікули, дистанційне навчання, робота з дітьми, котрі переїхали з Харкова, Сумщини, Луганщини».

Згодом стіни школи перетворилися на волонтерський центр. У перші дні педагоги збирали матраци, ковдри, рушники, постільну білизну та багато іншого, що знадобилося постраждалим від війни. Паралельно тривала підготовка до наступного навчального року.

«Допомагало все село, не тільки учні та батьки навчально-виховного комплексу. Кілька місяців у стінах школи перебували гості. Вчителі та батьки організували безперервний процес триразового гарячого харчування, нас підтримала сільська староста. Плели сітки, готували передачі харчів на передову, донатили на військове оснащення, передавали дитячі малюнки, різноманітні обереги, виготовлені руками вчителів та учнів».

З часом місцева влада почала вимагати ремонтувати укриття, щоб школи працювали офлайн. Утім, такої споруди, де можна було б сховатися в разі ракетної небезпеки не знайшлося. Відтак школа вимушено пішла на «дистанційку».

Протягом першого семестру навчального року діти навчалися на платформі Microsoft Teams, у якій синхронно проводять уроки та розміщують завдання.

«До безпеки під час навчальних занять ставимося дуже відповідально: обов’язково вчитель наголошує на тому, що звучить сигнал повітряної тривоги і наголошує на тому, що урок переривається і діти повинні перейти в безпечне місце. Коли звучить відбій тривоги, уроки відновлюються. Діти уважно стежать за повідомленнями, інколи швидше за вчителів реагують на сигнал тривоги».

Учителі НВК проводять онлайн-уроки зі школи, або з дому. Якщо в школі зникає інтернет, то освітяни змушені повертатися додому. І навпаки. Попри це, каже директорка, і діти, і вчителі швидко адаптувалися до онлайн-уроків та відключення світла.

«Звичайно, з тією ситуацією, що склалася в регіоні з відключенням світла, менше дітей почало виходити на онлайн-заняття. Для таких учнів ми розміщуємо відеоуроки і надсилаємо завдання, які діти можуть виконати в будь-який зручний час».

Дистанційний формат навчання не є чимось новим для шкіл, але змішана форма стала новизною.

Яка форма освіти більш вдала, в Департаменті освіти сказати не можуть, адже в законодавстві відсутній такий термін як «рейтинг успішності закладів загальної середньої освіти» та критерії його визначення.

Ба більше, Український центр оцінювання якості освіти виступає проти всіх рейтингів за результатами ЗНО. Отож для оцінки форм освіти можна лише враховувати суб'єктивну думку освітян.

Додамо, що у 2022 році вступники складали національний мультитест як альтернативу ЗНО. Цьогоріч для вступу в ВНЗ знову пропонують НМТ.

Заступниця директора іншого НВК Оксана Бєлкіна виокремлює такі головні вимоги, які ставить дистанційна освіта перед учнями:

• самоорганізація;
• готовність до самоосвіти;
• самоконтроль;
• академічна доброчесність.

Також варто згадати залежність «дистанційки» від інтернету, електроенергії та девайсів.

«Важливим нюансом є й уміння використовувати ґаджети для навчання, комунікувати через Meet, Zoom тощо. Ці навики і учням, і вчителям доводиться набувати самостійно», — говорить пані Оксана.

Однак у дистанційної форми навчання є й переваги:

• навчання частини дітей, батьки яких не ризикують приводити їх у школи;
• сучасні методи та форми роботи;
• швидкість обробки інформації;
• практично відсутня проблема порушення дисципліни, булінгу;
• безпека дітей.

За словами пані Оксани, беззаперечною перевагою офлайн-навчання є живе спілкування, соціалізація дітей, мотивація до навчання.

«У період воєнного стану, оголошеного в державі, очне навчання переривається сигналом повітряної тривоги, переміщеннями до укриття. Але й відсутність електроенергії та тривоги не перешкоджають освітньому процесу, який, продовжується в укритті».

Іноді в учнів виникають проблеми в мотивації системного вивчення матеріалу в якому діти вчаться на «дистанційці». Мовляв, завжди є діти, які навчатимуться за будь-яких обставин, але декого потрібно спонукати до роботи:

«У цьому й полягає велика відповідальність класних керівників і вчителів-предметників, які постійно контактують з учнями та їхніми батьками. Багато дітей навчаються за межами країни, їм складно поєднувати навчання у двох школах. Ми підтримуємо таких учнів. Окрему роботу психолог і вчителі проводять з дітками з інших регіонів».

«Технічно провадити освітній процес складно, але емоційне піднесення і бажання виховати гідну націю надихає вчителів на звершення! Усвідомлення того, що розумна нація ніколи не стане рабською, спонукає освітян удосконалюватись самим і навчати дітей всьому, що потребують реалії сьогодення. Але не можна заперечувати той факт, що якість освіти після початку повномасштабного вторгнення знизилась. І причиною цьому є не тільки форма організації навчання, а й цілий ряд супутніх причин, як от психологічний дискомфорт, тривожність, розлучення членів сім’ї через переїзд, мобілізацію тощо».

«Проблеми в освіті: відсутність укриттів чи будівель із подвійним призначенням; учні 5 класу НУШ до цього часу не забезпечені підручниками; три роки майже постійного дистанційного навчання негативно впливають на якість освіти; не всі діти зі статусом ВПО забезпечені технікою для онлайн-навчання. Але є і позитивні моменти: завдяки різним урядовим програмам учителі зі статусом ВПО отримали хромбуки для роботи, школи отримують ноутбуки і роутери».

Нині вчителі в Україні виконують важливе завдання. Вони не тільки навчають, прилаштовуючись до різних умов, а стають для дітей справжнім другом, який підтримає і вислухає. Нині робота освітян дуже ускладнилася через тривоги, відключення світла та відсутність інтернету. Але попри все, вони продовжують вчити. Продовжують вкладати у голови наступного покоління ті меседжі, які дозволять не втратити орієнтири в майбутньому.