30 гривень за вареник і 50 за галушки: як минув фестиваль у Полтаві

Те, що на Соборному майдані проходить якесь дійство, чути здалеку. Гул натовпу, перемішаний зі співом артистів, долітає аж до міського РАЦСу, а в міру наближення до Іванової гори лише сильнішає. Полтавці гуртом прямують у бік Білої альтанки, йдуть туди цілими родинами, багато хто веде за руки маленьких дітей.

Ще кілька метрів і стає зрозуміло, куди всі так поспішають: на Соборному майдані, у парку і аж до Білої альтанки проходить міжнародний фестиваль «Полтавська галушка-2021». Він триває два дні: 18 і 19 вересня, і відбувається вже втретє.

У фестивалю — 13 організаторів та одна засновниця. У кожного — своя локація, і своя відповідальність. Також гроші на фестиваль шукали усі разом. Разом і придумували розваги та наповнення для локацій. Окрім цього, на заході є охорона, а за порядком два дні слідкують 22 волонтери.

Галушка і місце проведення

Основне дійство фестивалю відбувається у парку біля Свято-Успенського собору. У центрі цієї локації — фонтан, від якого, наче променями, відходять паркові алеї. У кожній — місцеві підприємці організували свої ятки.

Тут же, поруч із фонтаном, облаштували сцену подіумного типу. Там виступають співаки, танцівники, місцеві майстри проводять майстер-класи. Головний недолік такої сцени — відсутність даху. Саме тому в дощ (а він лив і 18, і 19 вересня) на сцені ризикують промочитися не лише артисти, а й технічне забезпечення.

Організаторка і засновниця фестивалю Лариса Семеняга каже, що артисти ставляться до умов з великим розумінням і їх не лякає навіть погода. Окрім цього, пані Лариса і сама розуміє недолік сцени, але каже, що на більше не було коштів.

«Щодо бюджету, то ми починали з нуля. Ми розглядали кожну локацію окремо, вирішували те, що ми хочемо там бачити, і рахували, що нам треба для того, аби це влаштувати. Потім шукали людей, які б нам допомогли. У мене колись запитали, мовляв, що б ви зробили, якби у вас було грошей стільки, скільки треба? Звісно б у такому випадку фестиваль би підняли на кілька рівнів вище. По-перше, була б сцена з дахом, а не подіум, по друге, встановили б екрани — аби майстер-клас було видно усім бажаючим, а не лише тим, хто підійшов близько до сцени. Але і зараз ми довели фестиваль до того мінімального стану, після його вже скорочувати не можна було. При чому, нам допомогали і PR MUSIK, які забезпечили нас технікою і у ціноутворення вклали і свою благодійність, із нами зв’язався з пропозицією допомогти ресторатор Дмитро Собакар, нам дуже допомогли мережі ТА-DA, Епіцентр, ЦУМ тощо, — повідомляє жінка і додає, — У нас на фестивалі були запрошені актори. Частина з них не змогла виступити увечері через зливу. Ми боялися, аби не попсувати технічне забезпечення сцени. Але не дивлячись на це, актори прийшли на другий день фестивалю — за виступ не платили кошти, та і ми не могли просити, аби актори переносили заради нас плани. Серед них — заслужені артисти України. І всі прийшли, аби нас підтримати».

Окрему сцену собі змайстрували актори лялькового театру.

Тут же у парку поруч облаштували фуд-зони, які розташували на траві, між алеями. Поруч із зоною для їжі є рукомийник, смітники, туалети.

Кожна ятка з галушками, варениками та іншими смаколиками виставила столики зі стільчиками. Багато місць зайнято — полтавці відпочивають, їдять та спілкуються.

Біля однієї з таких яток — черга з 15 людей. Усі штовхаються, викрикують замовлення, намагаються потовпитися поближче до столів. Перед ними троє дівчат накладають вареники та галушки у одноразовий посуд.

«Галушки у нас трьох видів: з курячою печінкою, зі свининою та «по-полтавськи»: це вершковий соус та курка. Також пропонуємо свинний шашлик. Також ось у нас є торт з мастики у формі галушки. Наші дівчата самі все ліпили. Готували сьогодні зранку — один місить, другий розкидує на пароварки», — розповідає Аліна. Вона тут разом із колегами представляє один із ресторанів Полтави.

Шо по чому

«Ціни зависокі, — розповідає полтавець Владислав. Він тут разом із дружиною та дітьми. У руках тримає тарілку із варениками, — Один вареник із м’ясом — 30 гривень. Дешевше не знайшли».

І дійсно: вареники на заході коштують близько 25-30 гривень за штуку, галушки — від 15 гривень за порцію (хоча у більшості порція вартувала 40-50 гривень в залежності від начинки), шашлик — 60 гривень за 100 грамів.

Щодо напоїв, то продають компот і узвар (25 гривень), чай — (20-40 гривень), глінтвейн (від 30 за маленьку склянку до 70 за 450 мл), лимонад — 50 гривень.

Баранки, які продавці вперто називають «великі бублики», коштують 40 гривень за зв’язку.

Тут же на заході продають сушені фрукти, спеції, мед, трави тощо.

Локація майстрів

Ближче до Білої Альтанки, між нею та садибою Котляревського розмістили свої ятки майстри. Тут продають іграшки, всілякі вироби із каміння та смоли, одяг. Навпроти пам’ятника галушці влаштували цілу виставку авторських вінків. Їх створили і з калини, і з квітів, і з гілля тощо. Вінки розмістили на манекенах, одягнених у старовинні сукні.

Поруч із виставкою — палатка із різноманітними старовинними речами.

«Я маю пропагувати види творчості, починаючи від декупажу, батику, виробів з льна до живопису. Моя родина Григорових здавна колекціонує всі вироби, які були у будинках наших бабусь, прабабусь, і ми зберігаємо їх і до цього дня. У нас є сорочки, які ткала моя бабуся, вибілювала їх на річці. У нас є рушники моєї мами. Маємо і наряди для ліжок — до слова, часів Івана Котляревського. Я продовжую традиції нашої родини і створюю такі сукні та вінки. Моя колекція називається «А ми українки». Вона показує, що наша жінка - українка, дуже сильна і вольова. Вчора,у перший день фестивалю, я влаштовувала на сцені показ. І колекцію представляли юристки, бюджетні працівниці, медики з Полтави», — розповідає власниця виставки Ірина Григорова.

А неподалік — Біла Альтанка, вся у різнобарвних стрічках. Її, за словами Лариси Семеняги, прикрасили ще у п'ятницю зранку.

Біля Альтанки багато полтавців. Усі відпочивають, фотографуються. Тут же ходить хлопчик із голубами, з якими припрошує зробити світлину.

Замість висновків

«Полтавська Хвиля» була лише на другому дні фестивалю. Але після заходу кореспондентка видання зв’язалася з організаторкою заходу Ларисою Семенягою і запитала, як вона сама оцінює захід і чи все вдалося із того, що запланували.

«Зрозуміло, що не все вдалося реалізувати. У силу того, що погода нам внесла певні корективи. Але ми і перевірили свої можливості. Як показав досвід, ми змогли мобілізуватися і трошки переформатуватися, і досягти тієї мети, яку ми ставили, — провести достойний фестиваль. І зважаючи на те, що люди приходили попри дощ, лишалися з нами, — це і є показник того, що нам все вдалося».

Нагадаємо, що раніше ми були на фестивалі борщу, який відзначився організацією, та на Сорочинському ярмарку, де співали російських пісень та торгували баранками.