Сідай в кущі і підглядай, або чим зайнятися на природі

У Полтаві є бьордвотчери. «Хто це»?, – запитаєте ви. Відповідь насправді проста – це люди, які спостерігають за птахами, фіксують нові види і цікаво проводять своє дозвілля. Кожен з нас може стати таким бьордвотчером. Ось, наприклад, кореспондентка «Полтавської хвилі» провела за спогляданням дві години. Читайте, що з цього вийшло.

Зустрілися ми біля школи № 16. Бо звідти простіше за все добратися до огнівських ставків. Там, за словами наших гідів «просто шикарний біотоп».

З нами перший бьордвотчер Полтави Сашко Олійник. Завчасно він попередив про закритий одяг і засіб від кліщів.

Для довідки: Бьордвотчінг – спостереження за птахами. Орнітологи-аматори фіксують нові види, вивчають їхню поведінку.

Кореспондентка (Далі – К.): Що треба зробити в першу чергу, коли йдеш бьордвотчерити?

Сашко (Далі С): Певна річ, обробити себе засобами від комах. І не залишати відкритих частин тіла. Краще заправити штани в шкарпетки. Дивіться, бугайчик полетів, - Сашко часто відволікається від розмови, коли бачить птахів, або чує їх. Хочеться сказати, що у нього дуже гострий зір. Здається, він напрацьований за час спостереження.

К: З чого все почалося? Як давно ти почав спостерігати за птахами?

С: Насправді все почалося з голубів. Я дізнався, що їх існує декілька видів. От і загорівся ідеєю побачити. Почав шукати інформацію про те, де це можна зробити. А вже потім знайшов людей, які спостерігають за птахами. Так мене і втягнуло. Бо це як спорт. Чим більше ти бачиш – тим більше хочеться зафіксувати.

До слова, у колекції Сашка уже 120 видів птахів. Усі вони зафіксовані у межах Полтавського району.

С: Багато хто думає, що у місті тільки голуби й ворони літають. Але це не так. Ми у Петровському парку повзика бачити. Співав зранку. Дуже багато видів і у парку «Перемога». Люди просто не звертають на це увагу.

Дивіться, хижак!

Сашко одразу вмикає фотоапарат і пояснює як відрізняє птахів.

К: Як ти їх відрізняєш. Ти чуєш спів і можеш розповісти про пташку. Як вдається?

С: Це приходить з досвідом. По-перше, ти обираєш місце в яке йдеш, шукаєш в гуглі, які види птахів там мешкають. Потім можна послухати спів цих птахів. Таким чином уже підготовленим ідеш. Але насправді потрібно хоча б 5 місяців щоб усе це опанувати. Окрім того ж є хитрі птахи.

К: Як це?

С: Ну ось наприклад синьошийка. Вона ж уміє копіювати голоси інших пташок. Ти чуєш як хтось співає. Намагаєшся знайти пташку, а потім до тебе долітають ще 5 різних “арій”. Виявляється – то синьошийка розважається.

Або наприклад очеретянка. Там декілька видів. Вони всі схожі між собою. Їх вирізняє лише спів. У нас є чат бьордвотчерів. І от щоб довести, що ти бачив певний вид очеретянки - потрібно записати її спів. По-іншому – не зараховується.

К: А яку рекордну кількість ти зафіксував за один раз?

С: 64 види. Але для того нам прийшлося подолати 30 км. Та це цікаво – і гуляєш, і щось цікаве робиш.

Доходимо до поля.

С: Поки птахів не видно – можете роздивлятися пейзажі. О, а он до речі плиска жовта. Так вона любить позувати. Ходімте покажу.

Ми фотографуємо пташку, а Сашко говорить, що скоріше за все, у неї там гніздо. От вона і літає біля нас, аби відвести подалі від нього.

К: Де найбільше птахів можна побачити?

С: Зазвичай поля, болота. Шикарно, якщо є дерева і водойма. Мало їх у хвойному лісі.

К: А ти бачив білу сову?

С: (сміється) Серед бьордвотчерів уже є мем. Коли новачок виставляє в чат фотку і пише, що білу сову сфотографував. А то насправді пакет летів. Ні. Біла сова у наших регіонах не водиться.

Поки гуляємо бачимо сойку, дятла, квака, бугайчика і припутня.

Сашко чує спів. Говорить – вивільга.

С: У моїй колекції ще немає вивільги. Її дуже важко побачити. Хоч вона й має екзотичне забарвлення, але сидить дуже високо на деревах.

Ми намагаємося видивитися пташку, але – марно. І тоді Сашко робить “хід конем”.

С: Насправді, так робити не гарно. Бо ми турбуємо пташку. Але дуже хочеться її побачити. Я буду ловити її “на телефон”. Увімкну спів вивільги, а справжня почує і теж почне співати. Так ми її по голосу і знайдемо.

Проте знайти не вдалося – насправді дуже високо вона сиділа.

С: Огнівка – оптимальне місце для спостереження. Тут дуже багато видів.

Дуже цікавий зимовий бьордвотчинг. До нас на зимівлю прилітають птахи з півночі. Минулоріч бачили види, які притаманні Норвегії. Тому зима – це як скарб для бьордвотчера.

К: Багато бьордвотчерів у Полтаві?

С: Поки троє. Але ми охоче знайомимо з цим видом дозвілля всіх бажаючих.

Доходимо до ставка.

С: Дивіться, мартини, їх теж дуже багато видів. Літають над водою – рибу шукають.

І тут Сашко завмирає. Він видивився у повітрі новий вид (лайфер) – мартина малого.

Його дуже важко відрізнити від звичайного. Тому ми фіксуємо новий унікальний вид.

Так і закінчується наша мандрівка, за час якої нам вдалося побачити: бугайчика, квака, вівчарика ковалика, дятла, сойку, припутня, мартина звичайного, мартина малого, синьошийку. І це все на ставках Огнівки. Посеред міста.

А якщо ви хочете дізнатися більше – слухайте подкаст від Центру Розвитку Культури із першим бьордвочером Полтави – Сашком Олійником

І для того, аби зрозуміти, що ж таке бьордвотчинг, радимо подивитися фільм «Великий рік».

Гарантуємо, тоді ви точно захочете поспостерігати.