«Зараз дихатимемо шоколадним повітрям»: як відбувається седація (відео)

У простору та світлу операційну заходить хлопчик, років 4-5 на вигляд. Він має вісім хворих зубів і не охоче йде на контакт зі стоматологами. У ситуації, коли з дитиною важко домовитися про лікування, виходом може стати седація. Багатьох батьків це лякає, однак коли за справу беруться професіонали — тривога зникає. Дивіться, як відбувається седація у репортажі прямо з операційної.

У кабінеті на великому екрані перед стоматологічним кріслом вже показують мультик про фігурки «Лего». Переступивши поріг, малеча опиняється у дбайливих руках анестезіолога «Професорської стоматології» Андрія Мяло, який сьогодні відповідає за наркоз під час лікування.

Спершу маленького пацієнта зважують. Це обов'язкова процедура для дітей, щоб розрахувати необхідну кількість внутрішньовенних препаратів та підтримки дихання.

«22 разом з кросівками», — констатує анестезіолог.

Далі хлопчик сідає у велике м'яке крісло, і лікар починає невимушену розмову з дитиною, аби трохи адаптувати до навколишнього середовища: у якому класі вчишся? скільки тобі років? Весь цей час мама сидить поруч на стільчику.

Лікар також дає дитині в руки маску для інгаляції, аби малий міг звикнути до неї тактильно. Тепер починається справжня магія.

«Оцю масочку я зараз під'єднаю до спеціальної трубочки, і з неї піде шоколадне повітря. Ти набираєш багато повітря і дуєш в маску. Всі мікроби з твоїх зубів вилітають через трубочку, ми їх збираємо у мішечок і викидаємо. Як тобі?», — питає Андрій Мяло.

Малий погоджується, в його очах видно жвавий інтерес до процесу. Анестезіолог підкріплює позитивний настрій ще двома питаннями, аби хлопчик обрав, який шоколад хоче та з якою начинкою.

«Чіпляємо маску, набираєш багато повітря і дуєш. Я буду рахувати мікроби. Треба, щоб вилетів головний мікроб з крильцями», — продовжує лікар, одягаючи на дитину маску.

Пацієнт починає дихати, весь цей час анестезіолог говорить з ним і підтримує контакт. Приблизно через хвилину його тіло обм'якло, очі закрилися. Хлопчик заснув, бо ж насправді в трубці замість шоколадного повітря був інгаляційний анестетик. Мама покидає операційну та повернеться до дитини вже на останньому етапі, перед прокиданням.

Тепер малого під’єднують до монітора, на якому поступово з’являються всі потрібні показники: артеріальний тиск, частота серцевих скорочень, температура, пульс, сатурація. Також анестезіолог вводить внутрішньовенні препарати, які поглиблять сон. У цей час лікарка Олена Бережна допрацьовує план лікування на великому моніторі поруч, аби якнайшвидше взятися до роботи із зубами й не втрачати часу.

Не менш важливий етап наркозу — це інфузійна терапія, тобто компенсація водно-електролітних втрат. Адже кілька годин перед і після лікування дитина має нічого не їсти та не пити, а інфузійна терапія допомагає запобігти підвищенню ацетонів.

Залишається ще один етап — захист дихальних шляхів за допомогою спеціальної трубки. Цього моменту всі лякаються, але насправді дитина вже нічого не відчуває та навіть не пам’ятатиме процес. Без інтубації проводити стоматологічне лікування під наркозом заборонено. Завдяки цій трубці пацієнта під'єднують до наркозно-дихального апарату, який допоможе йому дихати та виключить можливість асфіксії.

Загалом процес введення пацієнта в наркоз триває близько 15 хвилин, завдяки злагодженій роботі команди. Андрій Мяло зізнається, що досягти такого результату було нелегко і на відточення майстерності пішло пів року.

Обличчя хлопчика накривають серветкою, аби високоактивні речовини не потрапили в очі та на шкіру. І до справи береться головна лікарка «Професорської стоматології» Олена Бережна.

Доки триває лікування зубів, анестезіолог постійно знаходиться в операційній, аби слідкувати за станом хлопчика. Іноді під час лікування з певних причин стає відомо, що необхідні додаткові процедури, Відповідно до таких, навіть не значних, змін анестезіолог має вчасно скорегувати стан пацієнта.

Звісно, лікування під наркозом — це не панацея для всіх, і є лише обмежений перелік випадків, коли це потрібно:

• лікування дітей до трьох років, які через вік ще не здатні спокійно сидіти у кріслі;
• лікування дітей з аутизмом, ДЦП чи іншими особливостями розвитку;
• непереборний страх перед процедурою у дітей чи дорослих;
• наявність алергічних реакцій на місцеві анестетики чи інші медичні препарати;
• великий об'єм лікування та бажання зробити процес більш комфортним.

А тим часом Олена Бережна вже завершила лікування. До справи знову береться анестезіолог, який має вивести дитину із наркозу. Для цього він вимикає інгаляційні анестетики й починає процес елімінації їх з легенів потоком свіжого кисню.

Стежачи паралельно за показниками наркозно-дихальної станції, лікар вводить знеболювальні, аби перший час після операції хлопчик не відчував дискомфорту. Коли апарт показує, що анестетики вже на безпечному рівні, анестезіолог видаляє трубку. В цей час дитина вже самостійно дихає.

На кінцевому етапі від хлопчика від'єднують всі датчики й кілька хвилин подають кисень через носові канюлі. Операція завершена — тепер відновлення.

«З дітьми звісно простіше — їх можна взяти на руки і перенести. А дорослих перевозимо на ліжку-каталці», — розповідає анестезіолог, несучи хлопчика в післяопераційну кімнату.

Тут на дитину вже чекає мама. Малечу вкладають на ліжко й накривають ковдрою. Він буде спати тут доти, доки не прокинеться самостійно. Це допоможе уникнути сильного запаморочення і блювання. Весь цей час анестезіолог перевірятиме стан дитини та відпустить додому, лише коли впевниться, що це безпечно.

Мама отримує післянаркозні рекомендації та залишається у кімнаті з сином. Тим часом операційну вже готують до наступного пацієнта.

У наступних матеріалах разом з лікарями-стоматологами ми спробуємо седацію його на собі, аби описати для вас власний досвід і поділитися враженнями.

Раніше ми розповідали, що може статися у разі несертифікованого наркозу: зниження тиску, зупинка дихання і навіть смерть.