«Жалість викликає злість»: як цивільним реагувати на поранення військових

Згідно зі статистикою The Economist за 2022-2023 рік, 120 тисяч українських військових зазнали поранень. Ми все частіше можемо побачити людину з травмами, проте як коректно реагувати на це досі не знаємо. Тому іноді люди починають витріщатися або ж навпаки — відводять очі. За словами військового, така поведінка може викликати непорозуміння між цивільними людьми та воїнами.

«Полтавська хвиля» завітала до реабілітаційного центру Recovery й поспілкувалася з пораненим військовим, психологинею й завідувачкою центру та дізналася як правильно реагувати та спілкуватися з ветеранами, які мають травми та поранення.

«Постійно ловиш на собі ці погляди»

Майже на самому початку вторгнення Сергій долучився до війська.Торік у січні він отримав мінно-вибухову травму. За його словами, пошкоджено було все: ліва кисть, праве плече, осколкові поранення по всьому тілу та переломи. Наразі військовий проходить реабілітацію у полтавському центрі Recovery.

Recovery — національна мережа реабілітаційних центрів для поранених військових. Проєкт заснували Віктор та Олена Пінчуки задля допомоги Силам безпеки й оборони України

«Люди дивляться і жалість якась в них до мене. Коли це відбувається, то мені не хочеться такої реакції. Жалість викликає злість».

«Починаєш виходити на вулицю і коли на тобі всі оці трубки й бинти, ти бачиш, що люди дивляться і ти ловиш їхні погляди, як вони відводять їх у сторону. Так, можливо, це цікаво їм, але бажано без такого, бо це зайвий раз нагадує про це (про поранення, — ред.)», — говорить Сергій.

Замість жалості та зацікавлених поглядів чоловік пропонує альтернативу — просто подякуйте військовому, якого зустріли на вулиці.

«У мене в самого була ситуація, коли я лікувався після поранення в Івано-Франківській області, двічі незнайомі люди просто підходили й говорили “дякую”. Це приємно і це відчуття окриляє, тому що ти бачиш, що люди вірять. Якщо буде віра і підтримка — будуть відповідні дії».

Часто ж при спілкуванні з військовими люди не знають як коректно спілкуватися і можуть поставити питання, які можуть нашкодити бійцям та викликати агресію у них. За словами Сергія, через це іноді у цивільних і військових виникають непорозуміння.

«У мене особисто запитували чи вбивав я людей. Також оці питання: “Чи воно важко? Це ж, напевно, боляче”. Через це може бути агресія, часто це: “Не чіпайте мене, не питайте”. Це потрібно цивільним прийняти, не треба на нас ображатися, бо кожне слово може бути каталізатором якоїсь стресової ситуації», — пояснює чоловік.

Як цивільним реагувати та спілкуватися з пораненими військовими

Психологиня Recovery Тетяна Романенко пояснює, що неправильна реакція цивільних на поранених військових може ретравматизувати їх та викликати негативні думки.

«Не потрібно на це (на поранення, — ред.) звертати увагу, тому що це справді травмує військових, це викликає багато комплексів, вони потім починають думати: “Я не такий”, “Я каліка”».

«Не треба підбігати до військового і говорити: “Такий біднесенький, як же тобі не пощастило, а що з тобою сталося?”. Не потрібно ставити такі питання, це робота психолога і він вже буде пропрацьовувати ці травми», — говорить пані Тетяна.

Поради від психологині як поводитися, коли побачили воїна з травмами:

• Не витріщатися. Якщо ж вже подивилися, то не відводьте погляд, коли це помітив військовий, тому що це означатиме, що ви його роздивлялися.

• Можна підійти подякувати або ж прикласти долоню до серця.
• Якщо ж ви побачили пораненого і не збираєтеся йому дякувати, то просто пройдіть повз і не звертайте уваги.

За словами фахівчині, спілкуючись з військовими варто уникати певних питань, наприклад: де був, де отримав поранення, що ти там бачив. Краще не обговорювати травму людини, якщо вона сама не починає говорити про це. Але якщо ж ви все-таки поставили некоректне питання і військовий відповів агресивно — вислухайте його та попросіть вибачення.

«Головне не боятися та не агресувати у відповідь, також не варто плакати», — зазначає психологиня.

Якщо ж з фронту повернулася рідна людина з травмами, то вдавати ніби нічого не сталося не вдасться, але рідним людям варто усвідомити, що психологічно до вас прийшла зовсім інша людина, адже у військового повністю змінилося життя.

Алгоритм дій для родини:

• Не чіпайте військового хоча б добу. Дайте йому звикнути до того, де він знаходиться.
• Поступово соціалізуйте його до мирного життя, до прикладу, долучайте до сімейних справ, таких як сходити в магазин, разом щось приготувати й так далі.
• Запитайте — «Як ти?». Також можна запитувати чи потрібна йому допомога, чи не болить у нього нічого, як він себе почуває. Якщо ж військовий не хоче відповідати, то говоріть з ним про якісь буденні справи.
• Не варто говорити подібні вислови, як «Ти не такий як був раніше».

Кількість поранених зростає

У Полтаві у реабілітаційному центрі Recovery безоплатно займаються відновленням військових. Тут працюють з травмами головного мозку, з травмами кінцівок та грудної клітки. Хоч свою роботу Recovery розпочав лише у квітні 2024 року, попит на реабілітацію великий. Кожного місяця у центрі вдається відновлюватися 100 військовим.

«Наше відділення розраховане на 50 ліжок, тому у нас одночасно лікуються 50 військових, за місяць приблизно у нас перебуває 100 чоловік, адже середня кількість лікування в центрі 14 днів. Але якщо хтось потребує більше, то їх залишають на продовжений термін лікування», — повідомляє завідувачка центру Recovery Світлана Гриценко.

У реабілітаційному центрі військові отримують фізичну реабілітацію, фізіотерапію та психологічну реабілітацію.

На сьогодні 12 реабілітаційних центрів RECOVERY надають безоплатні послуги в Києві, Львові, Рівному, Вінниці, Черкасах, Полтаві, Хмельницькому, Одесі (два заклади) і на Дніпровщині (три заклади).

Війна ще триває, тому кількість військових з інвалідністю, на жаль, збільшуватиметься і надалі. Наразі людям у тилу варто розуміти це та пристосовуватися до суспільства, де по вулиці йде ветеран з пораненням. Адже це найменше, що можуть зробити цивільні для військових.

Робота над цим матеріалом стала можливою завдяки проєкту Fight for Facts, що реалізується за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.