«Це не політичною шашкою махати, це стати та копати» — інтерв’ю з очільницею міста Катериною Ямщиковою

Стійкість коаліції, розбрат усередині фракції, кадрові рішення та тиск публічності — про це й не тільки поговорили з Катериною Ямщиковою.

Майже чотири місяці тому Полтавську міську раду очолила Катерина Ямщикова — депутатка від «Слуги Народу», у минулому — військовослужбовиця, директорка парку «Перемога», заступниця директора з розвитку Краєзнавчого музею та власниця кав’ярні.

4 квітня звільнили міського голову Олександра Мамая, позаяк він незаконно працевлаштував у комунальне підприємство власних домогосподарок, за що отримав умовний термін і заборону обіймати керівні посади.

Віжки правління перейшли до секретаря Андрія Карпова, депутата від «Європейської солідарності». Але 28 липня, під час позачергової сесії, що її ініціював депутатський корпус, 31-м голосом його звільнили.

Того ж дня обрали нову керівницю — за Ямщикову проголосували 28 членів ради.

Катерина Ямщикова одразу ж дістала шквал критики в соціальних мережах. А звільнений Андрій Карпов пішов до суду, щоб оскаржити рішення депутатського корпусу та повернутися на посаду.

Відтак призначення Катерини Ямщикової було не з простих. А як зараз? Ми поспілкувалися з керманичкою міста, торкнувшись як робочих моментів, так і особистих. Не оминули увагою і гендерні аспекти в процесах ухвалення рішень. Адже нині Полтава — єдиний обласний центр, очолюваний жінкою.

Гендерний аспект

Чи відчуваєте тиск щодо того, як вас сприймають, як ви маєте одягатися, як говорити?

«Я не встигаю на це звертати увагу. Але був певний тиск під час переходу з військової форми до цивільного одягу. Напевно, це була політична історія, але дуже запам’яталася. Для мене військова форма тоді була певною психологічною бронею. Я про це не говорила, тому що сприймала як власну слабкість. Вдячна, що мене тоді підтримали побратими, ненормативною лексикою сказавши на це взагалі не звертати уваги.

Також зараз, коли прозвучало це запитання, ловлю себе на думці, що коли я дізналася про те, що вагітна, то поспішала сказати про це першою. Адже боялася чуток, спекуляцій моїм станом. Зараз тиску не відчуваю. Мені комфортно».

Існує стереотип: щоб жінці утриматися на керівній посаді, треба бути «стервом». Так і є?

«Це не моя модель поведінки. Можливо, це навіть мій недолік. Адже так було б ментально простіше. Але я за темпераментом не така, мені дискомфортно бути в такому амплуа».

У міської ради є програма чи напрями щодо досягнення гендерної рівності?

«Зараз ми опрацьовуємо статут Полтавської міської ради під кураторством Ради Європи. Було озвучено побажання врахувати саме гендерний аспект.

На жаль, люди звикли думати, що гендерні питання — це виключно співвідношення кількості чоловіків та жінок. Але це, наприклад, ще і про гендерно-толерантний бюджет. Тобто це не тільки фінансування для жінок для чоловіків, це про доступність і інклюзію».

*Ґендерно-орієнтоване бюджетування — це врахування потреб жінок і чоловіків та/або їхніх груп під час розподілу бюджетних коштів.

Одним з елементів доступності міської ради є наявність дитячої кімнати, каже Катерина Ямщикова. Це питання вона порушувала ще коли була депутаткою. Зараз, каже, є цілком реальні можливості реалізувати проєкт, не залучаючи місцевий бюджет.

«Дитяча кімната в Полтавській міській раді буде. Це все можливо. Потрібно лише потрудитися. І цей проєкт ми плануємо реалізувати не бюджетним коштом. Уже опрацьовуємо модель та формат реалізації з ООН.

Дитяча кімната — це необхідність. Адже діти не мають бути тягарем. Батьки не мають відчувати себе дискомфортно, коли їм потрібно прийти з дітьми в міську раду чи будь-куди. Зараз я бачу, що на прийоми та сесії приходять переважно люди поважного віку.

Але чи створюємо ми умови для людей із дітьми? Чи думаємо про те, що прийом громадян до п’ятої — це теж певні обмеження?»

Особисте

Обговорюючи призначення Катерини Ямщикової, коментатори торкалися зокрема і її родини. Адже чоловік Катерини Вадим Ямщиков — депутат цієї ж ради. Тож порцію критики отримав і він: як від пересічних користувачів у соціальних мережах, так і від авторів низки «анонімних» телеграм-каналів. Зокрема писали і про конкуренцію всередині сім’ї.

Катерина Ямщикова називає це «політичною спекуляцією» та запевняє, що із чоловіком не конкурує.

«У нас немає конкуренції. Ми маємо споріднені цінності та цілі: спроможна розвинута територіальна громада, максимально ефективна та з адекватними управлінськими процесами.

Я раджуся із чоловіком, як і з депутатським корпусом загалом. Для Вадима Ямщикова це вже друга каденція, він має великий політичний досвід. Тож я прислухаюся до його порад.

Я рада допомозі кожного депутата. На жаль, не всі включені. Проте я розраховую, що й інші депутати готові працювати та мають єдину мету — досягнути певних результатів для громади».

Очільниця міста — це про публічність та посилену увагу як громади, так і журналістів. Так, нещодавно одне з видань Полтави оприлюднило інформацію про батька Катерини Ямщикової під заголовком «Не кумівство: батько Катерини Ямщикової отримав керівну посаду в міськраді ще до обрання її секретарем». І як наслідок — жваве обговорення в коментарях. Долучилися навіть українці, що, за їхніми словами, проживають в Ізраїлі:

Тож ми запитали, як Катерина реагує на увагу до її особистого життя та життя членів її родини.

«Найскладніше бачити, як це сприймають близькі. Інколи вони читають статті і просто не розуміють, чому цей бруд пишуть. Мої рідні — не публічні люди, й інколи вони є заручниками певних ситуацій, і їм це дуже дискомфортно. Їх ніхто не запитував, чи можна писати про них, чи можна їх втягувати в це.

Щодо мене, то мені психологиня порадила ставитися до всього цього так, ніби я не закінчила військову службу, а перейшла з одного виду на інший. Тому моя мобілізованість має залишатися. Це дає змогу мені триматися, коли мене емоційно розхитують.

Я розумію, що думок може бути багато, тож із повагою ставлюся до кожної. Я готова комунікувати з громадою, виходити до журналістів без підготовки, мої двері завжди відчинені. Зараз я зустрічаю людей, що кажуть, що вони вперше в міській раді, що вони вперше потрапили на прийом, уперше мали змогу комунікувати напряму із чиновниками.

Тож я працюю, щоб змінити ставлення людей до органів місцевого самоврядування, показати, що їхня думка має значення, має вагу, що вони можуть впливати на процеси».

Попри це, каже Катерина, про ухвалене рішення очолити місто не шкодує.

«Для мене це не про посаду, а про відповідальність. Чи взяла б я відповідальність? Так. Для мене це можливість втілити всі ті зміни, про необхідність яких ми, як депутати, говорили з трибуни. І спільна робота з депутатами зараз для мене є підтвердженням справжності бажань, що були озвучені раніше. Це не політичною шашкою махати, це стати та копати».

Очільниця визначила для себе кілька пріоритетів у роботі, зокрема: військові та безпека людей; залучення інвестицій; прогресивний менеджерський підхід у роботі. Але справдяться очікування та чи вдасться реалізувати заплановане залежить не тільки від неї, але й від стійкості коаліції. Тож далі поговоримо про політичні розклади в раді та кадрові рішення.

Робочі моменти, політика та кадрові рішення

Попри те, що в міській раді, згідно із чинним законодавством, не передбачено поділу на «опозицію» та «коаліцію», він усе ж є. За нашими розрахунками, депутатський корпус має такий вигляд:

Кольори ради фактично не змінилися із часу призначення Катерини Ямщикової. Проте виникають сумніви в непохитній монолітності більшості. Зокрема через партійну риторику «Рідного міста». Наприклад, депутат Едуард Волков регулярно критикує чинну владу, тримаючись таким чином трохи поодаль:

Не цурається критики і його однопартійка Вікторія Лоза. Та й заступник голови обласної ради, депутат від згаданої партії Олексій Чепурко часто присвячує власні блоги чинній владі.

Ситуативними коаліціянтами залишаються депутати «Свободи», частина «Європейської солідарності», позафракційних та «Партії простих людей». Тоді як голова фракції ППЛ демонструє «собачу відданість» новій владі.

Катерина Ямщикова ж говорить, що коаліція стійка, а розбіжність у кілька голосів залежно від питання — це норма.

«Я дякую консолідованому депутатському корпусу за адекватну комунікацію, за спільну роботу та їхню активність. Я дуже хочу, щоб усі розуміли, що кожен депутат має право на власну думку. І не завжди коректно говорити про стійку монолітність певної кількості голосів. Кількість залежить від відпрацьованості, зрозумілості та адекватності конкретного питання. Якщо це все є, прибирається політичний момент принциповості підтримання правого, лівого, середнього, верхнього чи нижнього. Але для цього потрібно багато працювати, багато комунікувати, надавати депутатам доступ до розпорядників та даних. Якщо є додаткові запитання та проблеми, їх можна розв’язати на депутатських комісіях. І так ми досягаємо консолідованої позиції.

Не варто шукати політичних підтекстів, коли якесь питання підтримують 23 депутати, а наступне — 22. Це про демократію і про те, що в нас немає «ручних» депутатів».

Ще одна тема, яку обговорюють особливо часто — кадрова політика нової влади. Після звільнення міського голови коаліціянти декларували намір провести «демамаїзацію».

*Варто зазначити, що це поняття не використовувала у власному політичному позиціюванні хіба що падчерка Олександра Мамая Ірина Климко.

Нині звільнено Ольгу Борисенко (заступницю міського голови), Ігоря Петріченка (заступник міського голови), Владислава Маргушина (начальник управління ЖКГ), Сергія Сілаєва (директор КП «Декоративні культури»), Юрія Міщенка (очільник КП «Міськсвітло»), Олександра Дедюхіна (керівник пресслужби) та Віталія Животенка (керівник транспортного відділу). Проте темпи «очищення» влаштовують далеко не всіх. Наприклад, лобістом радикальних змін та масових звільнень виступає голова фракції «Слуга Народу» Антон Ярмолюк.

Але про температуру всередині фракції поговоримо згодом.

Ми ж запитали в Катерини Ямщикової не про темпи, а про мотивацію та підстави для звільнення людей, що обіймали керівні посади за часів Олександра Мамая:

«Для мене це найперше про фаховість. Ще один важливий нюанс — репутація як у справах міської ради, так і поза нею. І, звісно, призначення, наприклад, на посади заступників міського голови — це ще й політичне питання. Адже голосують депутати. Тобто кандидатура має влаштовувати всіх політичних гравців».

Посади, що звільнилися, посіли нові люди. Залишилася посада очільника транспортного відділу. За словами Ямщикової, це робота не з легких.

«На жаль, ця посада не дуже популярна, люди не стоять у чергах. Очевидно, що новому керівникові чи керівниці доведеться повністю перезавантажити відділ. Необхідно вибудувати потужну структуру та урегулювати чимало моментів: від маршрутів до комунікації з громадою та перевізниками.

У нас має бути достойний транспорт, коли колеса не відпадають, коли автобуси чисті та охайні, коли ми маємо електронний квиток, толерантних водіїв, коректну роботу диспетчерської тощо. Тому викликів дійсно багато».

Не менш цікавим є і питання взаємодії очільниці міста з новим керманичем обласної адміністрації Філіпом Проніним. Раніше цю посаду обіймав Дмитро Лунін, із яким у Ямщикової була активна взаємодія.

Катерина Ямщикова зазначає, що і з Філіпом Проніним комунікаційних проблем немає.

«Я б хотіла подякувати за активну комунікацію та зрозумілу управлінську взаємодію. Уже мали величезну кількість зустрічей. Попереду на нас чекає багато спільних проєктів.

Мене дивує реакція громадськості та журналістів, коли акцентують на частих зустрічах, спільній роботі з начальником військової адміністрації. Хіба це не так має бути? Це ж вертикаль держави. Це для нас, як обласного центру, можливість отримувати субвенції, брати участь у різноманітних державних програмах. Тобто взаємодія — це про підсилення та стійкість територіальної громади, про додаткові можливості».

А от із депутатами власної фракції не склалося. «Слуга Народу» ― чи не єдина фракція, що від початку мала конфлікти всередині та, ба більше, виносила їх у публічний простір. Нині, наприклад, бачимо різку критику з боку голови фракції Антона Ярмолюка. Тож запитуємо в Катерини, чи досі фракція не є монолітною та чи змінилося бодай щось із часу її призначення.

«За монолітність фракції відповідає голова фракції. Тож саме він обирає стратегію взаємодії. Призначення, на мою думку, мало б консолідувати фракцію, підсилити її. Адже зараз є можливості для реалізації кожного депутата. Він обрав для себе такий вектор. Чи це позиція всієї фракції? Ні. Тому я дякую однопартійцям, які конструктивно взаємодіють і працюють».

Антон Ярмолюк був одним із кандидатів на посаду секретаря міської ради. Але, як нам відомо, його не погодили як всередині фракції, так і на рівні Офісу Президента. Не виключаємо, що опозиційні настрої зокрема викликані й цим.

Зважаючи на те, що політичні амбіції має більшість міської «Слуги Народу», запитуємо в Катерини, чи планує вона йти на мерські чи парламентські вибори.

«Я про це ще не думала, у мене просто бракує часу. Як прийде час, треба буде ухвалювати рішення. Зараз головне — ефективно відпрацювати на цій посаді, запустивши безповоротні процеси на користь громади».

Попри політичні конфлікти, робота міської ради триває. Тож далі поговоримо про теми, що резонували найсильніше.

Здобутки й поразки чинної влади

Одним із декларованих векторів роботи нової влади стало відновлення комунальних підприємств. Мова йде як про покращення ефективності тих КП, що існують, так і про відновлення знищених. До останніх належить КП «Полтавська міська шляхово-експлуатаційна дільниця» (ПМШЕД). Нині місто намагається через суд повернути бази, які команда Олександра Мамая віддала в приватні руки під час його першої каденції. Тож чи отримає місто назад свою власність?

«Ми рухаємося до цього. Величезною перемогою є те, що ми змогли стабілізувати судовий процес. Інакше взагалі б втратили бази. А це близько 50 мільйонів гривень. Крім того, вони стратегічно важливі для міста.

Зараз, після стількох років дерибану, важливо повернути місту те, що йому належить. Це стане основою для подальшого розвитку».

Ймовірно, повернення баз ― довгострокова перспектива. Тоді як зима близько. Тож хто прибиратиме місто від снігу цьогоріч, зважаючи на брак техніки та людей?

«Людей і техніки не вистачає, це очевидно. Нам бракує працівників майже у всіх сферах. Звичайно, ми не встигнемо до зими оновити та поповнити автопарк, щоб закрити всі потреби. Але вже зроблено чимало для подолання цієї проблеми. Цієї зими частина техніки виїде прибирати місто.

Але ж ми не знаємо, якою буде зима. А якщо вона буде дуже щадна, що нам вистачить власної техніки? Якщо не вистачить, ситуативно залучатимемо підрядників. Проте ми пропрацьовуємо всі можливі варіанти, тож маємо бути готові до складної зими».

Ще один декларований новою владою вектор ― ветеранська політика. Наприклад, нині йдеться про створення ветеранського осередку. Адже його має чи не кожна область України.

«Ми працюємо над структурою цілого управління. Адже зараз повноваження та зони відповідальності розпорошені по всій міській раді. Уже знайшли приміщення в міській раді.

Цей ветеранський сервіс дасть змогу реалізовувати всі програми для ветеранів, захисників та захисниць, родин загиблих. Це все дасть можливість зробити сервіси міської ради доступнішими для тих, хто потребує психологічної реабілітації, підтримки з працевлаштуванням і допомоги з реалізацією бізнесових проєктів.

Для нас важливо, щоб цей центр не був для галочки. Це про комплексний підхід до реалізації проєктів. Нам важливо, щоб ветерани та чинні військовослужбовці відчували себе потрібними, ми маємо донести, що ми чуємо їх.

Водночас робота центру не має зводитися лише до соціальних послуг. Це про популяризацію культури ветерана та військового, доступність, можливості, військово-патріотичні програми та героїзацію.

Також важливо, щоб ветерани та ветеранки були представлені в органах місцевого самоврядування. «Нічого для нас без нас». Суспільство не потрібно розділяти, його потрібно консолідувати, інтегрувати. І треба говорити не про інтеграцію ветеранів до суспільства, а суспільства — до ветеранів. Ми маємо чути ветеранів та реагувати на їхні потреби, а не створювати штучні.

Тож мова йде про комплексну та тривалу роботу. Але ветеранський простір у Полтаві буде».

Реалізація запланованих проєктів залежить зокрема й від того, який бюджет прийме рада та коли відбудеться відповідне голосування. 9 листопада Верховна Рада ухвалила державний бюджет на 2024 рік. Полтавська міська рада ще не презентувала проєкт.

За словами Катерини Ямщикової, цей рік може стати першим для Полтавської міської громади, коли місто увійде в новий рік із новим бюджетом.

«Нині ми тільки працюємо над проєктом бюджету. Важливо, щоби бюджет був таким, яким би його хотіла бачити громада. Плюс має бути публічне обговорення, його презентація громаді та депутатам.

Зрозуміло, що в період воєнного стану основним акцентом є саме військові, критична інфраструктура, діти, освіта, медицина. А от розвиткові процеси ми покладемо на інвестиції. Але над цим потрібно працювати.

Крім того, податок військових переходить на вищий державний рівень. Попри це, ми будемо формувати бюджет у такий спосіб, щоб у нас були програми підтримки військових, щоб вони були прозорими та зрозумілими».

Ми підбили проміжні підсумки роботи міської ради на чолі з Катериною Ямщиковою. Фіксуємо розклади та декларовані наміри, щоби порівняти їх із тими, що матимемо через рік.