"У мене ще все попереду. Це не кінець": як тяжкопоранені українські бійці проходять реабілітацію

На початку вересня минулого року, під час масштабного контрнаступу України на Херсонщині, участь Іллі Пилипенка у цій війни раптово закінчилася. Танк солдата наїхав на міну, а коли 30-річний військовослужбовець прийшов до тями, його оточував вогонь.

«Ти не думаєш про те, що саме потрібно зробити. Ти просто робиш це, бо хочеш жити», - згадує він у коментарі ВВС.

Ілля вижив завдяки тому, що зміг виповзти і його евакуювали товариші. Відтоді він переніс кілька операцій і трансплантацію шкіри через опіки, а його праву ногу довелося ампутувати нижче коліна. Через шість місяців він все ще розмірковує про травми, які кардинально змінили його життя.

«У мене були і розчарування, і надія. Найскладніший етап мого лікування позаду. Я мрію про те, щоб скоріше почати ходити», - каже боєць.

До війни Ілля був агентом з нерухомості у Вінниці. Займався бігом, пробігав марафон у 2021 році та планував брати участь у інших. Записався до армії через кілька днів після того, як росія почала повномасштабне вторгнення.

«Не варто недооцінювати себе, але й не варто жаліти. У мене ще все попереду. Я живий і здоровий. Це не кінець", - переконаний захисник України.

Інший тяжкопоранений боєць, з яким контактували журналісти BBC — це Гліб Стрижко. Вперше вони зустріли його у травні, коли він лежав у лікарні зі зламаною щелепою та тазом. Гліб був поранений під час оборони Маріуполя на початку вторгнення.

Він завжди говорив, що хоче повернутися на передову, однак після втрати зору на одне око йому сказали, що його війна закінчилася. Зараз Гліб працює у ветеранському центрі, організовує заходи та лекції для інших колишніх військових.

«Я довго боровся. На жаль, моєї частини вже немає в тому вигляді, в якому я її знав. Тих, хто там служив зі мною, або вбили, або взяли в полон», - коментує він.

Зараз Гліб допомагає з реабілітацією іншим ветеранам. Він каже, що вдячний психологу, який допоміг йому впоратися з важкими спогадами, а також почуттям провини та самотності.

«У мене були труднощі з повним прийняттям всіх тих жахів, які я пережив. Але крім цього також під час цієї війни я відчував і чудові речі, як-от підтримка моїх друзів», - додає Гліб. Зараз цей 26-річний хлопець показує, що все можливо, незважаючи на жодні обставини.

Василь Стрілка, який відповідає за фізичну реабілітацію в МОЗ України, визнає, що багато проблем в українській медицині через повномасштабну війну дуже загострилися.

Незважаючи на те, що за дев’ять років російської агресії країна напрацювала лікування поранених солдатів, чиновник стверджує, що якість лікування, яке вони отримують, може бути дуже і дуже різною. «Є кілька закладів, де лікарі забезпечують хорошу реабілітацію. Є також такі, де лікарі не мали жодного досвіду, і їхня допомога недостатньо хороша», - констатує Стрілка.

Нагадаємо, у Полтаві створили центр реабілітації з унікальним обладнанням.