Вчитися безумовності: як стати донором крові у Полтаві (власний досвід)

Полтавська обласна станція переливання крові. Я лежу на кушетці в просторій та світлій, попри похмурий день, донорській залі. Кров за допомогою трубки перетікає у контейнер для заготівлі (гемакон). На питання, що це за пристрій забирає в мене кров, медсестра злегка посміхаючись, а проте з усією серйозністю наголошує: «Ви самі її віддаєте. А то ваги». Загалом видовище нагадує тетрапак із соком.

Підготуватися, щоб була користь

Моя підготовка почалася за тиждень до донації. Власне, з рішення, планування та ознайомлення з процесом. Донором може стати людина віком від 18 років та вагою понад 50 кг, яка не має протипоказань. У Полтавській обласній станції переливання крові приймають з вагою від 55 кг. Протипоказання можуть бути тимчасовими та абсолютними, з ними можна ознайомитись тут.

За два дні до процедури варто збалансувати харчування: обмежити жирну, смажену їжу та не переїдати. Ніякого алкоголю. Це важлива частина підготовки, бо якщо не дотримуватися дієти, якість та компоненти крові можуть бути змінені й від цього залежатиме користь надання (або взагалі відсутність) допомоги людині, яка її потребує.

Не рекомендують перед донацією:

• За 72 години приймати лікарські препарати, БАДи і вітаміни, а також уникайте вживання чорниці;
• За 48 годин варто відмовитись від алкоголю, жирної, копченої, гострої їжі;
• Буряк, чипси, сухарики, халва, насіння, снеки, солодкі магазинні напої, кетчуп, майонез, соуси та маринади, енергетичні напої – прибрати з раціону на дві доби;
• За добу до донації відмовитись від молочних продуктів, яєць, бананів, потенційних алергенів.

За 24 години до забору крові я готувала каші з овочами та обмежила вживання вище перерахованого. Якщо ви теж не схильні морочитися над ідеями страв, то громадська організація «Агенти крові» створила меню для донорів, в якому можна знайти підказки.Також важливо добре виспатися.

З собою потрібно мати паспорт та ідентифікаційний код, або можна скористатися Дією. Також в приймальні вам підкажуть, як підготуватися до забору крові. Зателефонувати можна за номером +38 (095) 452-13-57.

За дві-три години до процедури варто легко поснідати. Це можуть бути варені крупи на воді чи макарони без масла. Можна з’їсти хліб, сушку, домашні сухарі. Я випиваю солодкого чаю з печивом. Небажано перед кровоздаванням пити каву. Кофеїн звужує судини, тому взяти необхідну кількість крові може бути важче. Також варто відмовитися від напою й протягом 12 годин після донації та щонайменше за дві години до та після здачі не палити.

Перед дверима життєвої сили

Я вже перед дверима станції. Злегка хвилююся, адже здаю вперше. З різних причин я цього досі не зробила, проте нерідко було бажання долучитися та відчути, як це. На реєстрації у мене перевіряють документи й заповнюють особисту картку донора.

Запитують, чи вже здавала кров, чи поснідала, як себе почуваю та чи цілеспрямовано хочу її комусь передати, або загалом для поповнення банку крові. Під час перевірки документів до реєстратури заходить чоловік:

– А ви здали вже? – трохи дивуючись запитує лікарка.

– Так, – швидко відповідає чоловік. Вигляд у нього буденний та впевнений, ніби це звична справа у його графіку.

Забираю карту, паспорт та прямую в кабінет до терапевтки.

– Вперше будете донором? Крові й голок не боїтеся? П'ять годин точно спали? Операції, травми, татуювання, пірсинг останні пів року? На обліку в лікаря не стоїте? Ліки не приймаєте ніякі? Виразкова хвороба, астма, діабет? Гепатит, туберкульоз, сифіліс не ваша історія? – та інші деталі спокійно запитує терапевтка. Відчувається, що ці питання лунають багато разів на день, тижнями, місяцями, роками й доведені до автоматизму.

Даю згоду на обстеження крові. Доволі приємна частина, адже це безкоштовний бонус, завдяки якому можна себе частково «чекапнути». Якщо ви забажаєте довідку на обстеження інфекцій для себе чи для медогляду, то її можна замовити в реєстратурі й на наступний день забрати.

– Хвилюєтесь? – міряючи тиск запитує терапевтка.

– Злегка, – відповідаю.

– Перший раз усім лячно. В буфеті дають чай з печивом. Сідаєте, їсте усе, щоб ви заспокоїлися трохи. Не дивіться на голку в момент проколу, краще відверніться. Якщо відчуваєте, що щось не так, обов’язково відразу кажіть, нічого не терпіть. Сьогодні гарно харчуєтесь, ні в чому собі не відмовляєте. П’єте воду, близько двох літрів точно. Тільки не газовані напої, звичайну воду. Можна сік, чай.

Продовжуємо заповнювати картку.

– Спробуємо з меншої дози спочатку, якщо усе буде нормально, тоді перейдемо на стандартну (стандартний об’єм забору крові – 450 мл).

Далі мене направляють здавати кров, щоб перевірити її на інфекції, групу крові та інші потрібні їм показники. У цій лабораторії звук приладів віддалено схожий на пульсуючий стукіт серця. Лікарка перевіряє документи та готується брати кров з пальця.

Прокол. Червона рідина заповнює кружечки на пластиковому планшеті на столі. Наступний приємний бонус – можна швидко дізнатися групу крові.

Повертаюсь з результатами до терапевтки. Там вже стоїть, збираючись виходити, жінка середнього віку. В неї затягнуте у хвіст волосся, одягнута спортивно, виглядає впевнено.

– Це ваше. Буфет, печиво, усе як завжди, – каже лікарка жінці.

– Там мені обіцяли посвідчення донора, я фотографію перед тим давала, – звертається жінка.

– Добре, я пошукаю та зайдете пізніше.

З їхнього короткого діалогу стає зрозуміло, що ця жінка – постійна донорка. Терапевтка перевіряє мої аналізи й також відправляє у буфет. Частування вже чекає на мене на столі. Черговий бонус.

Напій солодкий та теплий, печива не шкодують настільки, що усе «не влізло», тому почаювала ще вдома. Встигаю подумати про налагодженість усіх процесів – у кожному кабінеті отримую такі чіткі інструкції, ніби виконую завдання у грі.

У коридорі, що веде до донорської зали, мене зустрічають, видають бахіли та скеровують до маніпуляційної.

– Проходьте до кушетки. Лягайте на середину.

– Качайте кулачком. Яка група крові? – готуючи ділянку для проколу запитує медсестра.

Кров кольору бордо вже переливається до контейнера, який заколисують ваги. Розмови медсестер та тихеньку музику перериває гучний сигнал пристрою (міксеру) для контрольного взяття крові у донора. Лікарки періодично цікавляться, чи все добре. Процедура займає близько п'яти хвилин. З невідомих причин кров йшла не легко, тому вийшло здати менше, ніж планувалося. Але це лише мотивує повернутися.

Як відновитися

Далі мені накладають пов’язку. Наголошують дотримуватися рекомендацій:

• Не знімати бинт дві години й довше;
• Після здачі краще деякий час побути на станції для контролю свого стану та відпочинку;
• Не слід сідати за кермо;
• Протягом дня відпочивати та не навантажувати руку й організм загалом;
• Добу не вживати алкоголю, добре харчуватися та пити багато води.

Я трохи відпочила. Забрала талон та повертаюся в реєстратуру. Зустрічаюся з працівницею, яка видавала бахіли.

– Як самопочуття? Голова не крутиться? Тоді знімаємо бахіли, проходимо в реєстратуру. Там випийте водички. Гарного дня!

У реєстратурі теж цікавляться моїм самопочуттям та рекомендують пити багато води. Мій талон обмінюють на грошову компенсацію розміром у 45 гривень за той об’єм крові, який вийшло здати. Також дають офіційну довідку на два вихідні дні.

– Чекаємо вас за два місяці – посміхаючись каже лікарка.

Що з донорством у Полтаві

Заступниця керівника станції Ангеліна Любарська говорить, що ситуація зі здачею крові у Полтаві стабільна:

— Донори потрібні постійно, не зважаючи ні на що. Люди як хворіли, так і хворіють, ДТП трапляються, війна триває. Кров ми видаємо цілодобово у заклади охорони здоров’я міста та області.

Додає, що полтавці доволі активні в донорстві, є містяни, які внесені до донорської бази. Це люди, які здають кров що два місяці.

Кров не холоне в жилах

Повертаюся додому. Почуваюся добре. Незчулася, як швидко все минуло. Загалом на усі етапи витратила пів години. Протягом дня не навантажую себе, добре їм та наступні три доби п’ю вдосталь води. На місці проколу з’явився синець та злегка боліла рука, проте іншого дискомфорту не було.

Приходить усвідомлення, що бути донором крові – це вчитися безумовності. Коли ти віддаєш частину своєї сили тим, кому вона зараз необхідна, не очікуючи чогось навзаєм, лиш бажаєш, щоб вона знайшла своє місце.

Єлизавета Карпенко для «Полтавської хвилі»