Скільки грошей потрібно, щоб перейменувати вулиці Полтави

Ватутін, Енгельс, Зигін, Балакін, Лідов... Хто всі ці люди? Ви їх знаєте? Яким чином вони дотичні до історії Полтави та чому їхніми іменами названі вулиці міста? Можливо, саме тому, що це питання турбує все більшу кількість людей (особливо через війну) — процес перейменування вулиць у місті почав рухатися. Нині у Полтаві створена робоча група з перейменування, містяни можуть голосувати за назви, які їм до вподоби, але є й такі, хто не бачить сенсу в перейменуванні. Мовляв, не на часі, потрібні кошти, та й не нагальна це проблема. Пояснюємо, чому важливо давати вулицям нові імена уже зараз.

Нагадаємо, що відповідно до закону, перейменуванню підлягають тільки ті назви, що:

• безпосередньо пов’язані із комуністичним тоталітарним режимом;
• містять назви його органів влади й імена діячів;
• уславлюють події і пам’ятні дати, пов’язані із тоталітарним культом.

Чому перейменування вулиць зараз на часі?

Вулиці – це перш за все суспільні маркери. Зазвичай, їх називають на честь відомих людей та важливих подій. Так, у місті є вулиця Раїси Кириченко – співачки, яку знає весь світ, Миколи Ярошенка – талановитого художника, Івана Котляревського – зачинателя нової української літератури. Вулиці міста також називають іменами не лише локально відомих людей: Тараса Шевченка, Лесі Українки, Михайла Грушевського, Івана Миколайчука та інших. А ще на честь визначних дат – вул. 23 вересня, 1100 річчя Полтави, Шведська могила, історично-важливих подій – Героїв АТО, Героїв Небесної Сотні, Героїв Майдану, Героїв Сталінграду, або ж обирають нейтральні назви – Вільхова, Вишнева, Озерна, Огородня, Вузька, Осіння, Фізкультурна, Фруктова.

Ще донедавна у Полтаві було безліч вулиць, названих іменами радянських вождів, політичних діячів, тоталітарних процесів. Нині багато містян противляться перейменуванню, бо ж вважають назви власною історією не враховуючи, що комуністична влада приховувала ганебні сторінки свого минулого та злочини своїх діячів. Серед назв вулиць є імена таких комуністичних діячів, які винні у смерті не кількох осіб, а тисяч або й мільйонів жертв тоталітарного режиму.

Наприклад, одна з вулиць міста носить ім’я відомого в часи Другої Світової війни Миколи Ватутіна. Того, хто боровся проти України в часи більшовизму. Добровільно вступивши до лав Червоної армії в 1920 році, він брав активну участь у знищенні армії Нестора Махна – народного героя центру та півдня України, який зумів створити сильну селянську армію, що боролася за свободу українського селянства. Натомість Микола Ватутін був по інший бік.

Після знищення повстанців Махна, він брав активну участь у війні проти залишків армії УНР, повстанців Холодного Яру, доля яких також склалася трагічно. Однак найбільше Ватутін “прославився” під час Другої світової війни. Його невміле, а інколи просто вбивче керівництво військами, а він командував у тому числі й фронтами, призводило до величезних втрат серед особового складу.

Іменами таких героїв вулиці Полтави називаються ще з діда-прадіда, натомість відносно нещодавно з’явилися вулиці Пилипа Орлика – автора першої української конституції, Симона Петлюри – борця за Україну, Івана Мазепи – визначного українського гетьмана.

Декомунізація – це відкриття забороненої комуністичним режимом правди, а не «переписування історії».

Представник інституту національної пам'яті в Полтаві Олег Пустовгар говорить, що ключова наша перемога настане лише тоді, коли КОЖЕН українець проведе кордон з росією у своїй свідомості. Ось на таку перспективу і спрямована політика деімперіалізації як багатовимірного поняття. Його складові–дерусифікація, декомунізація, дерадянізація, декомунізація, деколонізація.

«Йдеться про процес всеохопного позбавлення українцями шкідливого російського імперського спадку. Письменник Микола Хвильовий у 20-х роках минулого століття відповідаючи на запитання куди має йти українська культура і література зокрема, сформулював гасло «Геть від Москви!». Після Революції Гідності, у час російсько-української війни гасло заяскравіло новими значеннями і відтінками. Нині шлях «Геть від Москви!» – це звільнення від російських впливів і у безпековій, й інформаційній, і дипломатичній, і релігійній, і економічній сферах. Деякі кроки на цьому шляху протягом восьми років українське суспільство зробило. Отож, настав час очистити публічний простір сіл і міст, Полтавщини зекрема, від радянських «совкових» маркерів (позначок) і у вигляді назв топонімів».

Пан Олег зауважує, що російська імперія в різних своїх іпостасях – від царської, радянської до сучасної – жила виключно завоюваннями і присвоєнням територій. Нині треба визнати, що обурливим і ненормальним є перенасичення публічного простору якраз російськими історичними міфами, символами, пам’ятниками, назвами населених пунктів, вулиць, площ, підприємств, освітніх і культурологічних установ. Йдеться не про часи СРСР, а колоніальну спадщину, якій сотні років.

«Десь у Рязяні чи Волгограді та ін. російських містах у назвах вулиць бачимо пушкіних, бєлінських, достоєвських, героїв сталінграду, московські проспекти і т.д. Але ж у Полтаві також! І чим тоді Полтава або як дехто претензійно її називає «духовна столиця» відрізняється від міст держави-окупанта? А нічим! Не може мати країна, яку намагаються нищити російськими ракетами, літаками та градами залишати назви вулиць, які возвеличують військових, політичних та культурних діячів країни-терориста. Особливо, коли ця кількість топонімів така загрозливо велика».

Як справи з перейменуванням нині в Полтаві

Зараз у Полтаві працює робоча група з перейменування. Обирають нові назви у кілька черг. Так, до першої черги увійшли вулиці, у назвах яких були помилки та русизми.

Зараз робоча група збирається, аби визначити назви для другої черги вулиць, що потрапляють до списку на перейменування. Це ті вулиці, які названі іменами радянських героїв.

Директорка Полтавського Інституту розвитку міста Тетяна Тааріна зазначає, що нині вулиці ще не перейменували. Однак ті, що входять до першої черги перейменувань — перебувають на завершальному етапі. Після рішення депутатів на сесії — очікують активну фазу змін назв.

Зміна назв другої черги буде відбуватися приблизно в квітні. Нині робоча група працює над пропозиціями, які подавали громадяни. Пізніше запустять процес голосування.

Тетяна Татаріна зазначає, що полтавці дуже активні, особливо стосовно перейменувань вулиць, які названі іменами радянських діячів. По другій черзі внесли чотири тисячі пропозицій по 102 вулицях і провулках.

Чому не Абрикосова?

Багато полтавців у соцмережах зауважують, що аби в майбутньому не мати проблем з новими перейменуваннями вулиць (бо ж історія змінюється), потрібно обирати абстрактні назви. Пояснюємо, чому погана ідея називати вулиці Абрикосова, Виноградна, Вишнева чи Осіння.

Справа в тому, що перейменування — це процес, що формує систему цінностей суспільства як єдиного цілого, та людей як окремих індивідів. Завдяки назвам-маркерам мешканці будуть краще орієнтуватися в історії власної країни та розумітися на важливих суспільних процесах. Нейтральні ж назви надають населеному пункту безликості. А сама людина без минулого нагадує дерево без коріння.

До того ж, спираючись на власну історію, місцеве самоврядування має вибудовувати і концепцію розвитку міста, формувати певні туристичні магніти. Чужинець, що приїхав до незнайомого міста — навряд чи багато про нього запам'ятає, якщо буде гуляти Вишневими, Огородніми та Садовими вулицями замість вулиць 23 вересня, Івана Котляревського чи Миколи Гоголя. Вулиці, як і гастрономія та пам'ятки архітектури увиразнюють місто, наділяючи його особистісними рисами.

Нікуди гроші діти. Армії поможіть!

І на останок. Багато людей противиться процесу перейменування, апелюючи до того, що це дорого. А зараз життя і так стало складне. Однак, основною статтею витрат при перейменуванні є виготовлення нових табличок, а вони й так є далеко не на кожному будинку. Заміна табличок відбувається регулярно у плановому порядку. Це фінансується місцевими бюджетами постійно як витрати на благоустрій. Зрештою, тимчасові написи можна зробити за допомогою трафарету і фарби.

У Інституті національної пам'яті наголошують, що містяни не витрачають у разі перейменування грошей. До того ж зміна документів на нові з актуальною назвою не обов'язкова.

Згідно з чинним законодавством, після перейменування ніхто не мусить бігти до паспортного столу, щоб зробити відмітку про нову адресу. Такі зміни можна зробити, коли буде зручно – наприклад, по досягненні віку, коли до паспорта треба вклеїти нове фото, або під час зміни місця проживання.

Єдині, кому треба буде внести зміни в статутні документи – це юридичні особи. Проте, відповідно до чинного законодавства, ця процедура для них є безкоштовною. Їм не треба буде сплачувати ані адміністративний збір, ані послуги нотаріуса, оскільки нотаріальне засвідчення підписів на статуті скасовано.