Саме те місце: Полтавщина як осередок релокації бізнесу

За даними досліджень, кожне п'яте підприємство в Україні закрилося через війну. Іноді єдиний вихід, аби врятувати бізнес — це релокація у більш спокійні регіони. Зокрема Полтавщина вже прийняла понад 40 підприємств з інших областей.

Чому підприємці перевозять свій бізнес на Полтавщину, як сприяє влада та яку допомогу можна отримати для переїзду — читайте у матеріалі.

Подвійна релокація

Свій перший бізнес Тетяна Чернікова відкрила у Донецьку, але через війну підприємство довелося перевезти до Харкова. У новому місті сім'я організувала тепличне господарство, де вирощували мікрозелень. Власну продукцію продавали у супермаркетах.

«У нас не було фінансової подушки, коли виїхали з Донецька. Все здобули завдяки підтримці різних фондів та організацій», — розповідає підприємниця Тетяна Чернікова.

Відродити підприємство у Харкові вдалося завдяки донорській організації. Від фонду підприємниця отримала перше, найнеобхідніше для роботи обладнання. Наразі Черніковій допомагають і інші донори.

«Це дуже відповідальна робота — писати гранти і звітувати, але не треба цього боятися. Це дійсно працює і багато організацій зацікавлені, щоб підтримувати саме українських підприємців. Треба користуватися цими можливостями якнайбільше».

Як тільки почалося повномасштабне вторгнення, підприємниця найперше віддала вирощену продукцію, а згодом разом із сестрою почала волонтерити — готували їжу для харків'ян, які сиділи у сховищах.

За словами Тетяни Чернікової, її малі діти та мама боялися залишатися у місті під постійними обстрілами. Тому через два тижні сім'я виїхала з Харкова. Оскільки знайомі Чернікової запропонували їй будинок в Оржиці, родина переїхала на Полтавщину.

«Приїхавши сюди, почали шукати, що можна зробити, як працювати. Дізналися, що тут великий попит на роботу, велика сировинна база і є над чим працювати».

Звернувшись до місцевої адміністрації, Тетяна Чернікова почала шукати місце для повторного відновлення бізнесу. Влада громади допомагала підшуковувати, де розмістити обладнання.

«У мене була потреба знайти приміщення, де розмістити обладнання. Мені показали ті приміщення, які були в комунальній чи приватній власності. Знайшли таке, що найбільше сподобалося, підійшло нам за параметрами».

Спершу Чернікова думала про те, аби запустити виробництво соусів, овочевої пасти та заправки для салатів. Утім, від цієї ідеї довелося відмовитися, адже потрібна була продукція, якою можна нагодувати захисників. Тому вирішили виробляти страви у реторт-пакетах, у яких їжа зберігається довго.

«Вона тривалого зберігання і смачна. Можна нагодувати людей, які перебувають в зонах активних бойових дій, де немає світла, газу, води».

Асортимент продукції: тушкована капуста, голубці з грибами та куркою, вінегрет, ікра кабачкова та бурякова. Нещодавно цей перелік поповнився полтавськими галушками, які готують на пару та запаковують завдяки газовому середовищу. Таким чином галушки зберігаються протягом 12 діб. Окрім того, продають різні солодощі, зокрема печиво та джеми. Продукція має попит у волонтерів, які потім передають страви військовим.

«Зараз впроваджуємо систему харчової безпеки, щоб нашу продукцію винести на інший рівень та запропонувати її у супермаркети для продажу. Плануємо виходити на експорт, адже виготовляємо саме національні страви, а зараз весь світ цікавиться, що їдять ці українці, що в них є стільки сили, щоб чинити опір ворогу».

Крафтові виробники як приклад

Голова Оржицької ТГ Олена Сидоренко вважає, що крафтові виробники повинні стати прикладом успішного малого бізнесу. Більшість жителів громади є самозайнятими: займаються тваринництвом, вирощують овочі, печуть кондитерські вироби. Втім, не поспішають оформлюватися як підприємці.

«У нас сільськогосподарська територія. Тому основний відсоток надходжень до бюджету — це кошти, які сплачують агровиробництва. Звичайно, що люди, які мали власні паї, починають працювати самостійно».

Нині у громаді розширюється сфера кондитерського бізнесу та б'юті-індустрії. Крім того, місцева влада хоче, щоб люди отримували дохід навіть від власної невеликої частини землі, яку мають більшість. На думку Сидоренко, це дасть поштовх економічному розвитку, зокрема громаді.

«Є молочні фермі, які сьогодні вже працюють окремо та мають збут. Приклад "Зарогу" може бути для населення тією височиною, до якої вони не дотягнуться, бо в наших масштабах це великий бізнес. Крафтовики швидше стануть прикладом для людей. Тому хочеться показати такий позитивний приклад маленького виробництва. Вони (підприємці, — ред.) побачили, що цим можна займатися і забезпечувати свою родину. Наприклад, раніше була одна підприємниця, яка пекла торти, а наразі я знаю таких десяток».

Надалі Оржицька громада планує ухвалити програму з підтримки бізнесу, яка допоможе стимулювати розвиток місцевих підприємств. Крім того, каже Олена Сидоренко, саме бізнес дасть можливість поповнювати бюджет громади, а завдяки програмі влада зможе повернути гроші підприємцям. Однак спершу місцева адміністрація вивчить попит та потреби бізнесу. Після цього фінансисти зможуть зробити висновок про те, як швидко можна втілити проєкт програми.

Крім того, Оржицька громада має позитивний досвід участі в програмах залучення інвестицій. Наприклад, фінансову підтримку отримували від двох донорів.

«Йшли не за фінансовими вливаннями, а за навчанням. Натомість отримали навчання і фінансову підтримку у такий складний час. [...] Працюємо із командою, яка допомагає залучати донорські кошти для підтримки крафтового виробництва. Звичайно, що не все вдається, але це досвід», — говорить очільниця Оржицької ТГ.

Віддаленість від обласного центру голова Оржицької ТГ Олена Сидоренко вважає недоліком громади, адже інвестори враховують кілометраж при розрахунку логістики. Водночас очільниця говорить, що громада має великий людський потенціал, оскільки люди, які працювали в установах та організаціях райцентру, потрапили під оптимізацію. Тож велика кількість фахових робітників, за словами Сидоренко, може бути «золотою акцією для будь-якого інвестора».

Підтримка бізнесу в Решетилівці

За час повномасштабної війни Решетилівська громада прийняла три релокованих підприємства, зокрема садівниче товариство «Мрія», що виготовляє сік. За словами очільниці громади Оксани Дядюнової, підприємство планує залишитися в Решетилівці та має амбітні плани розвитку:

«Розуміємо, що створення нового підприємства — це можливість для отримання нових робочих місць, додаткових надходжень до бюджету. Тому зацікавлені в підтримці таких підприємств як "Мрія"».

Організацією сприятливих умов для розвитку бізнесу займається окремий підрозділ у міськраді. Крім того, влада розробляє програму пільгового та поворотного кредитування для малого бізнесу. Механізм надання коштів для підприємців обіцяють розробити, якщо буде попит.

«Профільним відділом завжди ведеться робота про інформування населення щодо конкурсів, нових можливостей, грантів. Завжди зацікавлені у залучені додаткового зовнішнього фінансування», — каже Оксана Дядюнова.

Зацікавленим підприємцям, які хочуть створити прибутковий бізнес, влада обіцяє супровід.

«Надаємо дорожню карту, супровід, аби зацікавити людей створювати своє і прибуткове. Основна задача влади — це неперешкоджати і не заважати людям, які вирішили створити власне підприємство. Тому завжди готові надати надати інформаційну, юридичну підтримку, підібрати ефективне місце розташування», — говорить міська голова Решетилівської громади Оксана Дядюнова.

Дядюнова каже, що Решетилівка має зручне логістичне розташування для створення бізнесу. Через громаду проходять дві траси: Київ-Харків та дорога у бік Дніпра. Від міста до обласного центру — 40 км.

«Якщо буде якомога більше середнього і малого бізнесу в громаді, це буде запорукою півищеної якості життя мешканців. До речі, основна частина надходжень до бюджету від сільського господарства. Тому ми повинні розуміти, що потрібно працювати у напрямку підтримки та розвитку саме цього сектору».

Виробництво соку та зелена енергія з відходів

Садівниче товариство «Мрія» створили ще у 90-х роках на Донеччині в селі Адамівка, що за 12 кілометрів від міста Ізюм Харківської області. Спершу підприємство займалося вирощуванням садів, а з 2019 року почало переробляти фрукти та ягоди на сік.

На початку повномасштабних бойових дій росіяни почали обстрілювати територію садівництва. Ворожі снаряди пошкодили частину обладнання.

«Потім на території підприємства були розташовані були війська ЗСУ. Наш голова правління разом із ними жив, готував їсти. Це обладнання використовувалося для прання. Звичайно після цього продезінфікували. Потім стало неможливо працювати і було ухвалено рішення про релокацію підприємства. Почали шукати місце», — каже член правління «Мрія» Олександр Довженко.

Спершу підприємство планували перевезти до столиці. Втім коли поверталися з Києва, то поїхали через Решетилівку. Відтоді вирішили залишитися на Полтавщині.

«Просто сподобалося місто. Таке затишне, красиве. Локація на перетину шляхів передумовила рішення про розташування саме тут», — розповідає Олександр Довженко.

Звернувшись до міськради підприємцям допомогли орендувати площу для виробничих потужностей та будівлю. Спільно з економічним відділом Решетилівської міськради розробили ідею для гранту, який передбачав безкоштовну оренду на обладнання для фасування соку.

«Завдяки програмі отримали часткову компенсацію витрат в сумі 164 тис. грн на релокацію обладнання. Це допомогло нам. Важко було знайти місце розташування. Потім треба було перевезти все обладнання. Це гроші, час, зусилля».

Наприкінці 2022 року «Мрія» запустило виробництво соку. Яблука збирають від садівників та приватних домогосподарств. Утім надалі планують віддати саджанці людям та укласти договір про співробітництво, а згодом купувати продукцію по ринковій ціні.

«Тут сировинна база повністю задовольняє підприємство. Наприкінці літа організуємо виїзні команди, закуповувати (яблука, — ред.). Сезон — це липень-лютий. З березня до липня — це ремонтні роботи, підготовка до нових проєктів, заготівля деревини», — каже член правління.

Сік «Адамівка» виготовляють методом парової екстракції. Завдяки цій методиці сік має більш природний смак та зберігає корисний елемент — пектин. Хоча, як каже Довженко, 95% соків в Україні роблять інакше — методом прямого віджиму.

«Пройшли другий етап грантового конкурсу. Дають на сировину чотири тисячі євро. На початку сезону не буде за що купувати, а коли підуть гроші, то почнеться процес».

Наразі садівництво виготовило 14 тонн соку, який продають державним установам через Prozorro. Проте за словами представника правління, об'єми виробництва не задовольняють умови регіональних мережевих сіток. Водночас продукцію можуть продавати у невеликих місцевих магазинах.

Надалі «Мрія» хоче запустити виробництво зеленої енергетики з відходів яблук. Для цього вставлять ратифікаційну колону, яка вироблятиме біогаз без використання електроенергії, газу чи вугілля.

«З яблучної макухи йде 30% на відходи, які не можуть використовуватися як корм тваринам. Буде вироблятися біогаз для власних потреб обігріву. Є вже газогенератор. Вироблятимемо електроенергію і віддаватимемо в загальну мережу віддавати як зелену».

Як релокувати бізнес на Полтавщину

Полтавська обласна рада не регулює процеси релокації бізнесу, говорить голова облради Олександр Біленький. Тому першочергово підприємцям потрібно визначатися та комунікувати із громадами, до яких планують перевезти свої потужності. Водночас місцеві адміністрації можуть заохочувати бізнес надаючи певні преференції щодо сплати оренди на землю чи інших податків.

«Ті юридичні особи, які хочуть перевезти бізнес до Полтавської області, повинні визначитися з громадою. Наша функція, яку вбачаємо, це комунікація між бізнесом і громадою. Надалі — це відповідальність самих громад, керівників, депутатського складу і як вони визначать пільгові чи комфортні умови для бізнесу».

За словами Біленького, громади зацікавлені, щоб приймати новий бізнес, адже це забезпечить нові робочі місця та надходження податків:

«Головне, щоб були створені умови. Якщо покажемо ставлення до бізнесу на довгострокову перспективу, то керівництво ухвалять рішення залишитися тут надовше».

Голова облради говорить, що після перемоги Полтавщина підвищить інвестиційну привабливість, адже регіон стане своєрідним хабом для відбудови зруйнованих територій