Жовта зірка пам'яті: у Полтаві вшанували жертв Голокосту. ФОТОРЕПОРТАЖ
Центр культури та дозвілля спільно з благодійною організацією «Полтавський єврейський фонд Хесед Нефеш» організували та провели у Полтаві акцію, присвячену пам'яті жертв Голокосту.
27 січня, близько 16:00, біля будинку Центру культури та дозвілля почалася акція, присвячена пам'яті жертв Голокосту. Кожен охочий міг підійти, подивитися театралізоване дійство та вшанувати хвилиною мовчання пам'ять жертв нацистських репресій.
На сходинках бокового входу до Центру культури та дозвілля організатори влаштували імпровізовану сцену. Попри мороз, вшанувати пам'ять загиблих прийшло близько 40 осіб. Серед них більше людей поважного віку, але молодь також долучилася до акції.
На грудях у декількох учасників акції майорить жовта зірка — символ пам'яті загиблих під час Голокосту людей.
Ведуча оголосила початок, сказала вступне слово та запросила всіх до дійства.
На сцену вийшли п'ятеро: вони декламують вірші та переповідають страшні історії очевидців тих часів. Як пояснює директорка благодійної організації «Полтавський єврейський фонд Хесед Нефеш» Світлана Москітіна, ці люди — учасники Полтавського єврейського театру:
«Ми зібрались, щоб вшанувати пам’ять загиблих в Голокості. Це, приблизно, 6 мільйонів життів, доль, яким не вдалося вижити. І тому зараз ми вшановуємо їх і говоримо про те, що більше ніколи ні з яким народом не повинно це статися. Ми представимо невеличку мініатюру в нашому єврейському театрі. За кілька хвилин розкажемо за долі людей і буде кілька віршів, які розкриють наш біль, наш смуток».
Серед натовпу виділяється чоловік з фотоапаратом та жовтою зіркою на грудях — Ігор Лотиш, який прийшов вшанувати пам'ять та підтримати своїх товаришів:
«Сьогоднішній день — це день пам’яті тієї великої кількості розстріляних, загублених людей. Не тільки в Україні. Відверто кажучи — це день пам’яті проти фашизму, як такого. Сьогодні я прийшов підтримати своїх товаришів і нагадати про те, що фашизм не повинен пройти в цій країні та в усьому світі. Тому я сьогодні надягнув цю жовту зірку».
Неподалік від основного натовпу гуртуються чотири жіночки. Як виявилося — учасниці танцювального ансамблю.
Серед них і керівник цього ансамблю Сотник Людмила Олександрівна:
«Для мене це трагедія. Я стояла ледве стримувала сльози. Я дуже поважаю єврейський народ. Мені здається, це найдобріша нація. Все, що відбувалося тоді — це знущання над людством. І дітей, і жінок, і всіх отак от…»
Промовці завершили декламувати вірші, та повернулися до імпровізованої «зали». Ведуча запросила всіх вшанувати пам'ять загиблих хвилиною мовчання. Всі водночас схилили голову.
О 16:24 офіційна частина заходу завершилась. Культорг Центру культури і дозвілля Тетяна Фоміна-Северин, ділилася своїми емоціями та думками, стосовно того, що відбувалось 80 років тому:
«Для мене найстрашнішим було те, що у нас, у рідному місті Полтава, живцем кидали немовлят в яму. Коли діткам замазували вуста та носики отрутою і теж живцем вкидали туди (до ями). Коли з нашої психіатричної лікарні вивели 300 хворих людей, сказавши їм, що їх будуть переправляти у Харків з окупованої Полтавщини, але привели їх до Бабиного Яру, роздягнувши там їх розстріляли та кинули до ями».
Жінка каже, найгірше, що ще тисячі історій та доль залишились незадокументованими.
«Неймовірна кількість історій залишилися ще не розкритими. Але потроху, з роками, ці історії випливають назовні. І ми повинні всі знати їх і пам’ятати для того, щоб надалі наші нащадки не повторили цих помилок, які були допущені в історії».
Ті, хто не зміг долучитися до акції фізично, підтримали один одного у мережі, фотографуючись з написами «we remember» — «ми пам'ятаємо»:
«Чи можна зрозуміти масове знищення одного народу іншими? Чи можна пробачити смерть кожної людини? Цього дня, 27 січня в день пам'яті жертв Голокосту і кожного дня ми говоримо: «МИ ПАМ'ЯТАЄМО! БІЛЬШЕ НІКОЛИ!», — йдеться у повідомленні на сторінці Facebook.
На цьому офіційна частина заходу біля будинку Центру культури і освіти завершилася, та не для всіх. Частина присутніх попрямувала до парку «Скорботної матері», щоб запалити свічки пам'яті біля братської могили жертв нацизму.
В період нацистської окупації Полтави, цю місцину вибрали для масового винищення громадян. Більшість з них — євреї.
Дорогою до парку, пам'ятника та каменів, які символізують саме місце розстрілу і поховання людей, Олександра Супряженко, дослідниця, засновниця ГО «Пушкарівський Яр» детальніше розповідає про історію цього місця та те, що відбувалося тут протягом 1941-1943 років:
«Вже місяців сім як це місце офіційно внесли до реєстру пам'яток. І, завдячуючи дослідженням, які провели на цій місцевості, завдяки тому, що підняли архіви, фотографії з аерозйомки 40-х років Люфтваффе й було виявлено це місце».
Як розповідає пані Олександра, на цьому місці неодноразово знаходили рештки людських кісток:
«Тут неодноразово були втручання і завершувалось все тим, що знаходили залишки (рештки, — ред.) людей. А це і є найбільший рів, який за часів нацистської окупації був тут. Його використовували для розстрілу усіх, не тільки євреїв. Усіх національних меншин: циган, комуністів, партизан. Це було стрільбище (тир, — ред.) 43-го Полку. Він був дуже глибокий — 7 метрів в глибину».
За словами Олександри Супряженко тут розстріляли близько 30 тисяч людей. І вони всі лежать тут, в цьому рові. Це сталося за часів окупації Полтави: від вересня 1941 по вересень 1943 років:
«Ця історія дуже трагічна для Полтави. Вона дуже показова. Минуло вже 80 років і настав час розповісти правду. Це місце повинні знати всі. Для того, щоб подібне більше не повторити. Те, що люди можуть зробити з людьми, — жахає. Це дуже показово. Це дуже великий урок та досвід для нас та для майбутніх поколінь».
Колона людей мовчки підходить до символічних каменів. Хто вже тримає лампадку з вогнем, хто тільки підпалює свічку. За нечутним покликом кожен кладе свічку на камінь та мовчки відходить в бік.
Тиша. Тільки перехожі кидають погляди на процесію, поспішаючи в справах. Лунає дитячий сміх з дворів розташованих неподалік будинків.
Фото Віталія Улибіна
