За півгодини ТНМК зробив із полтавцями те, що не вдалося жодному меру — розворушив їх

20 липня, 19:00. Біля театру Гоголя збираються люди. Чекають виступ гурту ТНМК. Музиканти приїхали до Полтави з благодійним концертом — збирають гроші для ЗСУ. Сцена облаштована. Лунає повітряна тривога.

«Любі друзі, концерт почнеться після закінчення тривоги, — повідомляє один з організаторів. Будь ласка, розійдіться, аби не було скупчення людей».

Люди сновигають майданом, а ми прямуємо роздивлятися мерч. У Полтаві продають бейсболки, шеврони, футболки, худі, чашки й багато різних цікавинок від гурту. 50 відсотків від продажу — на благодійність.

Минає хвилин двадцять. На телефони приходить сповіщення про відбій. Музиканти з'являються на сцені.

«Подивись наліво, подивись направо — це твоя земля, це твоя держава. Історія в неї строката, якскрава. Слава Україні»!

«Героям слава», — вигукують полтавці.

Хто б сумнівався, що концерт почнуть іншою піснею (точно не ми).

Поміж піснями Фагот і Фоззі спілкуються з публікою. Розповідають скільки міст уже об'їздили, як були на концертах за кордоном, для чого збирають кошти.

«Ми збираємо гроші, тому приїхали до Полтави», — говорить Фоззі. Полтавці сміються.

Це перший захід такого штибу, під час повномасштабного вторгнення. Кожна пісня, зважаючи на місію музикантів, на те, що троє з них у війську, на тексти пісень, на вірш, який читає зі сцени Фоззі — по-особливому відгукується.

На східному фронті сьогодні без змін

Все тихо, загинув лише один

А ми переходим до інших новин

Бо стільки цікавого в світі

Чекайте, як це загинув один?

Скажіть тоді, чий він був син

Добряче пожив чи був молодим?

Що бачив останньої миті?

Скажіть, не мовчіть: як звали його?

Того, для кого настало ніщо

Темрява впала на біле чоло

І більше не буде нічого

Діти на плечі не сядуть йому

І жити родині зі словом “чому?”

Роками ховати у собі війну

І не розірвати це коло

Одне лиш життя, один лише світ

Якого сьогодні закінчився звіт

Добре хоча б, що йому не болить

Нас може він цьому навчити

Але нам сказали: сьогодні – без змін

На східному фронті загинув один

Спробуйте жити серед цих новин

Коли стільки цікавого в світі.

Вірш, який читав зі сцени Фозі.

Здається, полтавці давно не виглядали такими цілісними, підспівуючи, донатячи, повторюючи рухи за музикантами.

На концерт прийшло багато людей різного віку. Молодь, родини з дітьми, публіка 45+. Кожному було затишно, попри вік. Бо такі гурти як ТНМК не тільки дарують якісну музику. Вони роблять дещо більше — об'єднують.

На початку концерту тата майже синхронно почали садити на плечі своїх дітей. І не лише маленьких.

А потім, коли волонтери носили скриньки, разом із батьками малюки кидали до них кошти на хорошу справу.

Мабуть, це і є приклад того, коли покоління, які виросли на музиці гурту, привели своїх молодших послухати пісні, які ті точно чули вдома.

І хто знає, можливо через роки ці вже дорослі діти також прийдуть на концерт уже зі своїми малюками.

От тільки грошей на дрони тоді вже збирати не треба буде. Бо тоді ми всі радітимемо, що об'єднавшись — перемогли.