Вона сварила мене перед усіма, а потім сказала мамі, що я онаніст. Як вчительські образи впливають на формування особистості

Школа – золотий (?) час. Хтось все життя ностальгує за уроками і друзями, а хтось навпаки – здригається від однієї згадки про навчання. Бо з однолітками стосунки не склалися, або ж учителі цькували. Як же відбивається на формуванні особистості таке спілкування. Якими виростають діти, з яких знущалися вчителі?

(Всі імена змінено з етичних міркувань)

Ігор, 27 років

Розкажи про свої шкільні роки. Тобі подобалося вчитися?

Я пам’ятаю як мама вперше повела мене в школу записуватися. Ми потрапили до вчительки, яка була дуже популярною. Вчила мого брата. Вона поставила мені рядове питання, а я не міг відповісти. Злякався її.

З того часу і почалося моє навчання в страху. Я боявся відповідати на уроках. Тому мене посадили на останню парту. Там я мовчки просиджував до кінця уроків. За пасивність отримував двійки. Хоча вдома з батьками без проблем виконував всі завдання. Була ще одна проблема. Коли я нервував – хотів до туалету. Але мені було шість і я її дуже боявся. Терпів. А коли розумів, що терпіти вже не можу – засовував руку до кишені штанів і затискав члена. Це допомогло дочекатися перерви.

Одного разу вона побачила це. Викликала до дошки. Поставила перед усім класом і почала при всіх запитувати що я роблю. Стояти перед всім класом поруч з людиною, яка кричить на тебе і ти при цьому ледь не терпиш, аби там же не справити нужду було дуже важко.

Пам’ятаю маму до школи викликала. Сказала їй, що я онаніст. Мене потім у інший клас перевели. Вчитися там я почав добре. А коли нова вчителька бачила, що я хочу до туалету, то говорила, що можу вийти.

Це якось повпливало на тебе?

Авжеж повпливало, це один із найтравматичніших спогадів. Я тільки нещодавно почав про це говорити. І то, після зустрічі з психологом.

Психолог. Булінг це не те, що може пройти повз дитину. Це реально умови в яких дитина травмується. Часто в дитини не вистачає ресурсів психологічних, щоб цей досвід прожити. Погіршує ситуацію, якщо немає підтримуючих дорослих.

Адже, коли дитина опиняється в ворожих обставинах, то всі свої підсвідомі резервні ресурси вона використовує для того, щоб себе захистити. Тому в дитини погіршується успішність. Вона може стати більш замкненою, або більш шибушною. Це потрібно для того, аби привернути увагу дорослих.

Якщо булінг зачіпає статеву сферу – обов’язково варто звернутися до спеціаліста. Бо коли дитина дуже вразлива, то надалі в неї можуть бути труднощі із статевим життям.

Коли дитина піддається тиску з боку вчителя – варто ставати на бік дитини. Ти говориш вчителю стоп. А вже вдома можна сварити дитину.

Олена, 20 років

Розкажи про своїх учителів.

Вчителі у нас були хороші. А класну керівничку ми боялися. Ніхто не смів їй огризнутися. Були випадки, коли вона нас била. Наприклад, якщо ми говорили на її уроці, то вона підходила і з розмаху лупила долонею по голові.

Невже ніхто не скаржився батькам?

Мало хто. Всі боялися наслідків. Але у нас багато хто з батьків вчився у неї. Тому вони теж її боялися. Я пам’ятаю, був випадок, коли хтось із хлопців жуйку жував у неї на уроці. Вона підійшла і змусила виплюнути її на руку. А потім вклеїла в голову. Мій однокласник сидів і плакав до кінця уроку з тою жуйкою. Ми потім ту жуйку відрізали йому ножицями. Вдома він не признався.

Психолог. Це схоже на якусь вивчену безпомічність. Батьки відкидають свою відповідальність за добробут своїх дітей через своїх власних травмованих внутрішніх школярів. Тут глухо, доки хтось з батьків, або інших небайдужих людей не згадає, що дорослість визначається не розміром статевих органів, а здатністю брати на себе відповідальність і розв'язувати питання.

Звісно, можна надати цьому розголосу, це не так важко зараз. Складніше довести справу до кінця, і усунути вчительку від роботи.

Звичайно, в такому випадку потрібен психолог. Але ж варто пам’ятати, що наша психіка гарно нас захищає, але в подальшому житті оці психологічні переживання можуть вистрілювати. Наприклад, дорослий, який постраждав у школі від такого інциденту може повернутися до своїх внутрішніх переживань, якщо побачить, що хтось на вулиці плюється жуйкою.

Одна з моїх клієнток боялася проходити в дорослому віці через компанії підлітків, бо її цькували в шкільному віці.

Як батьки можуть допомогти дитині подолати стрес?

У житті дитини, яка проживає булінг, накопичується багато переживань і енергії, які вона намагається компенсувати доступними їй способами. Зазвичай – це агресивні ігри і порушення харчової поведінки.

Існує вправа «Подушка». Дитина стає напроти батьків і вони кидають подушку, при цьому називають риси характеру. Якщо дитині подобаються вони – то подушку треба вловити. Якщо ні – відбити. У такий спосіб дитина розуміє, що вона не погана. Певним чином формує себе.

Або вправа «Колобок». Коли дитина лягає на підлогу і перекочується, називаючи всі почуття, які вона відчуває на фізичному рівні. Це добре заземляє.

Вразливим дітям, які піддаються булінгу краще не носити речі грубої текстури. Їм підійде м’який одяг, приємний до тіла. Якщо у дитини є тілесний зажим на фоні булінгу – шарфи і водолазки краще не купувати. Бо це створює додаткову напругу в тілі.

Варто пам’ятати – булінг явище не тимчасове. Наслідки від нього ще довго не полишають жертву. Тому слідкуйте за психологічним станом власних дітей. Не давайте їх в образу.