За лаштунками Ветеранського центру: розмова з керівником закладу про підготовку до відкриття й особисту мотивацію

Невдовзі у Полтаві відкриється Ветеран Центр. Його директор Артем Ліфрідов на початку російського вторгнення захищав Україну, а згодом через травму звільнився зі Збройних Сил. Відтоді шукав себе, прагнув допомагати побратимам, які також повертаються з війни. Так і став керівником закладу. Ми поспілкувалися з ним, щоб дізнатися більше про його особисту мотивацію, Ветеранський центр та послуги, які скоро будуть доступні відвідувачам.

Ким працювали до Ветеранського Центру?

До 2022 року я був підприємцем — в мене були свої магазини імпортних продуктів. Коли почалося вторгнення, ми разом з друзями вивезли свої родини до Закарпаття, а потім з кумом і братом призвалися і пішли воювати.

На яких напрямках служили?

Спочатку були на білоруському кордоні, жили в лісах, як партизани, але це недовго було. Потім Херсонщина, а потім вже була бригада на Бахмутському напрямку, в районі Кліщіївки.

Як звільнилися зі служби?

Я отримав складну контузію. В мене було невеличке захворювання, але воно мене ніяк не турбувало. Після контузії це все сильно ускладнилось і довелося робити трепанацію черепа. Вийшло так, що під час цього мені занесли енцефаліт. Це досить серйозне захворювання. Була складна реабілітація і по такій статті звільняють, от мене й звільнили.

Як дізналися про Ветеранцентр і як стали його директором?

Це сталося випадково, тому що я себе шукав. Я працював звичайним майстром на КАТП-1628. Потім мені подзвонили й запитали, чи цікава взагалі така вакансія. Пройшов декілька співбесід, заповнював анкети. Як виявилось, є ветеранський центр. Він тоді називався Центр учасників бойових дій. Так я і потрапив на цю посаду. Це для мене було максимально неочікувано, якщо чесно.

Яка ваша особиста мотивація працювати в центрі?

Я насправді хочу створити й долучитися до чогось такого, що буде корисне хлопцям. Тому що я розумію як це — повертатися з війни, особливо після складних поранень, і проходити оці всі бюрократичні кола пекла. Це ж ні для кого не секрет, як в держустановах часто відносяться до людей. Байдуже, хто перед тобою: пенсіонер, ветеран чи підліток, умовно. Тому хочеться створити щось таке, щоб для ветеранів стало б віддушиною. Якщо ми хоч одну людину врятуємо від того, щоб вона пішла не по тій стежці, то я вважаю, що вся команда працювала недарма. А бажано більшій кількості допомогти.

Що таке Ветеранцентр?

Ветеранцентр – це комунальний заклад, який знаходиться в міськраді на першому поверсі. Чисто географічно він розташований дуже зручно — в центрі. Це те місце, куди людина може прийти зі своєю проблемою, отримати кваліфіковану інформацію, і звідки її зможуть направити в те місце, де їй допоможуть.

Які послуги надає центр для ветеранів та їх родин?

Наразі це інформаційні та консультативні послуги. У нас поки немає свого реабілітаційного центру, немає юридичного відділу, але ми потроху залучаємо цих спеціалістів. Поки це лише проєкти, але я маю надію, що незабаром у нас з’явиться свій штатний психолог, штатний юрист і ми зможемо ще додатково надавати силами своїх спеціалістів ці послуги.

Заклад відкриє свої двері орієнтовно 20-25 червня.

Що могли б порадити ветеранам, які шукають підтримку чи допомогу?

Не замикатися в собі. Тому що часто стикаємося з тим, що люди не розкриваються і це тягне за собою труднощі. Ветерани залишаються з проблемами сам на сам, від цього страждають вони самі, їхні сім’ї, батьки, рідні та знайомі. Тому для цього потрібно просто не закриватися. І ми хочемо саме стати тим центром, куди хлопці й дівчата зможуть прийти. Щоб вони розуміли, що ми діємо не лише як державна структура або орган самоуправління, а як рівний для рівного. Ми хочемо бути дієвими та гнучкими.

Які заходи плануєте на майбутнє?

Ми надаємо консультативні інформаційні послуги. Тобто, можна прийти в центр і залежно від запиту, визначити як розв'язати проблему. Ми можемо підказати, куди звернутися, аби отримати перекваліфікацію або якісь практичні навички. Насправді ми вже проводимо багато різних заходів, просто робимо це не в центрі. Плануємо ще різні активності: від занять з йоги до юридичних консультацій. Наші працівниці наполягали на тому, щоб зробити танці для дружин військовослужбовців. Також попередньо домовились з «Авророю» про курси фінансової грамотності.

Чи плануєте залучати волонтерів? Як саме?

Є така ідея, залучати студентів з різних університетів, аби вони допомагали нам. Як на мене, це крута практика. Ми зможемо показати молодому поколінню, що ось війна, ось військові, ось їхня проблема і це не є щось окреме. Тобто, це інтегрування молоді до мілітарної культури й навпаки — інтегрування ветеранів у суспільство.

Що можете розповісти про отриманий грант від Ради Європи?

Ми дуже вдячні за грант для реалізації цього проєкту. Нашу заявку створив Інститут розвитку міста. Першу частину коштів ми повністю освоїли та відзвітувалися. Наразі чекаємо на останні 30%. За ці кошти плануємо залучати спеціалістів, зокрема юристів, психологів та реабілітологів.

Як центр пристосований для потреб ветеранів з інвалідністю?

Ми вже перевіряли, що, наприклад наші двері розраховані так, аби людина в кріслі колісному могла вільно заїхати. Дивани підібрані такої висоти, що людині на милицях буде зручно і сісти, й встати, не провалюючись. Маю надію, що санвузли теж відремонтуємо. Ми їздили з Дмитром по комунальних закладах і організаціях у Львові, Києві. Вони показували нам, як вони це все зробили. Навіть з елементарного, рукомийники вішали на 20 см нижче, аби людина на кріслі колісному могла нормально дотягнутися і помити руки.

Як Ви бачите майбутнє центру?

Я його не бачу, я його вже відчуваю, якщо чесно. В нас вже набрана майже вся команда, ми пройшли частково навчання, розробили різну внутрішню документацію, яка допомагатиме нам в роботі. Ми вже на низькому старті, хочемо, щоб воно якомога швидше запрацювало. Тому я вже не бачу, я вже відчуваю, що ось-ось центр відкриється.

Раніше ми писали, які послуги надаватиме Ветеран центр у Полтаві.