Чи звертали ви увагу на мозаїки на будівлях Полтави? Хтось вважає їх пережитком радянщини, а хтось щиро захоплюється. Ці мистецькі твори — не просто прикраси, а своєрідні літописи, що зберігають пам'ять про значні події та культуру нашої громади. Вони надають вулицям особливого шарму. Давайте разом зануримося в історії, які ховаються за кожним шматочком кольорової плитки.
«Дельфін»
Центральний вхід дитячого басейну «Дельфін» прикрашає панно на всю стіну. Його створив Василь Коркішко в 1976 році. Також він є автором мозаїк на палацах культури, школах, автобусних зупинках Полтави та області. Втім, більшість його панно не збереглися до сьогодні.
Композиція приурочена до олімпіади 1980 року. Про це можна здогадатися з сюжету: на одній частині мозаїки бачимо риб та дельфінів, на іншій – емблему «Олімпіади-80» з п’яти кілець та факел з вогнем.
Якщо уважно придивитись, можна побачити, що митець використав не лише шматочки керамічної плитки, а й частинки битого посуду.
Абстракції
На будівлі ПТУ №17 є композиція з п’яти панно. Автором є Микола Грибан. Коли саме митець створив панно — невідомо. Приваблюють пастельні кольори та рівні шматочки мозаїки. На панно є абстрактні зображення різних механізмів, техніки, будівництва. Дивлячись на них, можна здогадатися, які навички опановують учні закладу.
Жар-птахи і сирени
Центральний вхід на зрізаному куті будинку Дворянського і Селянського банку прикрашений декоративним мозаїчним панно з жар-птицями. Обабіч нього сидять міфічні птахи — віщун Гамаюн і Сірін, який відганяє печаль своїм співом.
Серед мозаїчних панно можна помітити старий герб Полтавської губернії, що використовувався з 1878 до 1918 року. Він намальований не повністю, без імператорської корони, але це чи не єдиний дотепер збережений малюнок герба губернії. За словами архітектора та члена ГО «Save Poltava» Артура Арояна, корони не могло не бути у первісному варіанті. Цілком ймовірно, що її могли здерти більшовики.
Саме панно зроблене з розмальованих керамічних плиточок, які виготовили майстри Опішні.
Рибки
Біля входу до будівлі полтавського рибзаводу бачимо різнобарвних риб. Впізнаємо морський стиль Василя Коркішка, який зробив панно на басейні «Дельфін». Мозаїку він зробив на державне замовлення, коли будувався завод.
Композиція виконана зі шматочків смальти. Це кольорове непрозоре скло, з якого і роблять мозаїки. Наразі її можна побачити здебільшого на готових панно, адже це унікальний матеріал.
«Тракторці»
На жаль, панно – це краса що зникає. У липні 2022 року з будівлі полтавського автовокзалу прибрали унікальне панно, щоб «осучаснити» фасад.
Панно, що в народі мало назву «тракторці», зображувало господарчу техніку з широкими ланами, а також народні рослинні орнаменти. Композиція була виконана у техніці сграфіто — це коли на стіну наносять кілька шарів вапна і доки воно не застигло, зрізають зайве. Таким чином виходить двоколірний малюнок.
«Техніка сграфіто рідко зустрічається на території України, адже не всюди підходить клімат. Це насправді складна техніка. Єдине сграфіто у Полтаві знищено. Яка доля чекає на інші такі об'єкти — наразі невідомо», — розповіла художниця-керамістка, дослідниця декоративно-монуметальних творів в Полтавській області, членкиня ГО «Save Poltava» Надія Зайченко.
Полтавський автовокзал збудували в 1988 році, можна вважати, що цього ж року створили і композицію, оскільки на світлинах нової будівлі вже існує твір. Хто створив композицію — невідомо. Проте, точно знаємо, що сграфіто було єдиним в місті.
Знесення панно не рідкість, адже такі мистецькі твори в Україні не захищені законом.
«Наразі немає реєстрів чи інституцій, які б охороняли такі об'єкти. Техніки створення панно зазвичай були експерементальними і художники могли втілити свої творчі задуми, обійшовши єдиний канон соцреалізму, який був у живописі чи скульптурі. Митці виправдовувались тим, що працюють з твердими матеріалами і це мистецтво більш формалістичне. Тож худодники могли втілювати і українські мотиви», — розповіла Надія.
За її словами , збереження панно потребує уваги не лише від митців, а й від громадськості:
«Ми мали б переосмислити цей пласт культури, а не знищувати його. Наразі, оскільки законом це ніяк не карається, будь-хто може знищити панно, виправдовуючи ремонтом або чимось ще і не отримати покарання».